"Будь ласочка, хоч один мавік!"
Я збилася з рахунку, скільки разів отримала такі повідомлення останнім часом. І скільки разів відмовляла одними і тими ж словами: вибачте, хлопці, не можу. Мені дуже шкода, але я не зберу на мавік, ми ледве на машини збираємо...

З надією, що знайдуться якісь інші волонтери, які зберуть їм на ці мавіки, на реби, на цукорки і на весь той безкінечний список потреб, які розгортаються перед нами як прірва. І ти така маленька-маленька перед цією прірвою.

А ще дехто пише - ви не образилися? Ми ж ніби звітували про всі витрати, щось не так? Чому ви замовкли?

А я не замовкла, мені просто нічого сказати. Вони під Покровськом або під Херсоном, вони на Курщині, і я просто не розумію, як можна воювати з розрахунку на волонтерів, коли війна вийшла на такий технологічний рівень, коли проти нас така добре оснащена орда. Ми не закриємо донатами навіть нагальні потреби, це неможливо.

Петро Порошенко щойно показав триста нічних мавіків, які його фонд закупив і відправляє на фронт. Також він до нового року законтрактує у Європі іще 200 штук.
Крім того, логісти фонду Порошенка ще раніше забронювали 700 мавіків, але переуступили цей контракт бригадам. У військові підрозділи останнім часом зайшли якісь гроші, але кожному, хто займався такими закупівлями, відомо - гроші навіть не третина справи. Найважче знайти товар, дочекатися черги у виробника і потім ввезти в Україну.

Це те, що мало робити Міністерство оборони. Це мали б робити державні закупівлі, і той факт, що затикання дір перекинули на бригади і волонтерів - свідчення величезного системного провалу.

Я вдячна ПП, що він стоїть на підхваті і робить все можливе на своєму рівні. Але це тимчасове рішення, війну неможливо виграти зусиллями волонтерів.