Нотатки креадира 🏴‍☠️

Недільна #надиханка від Іри Метньової - засновниці та креативної директорки Vandog Agency, експертки з поведінкових змін, бренд-стратегині. Людини великої внутрішньої сили, яка поборола кляту хворобу і повернулася в індустрію. Щоб робити її більш сенсовною і близькою до того, заради чого більшість із нас колись у ній опинилися. Радію, що маю можливість і далі надихатись її проєктами.

1. Які 1-3 книги найбільше вплинули на тебе - особисто чи професійно?

В підлітковому віці я багато читала. Під руку попадались всі книжки з домашньої бібліотеки, запамʼятались японські письменники Ясунарі Кавабата, Харукі Муракамі тим, що якось геть інакше передавали світ. Уповільнення, увага до деталей, простота, чесність і одночасно краса і глибина — це поєднання досі мене вражає. Це та естетика та погляд на буття, які мені дуже близькі.
Недавно я побувала в Японії, і ті давнішні відчуття і враження з їх прози знов ожили для мене.

Чуттєвість, делікатність, лаконічність і висококонтекстність — ознаки хорошого твору, як, власне і хорошої рекламної роботи.

Муракамі «Норвезький ліс», «Погоня за вівцею» і багато інших, Кавабата «Тисяча журавлів»

Я стала читати українських авторів. Люблю Іларіона Павлюка, раджу все.
Обожнюю Софію Андрухович з її «Фелікс Австрія» та «Амадока»

2. Назви 1-3 людей, у яких ти чомусь навчилась за останній рік. Чому саме вони тебе навчили?

Я навчилась у Євгена Гетьманчука, провідника і психотерапевта, як ладнати зі своєю Тінню та як присвоювати собі власну силу. Я відкрила для себе історика Радомира Мокрика, його роботи направлені на дослідження імперського впливу на Україну та занурилась в дискурс по деколонізації. Я в захваті від Сергія Корсунського, який був послом України в Японії, слухала його на курсі про переговори. І розширила своє уявлення про японців.

3. Яка в тебе є найдивніша звичка?

Я люблю обирати одяг, сумки, взуття в онлайн-магазинах і не купувати. Назбираю кошик і залишаю, не купуючи. Я так відволікаюсь, знімаю стрес, розвантажуюсь.

4. Яке рішення суттєво змінило твоє життя?

Моє рішення ще раз спробувати працювати у власній агенції. Перед війною втома, яка сильно мене демотивувала, посилилась війною, а потім сталась хвороба. І як недивно, вона розвернула моє сприйняття на 180 градусів. І я подумала: що мені втрачати? Дійсно. Я була жива і сприйняла це як знак, що треба робити те, що любиш. А я люблю створювати, допомагати і робити це помітно. Тому вийшов дуже потужний social impact напрямок, який паралельно з бізнес-клієнтами вивів агенцію на новий рівень.

5. Які інструменти або практики допомагають тобі тримати фокус на головному?

Мені важливо займатись спортом, рухатись, бути фізично активною. В турбулентні часи мені ще потрібна йога, медитації. Це покращує концентрацію та роботоздатність.

6. Як ти відновлюєшся? Що тобі дає відчуття наповнення й повертає енергію?

Практики ж відновлення себе — це паузи в 2-3 дні, коли жодних листів, дзвінків, зустрічей чи переговорів. Тільки книжка, усамітнення та природа.

7. Які запитання ти ставиш собі найчастіше — у роботі, в житті, у складні моменти?

Робота.
Чи вартий цей проєкт того, щоб я вкладала свої час, зусилля, ресурси і нерви? Чи він допоможе мені розвинути свою експертність чи професіоналізм?
Чи він репутаційно укріпить мене? Чи це розвине бізнес? Чи розшириться моє коло партнерів чи спілкування?

Життя.
Куди це мене приведе?
Яку ціну я маю за це заплатити?
Чи це те, що посилює мене?
Чи це те, що укріплює стосунки?

Складні моменти.
Чи зробила я все можливе з того, що взагалі можливо зробити?
Чим я готова пожертвувати заради трансформації моменту?

8. Як ти формулюєш сенс того, чим займаєшся? Що тебе в ньому надихає?

