Ми цей текст планували декілька місяців. Бо треба було багато на що зважати й не про все можна було говорити.
Нині бачимо певний знак у тому, що він виходить напередодні Димитріївської поминальної суботи.

Що відчуваєш поруч із тілами полеглих воїнів?
Що відчуваєш, коли спілкуєшся з батьками полеглих воїнів?
Що це за служіння для священника і чому не може цим не займатися уже знайомий всім нам протоієрей Борис Ковальчук?

Читайте новий текст на «Діалозі».

Потрібна наша молитва.
Потрібна наша підтримка.
Кожен захисник має прибути додому з почестями, навіть «НА ЩИТІ».

Діліться історією отця Бориса, поширюйте такі тексти.
Як навіть після «заборони» УПЦ живе болем своєї країни і не полишає свого служіння.