⬆️📹Публічність: тягар чи можливість?
Публічність – це тягар, але водночас і можливість. Вона найбільше впливає на особисте життя, забирає право на спокій і приватність. І в той же час дає шанс діяти, допомагати, змінювати ситуацію на краще.
Я розумію, що публічність передбачає відкритість, але важливо пам’ятати: те, що ви бачите в соціальних мережах, – це лише 10% моєї роботи. Не тому, що я щось приховую, а тому що є речі, які не можна розповідати з поваги до людей. Бо це їхні історії, їхнє життя, їхній біль.
Але головне – рухатися вперед, не зважаючи на тягар відповідальності. Бо публічність – це не про популярність. Це про можливість змінювати, чути і допомагати. І заради цього варто йти далі.
Як я реагую на критику? По-різному. Конструктивна критика – це можливість акцентувати увагу на проблематику , знаходити рішення, діяти. Я не робот, я людина. І, як кожен, можу робити помилки.
Але є речі, які болять. Найбільше засмучує, коли люди критикують одне одного, не знаючи, які випробування випали на їхню долю. Коли замість розуміння – осуд. Нехай критикують мене як народну депутатку, це частина моєї роботи. Але коли жорсткі слова спрямовані на тих, хто постраждав від війни, – це ранить.
Словом можна підтримати, а можна розбити. Воно, як стріла, що потрапляє в ціль. Людина може заснути з цим словом, думаючи про нього, і зранку прокинутися – з новими силами чи з новими ранами.
Сьогодні більшість із нас потребує не критики, а підтримки. Добре слово, простий прояв уваги, навіть коротке «Як ти?» можуть стати тим промінцем, що додасть сил рухатися далі.
Люблю Вас 💙💛
Публічність – це тягар, але водночас і можливість. Вона найбільше впливає на особисте життя, забирає право на спокій і приватність. І в той же час дає шанс діяти, допомагати, змінювати ситуацію на краще.
Я розумію, що публічність передбачає відкритість, але важливо пам’ятати: те, що ви бачите в соціальних мережах, – це лише 10% моєї роботи. Не тому, що я щось приховую, а тому що є речі, які не можна розповідати з поваги до людей. Бо це їхні історії, їхнє життя, їхній біль.
Але головне – рухатися вперед, не зважаючи на тягар відповідальності. Бо публічність – це не про популярність. Це про можливість змінювати, чути і допомагати. І заради цього варто йти далі.
Як я реагую на критику? По-різному. Конструктивна критика – це можливість акцентувати увагу на проблематику , знаходити рішення, діяти. Я не робот, я людина. І, як кожен, можу робити помилки.
Але є речі, які болять. Найбільше засмучує, коли люди критикують одне одного, не знаючи, які випробування випали на їхню долю. Коли замість розуміння – осуд. Нехай критикують мене як народну депутатку, це частина моєї роботи. Але коли жорсткі слова спрямовані на тих, хто постраждав від війни, – це ранить.
Словом можна підтримати, а можна розбити. Воно, як стріла, що потрапляє в ціль. Людина може заснути з цим словом, думаючи про нього, і зранку прокинутися – з новими силами чи з новими ранами.
Сьогодні більшість із нас потребує не критики, а підтримки. Добре слово, простий прояв уваги, навіть коротке «Як ти?» можуть стати тим промінцем, що додасть сил рухатися далі.
Люблю Вас 💙💛