Я пропоную рішення, які допомагають замовникам говорити про те, про що їм потрібно говорити або показувати. Іноді це ефективні, іноді гарні, іноді корисні, іноді трансформуючі рішення.

Рекламні комунікації перестали бути лінійною історією. Це завжди пошук і знаходження найкращого рішення. Тобто, я роблю значущі речі, які змінюють поведінку споживача або людини на, і роблю це красиво.

🏴‍☠️ Нотатки креадира

Колір клітин А і В однаковий. Тепер, коли ви це три рази перевірили і знаєте, що це факт, спробуйте переконати свій мозок побачити цю однаковість.

Не вийде. А тепер уявіть, як легко нами маніпулювати, якщо навіть знаючи факти, нам важко змусити свій мозок змінити власне сприйняття реальності. Що вже казати про ситуації, коли таких наочних фактів у нас немає, а є просто чиїсь думки і оцінки.

Не знаю, чи є сьогодні важливіша навичка для збереження ментального здоровʼя і професійної зрілості, ніж критичне мислення й здатність сумніватися у власному баченні світу.

Клітини А і В так і залишаться для нас різними. Але тепер ми принаймні можемо менш беззастережно сприймати те, що відбувається на решті дошки.

🏴‍☠️ Нотатки креадира

Ну, з найпотужнішими Алекс трошки перебрав, але питання точно не зайві.

🏴‍☠️ Нотатки креадира

Недільна #надиханка від Ані Лісовської - неймерки, креативної директорки в banda, викладачки, редакторки й подекуди голосу реклами, оголошень і автовідповідачів. І все це - в одній людині. Тож не дивно, що імʼя Ані я чув від дуже різних людей у дуже різних і неочікуваних ситуаціях. Мабуть, це найкращий доказ того, що Аня та її проєкти надихають людей далеко за межами лише креативної індустрії.

1. Які 1–3 книги найбільше вплинули на тебе - особисто чи професійно?

У тебе тут всі радять нонфікшен, тому я пораджу фікшен:
«Абсолютно несподівані історії» Роальда Даля — улюблена збірка всіх часів, підручник чорного гумору і гострих сюжетів. «Барва пурпурова» Еліс Уокер і «Чотири скарби неба» Дженні Тінхвей Джан нагадують нахіба ми виборювали собі те, що маємо зараз, і як легко все відкотити назад.

2. Назви 1–3 людей, у яких ти чомусь навчилась за останній рік. Чому саме вони тебе навчили?

Макс Борітко навчив, що професіоналізм — це знати чого можна НЕ робити і при цьому не втратити в якості та кльовості рішення.
Петро Чорноморець навчив вкладати зусилля не в подолання своїх вад, а в посилення своїх сил. Бо це дає більше результату і забирає менше ресурсу.
А Стас Говорухін навчив любить каламбури)

3. Яка в тебе є найдивніша звичка?

Я ставлю довгі тире в реченнях, бо це просто грамотно. Тексти, написані ШІ, видно не за тире, а за змістом. А за тире видно лише нормальну шкільну освіту)

4. Яке рішення суттєво змінило твоє життя?

Злиться з факультету банківської справи на факультет маркетингу — батьки досі не в захваті)

5. Які інструменти або практики допомагають тобі тримати фокус на головному?

Тудушник, таймбоксінг (це коли прицільно бронюєш час в календарі на задачу) і жалюгідні 24 години в добі.

6. Як ти відновлюєшся? Що тобі дає відчуття наповнення й повертає енергію?

Сплю, читаю якийсь фікшен, іду на масаж. У такому порядку)

7. Які запитання ти ставиш собі найчастіше — у роботі, в житті, у складні моменти?

Ким я хочу бути: більшою людиною чи більшою проблемою?

8. Як ти формулюєш сенс того, чим займаєшся? Що тебе в ньому надихає?

Я розвʼязую типові задачки нетиповими способами, коли роблю кампанії.
Знаходжу або створюю найвідповідальніше слово, коли розробляю назви.
Надихаю і допомагаю іншим розвʼязати свої задачки, коли викладаю.
Бути корисною — спільне в усьому цьому.

9. По якому питанню ти суттєво змінила свою точку зору за останній рік?

Зараз я працюю в banda після 11 років у Fedoriv — думаю, це суттєва зміна точки зору)

10. У чому зараз твій головний виклик - особистий чи професійний?

