D.I.

Привіт усім.
Придумав для вас цікавий (напевне) пост, трошки заскочу у нішу Олени Галунець з її рубрикою "Я таке неслухаю"

Так ось. Я вирішив скласти свій невеличкий плейлист учасників Саду Деформацій, які брали участь у наших заходах і які наразі вже мають свої релізи на різних майданчиках.

Чому я роблю це? Тому що ми з моєю дружиною Мартою, яку багато хто з вас знає як переможницю Битви Поетів, поетку та організаторку, ловимо себе на думці, що ми усе частіше ввечері ставимо собі для послухати музику наших, саме кам'янських виконавців.
А ми з Мартою до музики досить прискіпливі😅

Важлива ремарка — цей перелік не є топом!💚
А ще, скоріше за все, ці треки не є найсильнішими у цих виконавців саме на думку самих виконавців. Це просто особисті уподобання.

Треки дуже різні — від іронічного поп-джазу до грув-металу, це як дисклеймер😁

1. Puzzlebox — Lightpower
https://youtu.be/okS8DFieD0E?si=aHE3UHe_Rf8xeFcu

2. PulseSiren — Самота
https://youtu.be/xGltULOD4K4?si=WJg8JwAZDmfbrImb

3. RANRAWI — Blossiomy
https://youtu.be/y17vFsYIerw?si=jWwE3Dg4effsK9t9

4. ULYA — Ти мені не дав
https://youtu.be/tA3_EPQIYSk?si=2bU4repbaU1dkpHy

5. ORVAIDS — Valkyrie
https://youtu.be/CvbnNGOmWdk?si=R4sihmbWea1lcGXb

Сподіваюся, що вам щось з цього зайде😉

Слова — кров поезії.
І коли читаю,
то відчувається анемія в залі.
Бо мене сприймають
героєм картин Тарантіно,
а не Міядзакі.
Чи маю накласти руки на себе,
чи рядки на музику,
щоб стало шедевром,
як саундтрек у Квентіна?

Вихоплюєш вухом
фрикції подиху
вихору спогадів,
далі — використовуєш замість образів,
поки не купиш нові.
Ціна їх — п'ятдесят п'ять гривень.
Так коштує Берлінгер у Hop Hey
разом із пластиковою пляшкою,
яка з надрізами
вдруге згодиться.

Ллєш всередину,
аби трохи згасити
дракона пам'яті,
подих котрого стає вогняним.
Забулось, що етилові сполуки
сприяють, а не запобігають йому.

Здавалося, що б мені?
Ти вдома, поки на фронті
не жартують про тракториста.
Бо "триста" — це шлях додому, яким би не був.

Але...

Тіло — палітурка енциклопедії
внутрішнього світу,
бо чим більше зчитують,
тим більше потертостей.

Моя палітурка
давно кришиться,
неначе цегла будинку
опісля ураження
в сотнях населених пунктів.

Цеглина
в грудині від думки про це
cтає образом.
Гроші на пиво летять на збір.

В ніч після тисячного дня війни,
коли прислуховуєшся:
холодильник гудить чи шахед,
розумієш —
ти жертва
стокгольмського синдрому
по відношенню до подій, що викрали
кілька років життя в тебе.
Тримають в ментальних заручниках
так довго,
що вже сумуєш
за початком повномасштабного вторгнення,
бо там були простота
та єдність нації,
що злипалася у гарячому котлі,
як гречка, вхоплена в паніці
від страху, що буде окупація
чи дефолт.
Ти ставиш життя на кін,
щоб просто піти по пиво,
а потім, почувши вибух,
сам собі кажеш "fold",
бо бачиш червону масть
на мапі тривог.

І мені згадується пісня
з радянського мультика-бренду,
бо був зросійщений.
"Кабы не было зимы" двадцять другого року
та КАБів по зимовому Харкову,
то не навчився б хоч трохи не відкладати,
а жити зараз, поки твоє життя
орендується коштом інших.

Привіт усім, хто не спить (а канал, судячи за все, вже у більшості в архіві висить)

Брав участь у Листі трави від Храму Поезії, власне, маю новий текст. Він вийшов цілком непоганим, тому закину його сюди.

А взагалі, оскільки вимушений постійно просити Марту закинути (я свій доступ власника каналу втратив разом зі старим акаунтом) і цей канал стоїть на місці, подумую завести новий, а цей використовувати як архів текстів та жартів, ги.

Але це поки неточно, що зроблю.

Турнікет треба накладати
вище рани, аби
зупинити кровотечу.
Турнікет хочеться
накладати вище,
на горлянку,
аби зупинити крик, що виривається,
коли бачиш стопи
окремо від ноги.
Турнікет не можна накладати
вище, аби тікати
від асфіксії від смерті інших
у власну смерть від асфіксії,
бо разом із криком
турнікет затримуватиме блювоту
від вигляду та запаху крові.

