Культура поза політикою?😳 - ніколи такого не було і от знову🥵
Допис української кастинг-директорки Алли Самойленко, який особисто мене привів у ступор:
“Я не підписувала папірець про нерозголошення.
Тому ось історія. Якій я не можу поки знайти місця в своєму юніверсумі.
Деякий час тому одна моя добра знайома продюсерка написала, що є крутий запит на пошук акторів-українців. Що один відомий голівудський діяч подивився один широко відомий український фільм і захопився грою головного героя. Але кастинг потрібен вцілому, бо персонажів двоє і let’s go шукати. Моя знайома поспілкувалася на місці з кастинг директоркою фільму, я поспілкувалася теж, попри неймовірне хвилювання, адже зі мною на зв’язку була одна з титулованих колег. Але ми швидко і легко порозумілися, обумовили, що і як робимо, і почали. Обіцяла добути дозвіл почитати сценарій, хоч я особливо не сподівалася, бо, зазвичай, у таких випадках не дають. Але на словах описала потрібний типаж, обсяг ролі (виявилося, що це головні антагоністи цього сюжету), одним абзацем - синопсис. Цього для початку вистачило, бо акторів, що відповідали би критеріям не так вже і багато.
Я відправила досить велику підбірку акторів-українців відповідного типажу із вказівками, де саме в цей час знаходяться актори і чи є у них можливість перетинати кордон, якщо вони в Україні. І на цьому комунікація перервалася. Здавалося, сама ідея вмерла і логістичні труднощі з українськими акторами остудили цікавість і вже нічого не буде.
І все ж, за деякий час колега повернулася і не просто так, а з фантастичною пропозицією, заплатити солідну суму грошей за мою роботу, з текстами на проби і зі списком акторів, яких вони хотіли би переглянути на самопробах. Мене просили знайти всіх цих акторів, визначивши місце їх постійного перебування і запросити запис самопроби.
Шикарно все звучить, ага?
Відкривши список, я втратила мову від здивування.
Це був внутрішній документ команди (а над кастингом цього проекту трудилася команда з п’яти людей!), де заначалося ім’я претендента і ставилися відповідні примітки щодо місця перебування, статусу пропозиції і навіть звідки прийшла рекомендація щодо того чи іншого імені.
Список складався з близько сотні імен, серед яких українців було до десятка, а всі інші були переважно росіяни різної ступені інфікованості імперскістю і величчю. Деякі з них є американськими громадянами, деякі живуть у Європі, деякі - на расєюшкє і активно знімаються у пропаганді.
При тому, тексти, надіслані для проб, були для персонажів «Pavlo» і «Oleksiy». А примітки утримували в собі позначення, як деякі з претендентів-узкіх поставилися до того, щоб грати українців.
Ситуація вимагала більш детального вивчення і я пішла шукати. З’ясувалося, що в основу сценарію Caught Stealing покладено однойменний твір Чарлі Х’юстона, досить популярний у Штатах. На книжковому форумі я знайшла цілу гілку, присвячену цьому романові. Там був викладений у кількох реченнях сюжет і згадувалися, зокрема, двоє носіїв зла - росіян, які у сценарії чомусь перетворилися на українців. Я переглянула практично всю гілку з понад 5 тисячами повідомлень, щоб впевнитися - мова в романі таки про росіян. Лише в одному повідомленні невпевнений читач назвав цих персонажів українцями.
Переглянувши наданий від команди кастингу список претендентів, я звернула увагу на те, що більшість росіян була рекомендована якоюсь Анною. (Запам’ятайте цейт «твіт»).
Ледве втримавшись від миттєвої відповіді, після розмови з продюсеркою-ініціаторкою цього дійства, я написала спокійного і виваженого листа, де пояснила, чому я не можу виправдати їх очікувань і знайти їм всіх тих росіянців зі списку. Пояснила, що їх очікування, що панове Клички кинуть усе і побіжать радісно зніматися в Голівуді, хай навіть у такого іменитого режисера - не відповідають дійсності, оскільки вони - діючі політики. Пояснила, що Іван Дорн хоч і українець по паспорту, сидить у раші, а наш свіжоспечений олімпієць, один з переможців змагань з греко-римської боротьби, не зможе покинути свої тренування, щоб поїхати зніматися в кіно.