Професійний: зробити так, щоб з моєї роботи памʼятали не тільки «Палмолів, мій ніжний гель» і Дію.
Особистий: не давати порад без прямого запиту, навіть якщо я вже сто вісім разів порішала саме таку проблему і знаю найоптимальніший шлях!

🏴‍☠️ Нотатки креадира

🏴‍☠️ Нотатки креадира

Було б неправдою казати, що нагороди - це непотріб (хоч це і було б приємно, враховуючи скільки часу, нервів та грошей коштує участь у фестивалях).

На жаль, нагороди важливі. Іноді вони створюють додаткові інфоприводи, іноді допомагають залучати кращі таланти, іноді розширюють знання у вузькому колі людей, і майже завжди тішать творче его авторів (і в цьому немає аж нічого поганого). Та варто тримати в голові, що нагороди - лише один із критеріїв оцінки професійної майстерності. І що навіть найпрестижніше журі найпрестижнішого фестивалю не є остаточним арбітром художньої або комерційної цінності роботи. І що гонитва за наступною нагородою може швидко перетворитися на власне креативне пекло, в якому буде дуже конкретна ціль попереду і вщент випалене задоволення від процесу її досягнення.

P.S. Із цього списку режисерів, які не мають Оскара за найкращу режисуру, в 2026 році вибув тільки Пол Томас Андерсон.

P.P.S.
- От візьмеш свою першу нагороду - тоді поговоримо
- От візьмеш першу національну нагороду - тоді поговоримо
- От візьмеш своє перше золото - тоді поговоримо
- От візьмеш свою першу міжнародну нагороду - тоді поговоримо
- От візьмеш хоча б шорт в Каннах - тоді поговоримо
- От візьмеш перше золото в Каннах - тоді поговоримо
- От візьмеш гран-прі усюди - тоді поговоримо

🏴‍☠️ Нотатки креадира

Гори - найкрасивіший тренажер гнучкості в плануванні і нагадування про те, що навіть найусвідомленіший і найобгрунтованіший план - це не більше, ніж наш найкращий прогноз, який ми можемо сформувати на цей момент. Або простіше - наша фантазія про те, яким має бути майбутнє.

І, як із більшістю прогнозів, щось обов’язково піде не за планом. Зміниться погода. Завалить тропу. Зарано закінчаться сили. І доведеться редагувати план. А може, й ставити нову ціль. І звірятися з нею щодня, а не один раз на похід.

Чудовий тренажер. І дуже красивий.

🏴‍☠️ Нотатки креадира

Недільна #надиханка від Сергія Кості, регіонального маркетинг-директора Bolt у країнах Центральної/Східної Європи та Азії, продюсера Ukrainian Marketing Forum, ведучого Not Too Late Marketing Show та кіноподкасту Jumpcut. Під час роботи надихався думками Сергія про індустрію. Тепер надихаюсь його контентом. Досі не знаю як він все це встигає.

1. Які 1-3 книги найбільше вплинули на тебе - особисто чи професійно?

Данте, «Божественна комедія» - для мене це романтично-драматичний пошук шляху до себе.

«Бункер», Х’ю Гові - рефлексія сьогодення, бункерне мислення та наслідки безвідповідальності й незалученості. Моя хата скраю.

«Дюна», Френк Герберт - здивую тебе, але це про менеджмент, на мою думку )

Якщо треба професійну, то «Тисячоликий герой», Джозеф Кемпбелл - для мене це підручник для аналізу причинно-наслідкових зв’язків.

«Культурний код», Деніел Койл - це натхнення, як будувати команду (але не дочитав)

Не люблю читати професійні книги, романтизую існування людини історіями.

2. Назви 1-3 людей, у яких ти чомусь навчився за останній рік. Чого саме вони тебе навчили?

Ірина Бондаренко - навчила мене одного: «Я знаю, що я нічого не знаю». Ми всі в сучасному потоці інформації та швидкості її зміни забуваємо про те, що вже було, і втрачаємо суть досвіду як такого. Часто це закінчується халтурою. Треба вчитися, зростати й робити якісний продукт. Навіть якщо всі роблять інакше.

Ярослава Гресь - мені відгукнулася впертість у досягненні цілі. Також глибина пропрацювання. Завжди 100%, ніколи не 99%.