Крилатим ракетам
ані ґрунту, ані неба не треба —
лише дати привід
не накладати турнікети.
Не тому, що не хочеться,
тому що не треба вже.
Вони свистять і в росії
стає менше грошей,
а в Україні стає менше життя.

Де б знайти турнікети,
які б не пускали ракети, що перескакують кордони,
мов зайці у метро?
Як зупинити міграцію,
щоб залишилися там,
де їм у металеве черево
завантажили
тротилові сперматозоїди,
щоб потім з них народилась смерть?

Де б знайти тебе,
несправедливо втрачене життя?

Щось якось один Юрко Ліщук і задонатив на вірш. А реактів 7)

Піпле, виїзд підрозділу може статися до Нового року. Треба ваші донати

Бачу, що збір не ворушиться. В усіх зараз є свої збори, усе розумію, тому будемо знову інтерактив робити, чо уж)

Юра Ліщук робив по верлібру за 20 гривень. А я спробую пописати силабо-тоніку за 50 гривень.

Для тих, хто не зрозумів:

1) Ви донатите на збір 50+ гривень
2) Скидаєте мені скрін про донат у коментарі до цього поста
3) Я пишу вам класичний римований віршик про вас

Акція діє протягом усього часу до закриття збору.

Чекаю на донати💚

Панове, ситуація наступна по розіграшу.

Не те, щоб зовсім нема з чого обрати, є 6 варіантів)

І, справді кажучи, донатів мало, але я так глянув... За пару тижнів, як я активізував зусилля по збору, назбиралося більше 10к. Наче і непогано, дякую усім.

Але найбільші донати прилітали без підписів, як мені назвати. І я розумію, що вони виграють за алгоритмами розіграшу у моно (вже неодноразово проводив просто)

Я ось що подумав - я зараз видам номерки людям, які задонатили та мають ідеї, як перейменувати канал, а потім запишу з рандомайзера відео. Можемо навіть відео зробити, де мене, домашього і некрасивого, Марта зніме та покаже, що рандомайзер не підкручував)

І аби усе було прям прозоро...

Номер 1 — Ірина Пасько. "Масовік із отакенним затєйніком"
Номер 2 — Тетяна Адаменко. "D.I. розслідує таємниче зникнення автобусної зупинки".
Номер 3 — Gravebenedict. "Чому очільник чорного човна чимдуж човгає по часник?"
Номер 4 — Олена Маєвська. "VseVoloshka і "єЩоСь"
Номер 5 — Дар'я Мельникова. "Бджола та шкіряний піджак: жаль мене, тільки ніжно"
Номери 6 та 7 — Анонім. "Обдрочена шкарпетка"

Мені навіть не соромно буде змінювати назву, бо усі прикольні))

Дуже мало донатів) Усього три людини будуть приймати участь у розіграші.

Ви хоч відпишіть, чи варто продовжувати, бо дехто ось каже, що ще зп не отримав.

Дніпряни, особливо звертаюся до вас — русня вже близько. І цього разу не з боку Кривого Рогу та Херсону, а з боку Донбасу. Немає часу вже, на жаль.

За два дні зібрали лише 100 грн. Активізуйтеся, бубласка

Якщо головні проспекти — артерії міста,
тоді кам'янські постраждали від ішемії:
неспішні в подачі свіжої крові та змісту
закону про мову на вивісках. В них щемливо

запрошують нас на каву десь поруч із баром,
який через Час відгукнувся ім'ям старого,
котрий уособив місто — був власником дару
не бачити сталого розвитку всіх, крім нього.

Виходиш опісля заходу, бачиш у парку
на рампах продовження безладу: там безжально
волають балади підлітки. Звуки гітари:
Єремія, як чує вокал, то реве кришталем.

А небо ридає пилом, графітом та коксом.
Холодний IPA для детоксу, бо в центрі сірість
зжирає сітківку ока, висмоктує мозок,
а далі планує на Площі з бажанням звідси

тікати зустрітись, потім зганяти на лівий,
де навіть будинки не тиснуть, де місця більше.
По набережній до дамби пройтися ліниво,
побачити міст, Дніпробуд, зрозуміти: тиші

не буде, Димар дістане усюди пекельним
відлунням металу. Нехай мій каскад іроній
не стане лякати вас приїздити до міста, бо текст мій —
не більше, ніж прояв моєї до нього любові.

____

Прим.: Час відгукнувся ім'ям старого — відсилка до пабу Time, який приймав наші з Мартою івенти вже 5 разів і більшість з цих івентів були важливими для нас (перший івент у 22-му році у закладі, який став передумовою періоду піку SJ Poetry; літературний слем, який неіронічно став навіть міжнародним і який ще донедавна пригадували; перший івент Саду Деформацій).

Раніше у цьому приміщенні був рок-паб "Брєжнєв".