Допис української кастинг-директорки Алли Самойленко, який особисто мене привів у ступор:
“Я не підписувала папірець про нерозголошення.
Тому ось історія. Якій я не можу поки знайти місця в своєму юніверсумі.
Деякий час тому одна моя добра знайома продюсерка написала, що є крутий запит на пошук акторів-українців. Що один відомий голівудський діяч подивився один широко відомий український фільм і захопився грою головного героя. Але кастинг потрібен вцілому, бо персонажів двоє і let’s go шукати. Моя знайома поспілкувалася на місці з кастинг директоркою фільму, я поспілкувалася теж, попри неймовірне хвилювання, адже зі мною на зв’язку була одна з титулованих колег. Але ми швидко і легко порозумілися, обумовили, що і як робимо, і почали. Обіцяла добути дозвіл почитати сценарій, хоч я особливо не сподівалася, бо, зазвичай, у таких випадках не дають. Але на словах описала потрібний типаж, обсяг ролі (виявилося, що це головні антагоністи цього сюжету), одним абзацем - синопсис. Цього для початку вистачило, бо акторів, що відповідали би критеріям не так вже і багато.
Я відправила досить велику підбірку акторів-українців відповідного типажу із вказівками, де саме в цей час знаходяться актори і чи є у них можливість перетинати кордон, якщо вони в Україні. І на цьому комунікація перервалася. Здавалося, сама ідея вмерла і логістичні труднощі з українськими акторами остудили цікавість і вже нічого не буде.
І все ж, за деякий час колега повернулася і не просто так, а з фантастичною пропозицією, заплатити солідну суму грошей за мою роботу, з текстами на проби і зі списком акторів, яких вони хотіли би переглянути на самопробах. Мене просили знайти всіх цих акторів, визначивши місце їх постійного перебування і запросити запис самопроби.
Шикарно все звучить, ага?
Відкривши список, я втратила мову від здивування.
Це був внутрішній документ команди (а над кастингом цього проекту трудилася команда з п’яти людей!), де заначалося ім’я претендента і ставилися відповідні примітки щодо місця перебування, статусу пропозиції і навіть звідки прийшла рекомендація щодо того чи іншого імені.
Список складався з близько сотні імен, серед яких українців було до десятка, а всі інші були переважно росіяни різної ступені інфікованості імперскістю і величчю. Деякі з них є американськими громадянами, деякі живуть у Європі, деякі - на расєюшкє і активно знімаються у пропаганді.
При тому, тексти, надіслані для проб, були для персонажів «Pavlo» і «Oleksiy». А примітки утримували в собі позначення, як деякі з претендентів-узкіх поставилися до того, щоб грати українців.
Ситуація вимагала більш детального вивчення і я пішла шукати. З’ясувалося, що в основу сценарію Caught Stealing покладено однойменний твір Чарлі Х’юстона, досить популярний у Штатах. На книжковому форумі я знайшла цілу гілку, присвячену цьому романові. Там був викладений у кількох реченнях сюжет і згадувалися, зокрема, двоє носіїв зла - росіян, які у сценарії чомусь перетворилися на українців. Я переглянула практично всю гілку з понад 5 тисячами повідомлень, щоб впевнитися - мова в романі таки про росіян. Лише в одному повідомленні невпевнений читач назвав цих персонажів українцями.
Переглянувши наданий від команди кастингу список претендентів, я звернула увагу на те, що більшість росіян була рекомендована якоюсь Анною. (Запам’ятайте цейт «твіт»).
Ледве втримавшись від миттєвої відповіді, після розмови з продюсеркою-ініціаторкою цього дійства, я написала спокійного і виваженого листа, де пояснила, чому я не можу виправдати їх очікувань і знайти їм всіх тих росіянців зі списку. Пояснила, що їх очікування, що панове Клички кинуть усе і побіжать радісно зніматися в Голівуді, хай навіть у такого іменитого режисера - не відповідають дійсності, оскільки вони - діючі політики. Пояснила, що Іван Дорн хоч і українець по паспорту, сидить у раші, а наш свіжоспечений олімпієць, один з переможців змагань з греко-римської боротьби, не зможе покинути свої тренування, щоб поїхати зніматися в кіно.