Роман Романчук, CEO Multiplex - технократ. У бізнесі як у спорті: тренування, тренування, тренування - перемога. Дисципліна та знання показують, як бізнес і в дуже нестабільних умовах може бути успішним.

3. Яка в тебе є найдивніша звичка?

Додати червоної паприки в пельмені з оцтом ))
Поїхати до гуртожитку КПІ, коли треба порефлексувати.
Взяти незапланований вихідний у будній день і піти в кіно.

4. Яке рішення суттєво змінило твоє життя?

Переїзд до Києва і перехід у Bolt. Двічі зміна парадигми життя.

5. Які інструменти або практики допомагають тобі тримати фокус на головному?

Відсутність алкоголю та кермування авто - медитація.

6. Як ти відновлюєшся? Що тобі дає відчуття наповнення й повертає енергію?

Тільки розгадка задачі дає сатисфакцію. А після цього вже відновлення. Гори - підняття на вершину - це діалог із собою, з Богом, якщо хочеш, але це діалог. Дефрагментація диска для олдів.

7. Які запитання ти ставиш собі найчастіше - у роботі, в житті, у складні моменти?

Мені завжди приходить сцена з «Володаря перснів: Дві вежі», коли король Теоден дивиться на все це і думає: «Як ми прийшли до цього?» Але це секунди кінематографічності життя.

А насправді далі я мислю критично: що я можу зробити, аби швидко це виправити? Які можуть бути найгірші наслідки? Чого це мене вчить?

8. Як ти формулюєш сенс того, чим займаєшся? Що тебе в ньому надихає?

Робити життя людей кращим. Якщо наповнювати змістом чиєсь життя - то це взагалі супер. Звідси й беруться нестандартні рішення в Bolt щодо підтримки театрів в Україні чи спонсорства якогось фестивалю в Таїланді

Надихають завжди люди й результати. Якщо очі людей сяють - це найкращий результат.

9. З якого питання ти суттєво змінив свою точку зору за останній рік?

Не змінив із жодного. Завжди правило: плануємо гірше, розраховуємо на краще.

Хіба що відчував творчу кризу, а нещодавно випадково в барі зустрів хлопця із ЗСУ, і він щиро подякував за подкаст про кіно Jumpcut. 40 хвилин розповідав історію, як він на Куп’янському напрямку дивиться наш подкаст. Заради цього варто продовжувати.

10. У чому зараз твій головний виклик - особистий чи професійний?

Вийти на наступний рівень. Перехід з однієї сходинки на іншу - завжди найскладніше, що може бути. Треба діяти й прямувати далі: більше, краще, результативніше.

Тому виклик - залишити лише результативне, але не забути про те, аби жити вже зараз. Bolt, UMF, інші проєкти, Jumpcut, культурні ініціативи, допомога ЗСУ, формування команди тощо.

Банально, але це те, що очевидно, а що поки не очевидно - те не скажу;)

🏴‍☠️ Нотатки креадира

Щоб не відходити далеко від теми протестів.

Якщо опинитеся в Нью-Йорку й побачите біля новобудови величезного надувного щура - знайте, це не артоб’єкт. Це дотепна форма протесту.

Цього щура звати Scabby. Він - один із головних символів американського профспілкового руху. Його встановлюють біля будівельних майданчиків, коли профспілки звинувачують забудовника або підрядника в недобросовісній поведінці: використанні непрофспілкової праці, порушенні трудових домовленостей чи створенні несправедливих умов праці. (Scabby - від слова «scab», яким профспілки зневажливо називають штрейкбрехерів - тих, хто виходить на роботу під час страйків).

Навколо Scabby роками точилися судові суперечки (а призначений Трампом юрисконсульт досі ламає об нього списи). Проте американські суди дійшли висновку, що використання надувної фігури є формою свободи вираження поглядів, захищеною Першою поправкою.

І це дотепно. Один щур, який заміняє собою сотні людиногодин, який неможливо не помітити і який говорить про забудовника все, що потрібно, без довгих пояснень. Та ще й на артоб’єкт дещо схожий.

P.S. Навколо Scabby сформувалась ціла індустрія (звісно, це ж Америка). З великим вибором щурів і повноцінним копірайтингом.

🏴‍☠️ Нотатки креадира