Дослідження - важливий етап в більшості проектів (так, не всіх, та про це іншим разом). Сьогодні про це говорять з кожного праски. Й це чудово. Дослідження мають бути нормою. Вони дають більш глибоке розуміння ринку, контексту, категорії та людей, що її купують. Оце все.

Але при цьому чим більше ми досліджуємо, тим вищі наші ризики потрапити в пастку прокляття знання (curse of knowledge) — когнітивного упередження, при якому людина, яка володіє інформацією, важко уявляє, як це — не знати її. А це ускладнює пояснення складних речей іншим людям, оскільки здається, що ця інформація очевидна або зрозуміла для всіх.

Виходить, що намагаючись стати ближчими до людей, ми ризикуємо віддалятися від них з кожним новим раундом досліджень.

Я знайшов свій спосіб боротьби з цим прокляттям. Перш ніж вриватися в глибинки та аналіз усіх доступних даних, які є в наявності, я беру аркуш паперу й записую все, що спадає на думку при першому знайомстві з продуктом. Усі питання, думки, заперечення. Все, що викликає сумніви, подив чи нерозуміння. Навіть якщо я взагалі нічого не тямлю в категорії. Я вивантажую на папір своє відношення до продукту як людина, яка в ньому не розбирається. Й таким чином займаю позицію трохи ближче до покупців, ніж до бізнеса. Маю можливість подивитись на продукт очима людей, які не проводили глибинки, не читали аналітику й не радилися з експертами. А вже потім зі спокійною душею поринаю в дослідження. Які суттєво збагачують (а іноді - повністю змінюють) моє розуміння предмета.

Агенції мають грати в команді покупців. Тільки так вони можуть створювати та пояснювати людям цінність бізнесів, з якими працюють. Погляд на продукт «нестратегічними очима» як перший етап роботи - мій спосіб бути прийнятим в цю команду.