Воно. Стівен Кінг – КСД

Мені хотілося моторошної атмосфери в spooctober'і та цеглина, в яку можна провалитися з головою.

Я люблю книжки Стівена Кінга більше, ніж їхні екранізації, тому що він тримає напругу не тільки на монстрах і патьоках крові. Найжахливіші речі тут однаково роблять люди, і ти очікуєш, боїшся, що вони їх зроблять. Ти опиняєшся в головах цих людей і не можеш вибратися, поки автор не вирішить тебе вивести за руку, щоби показати клоуна з блискучими очима.

А друге – це деталі. Простір дозволяє розповісти історії всіх у містечку, щоби укріпити впевненість, що «там щось не так». Оце відчуття проявляться в найрізноманітніших формах і дивує впродовж усього хронометражу, який розтягується на століття.

Чи можна було коротше? Можна. Але навіщо? Памʼятаєте історію на абзац про коліщатко в потоці гівна, яке вбило жінку? Можна було без неї, але тоді це була би інша книжка. За читанням цієї мені вдалося почуватися, як у дитинстві на канікулах. Мені сподобалося.

🌟5/5