RecoWARy - Фахівцям

Шановні друзі!

Щодня ми готуємо для вас корисні та цікаві дописи.

Щомісяця ми пропонуємо вам підтримати нашу роботу, "пригостивши нас кавою".

☕️ Горнятко кави — тут

📄 Мета огляду Western diet aggravates neuronal insult in post-traumatic brain injury: Proposed pathways for interplay — обговорення патофізіологічних наслідків так званої "західної дієти", які можуть призвести до загострення наслідків ЧМТ.

▪️Автори розглядають три типові дієти:
ЗД – західну, багату насиченими жирами та рафінованим цукром
КД – кетогенну, багату жирами та з низьким вмістом білків і вуглеводів
СД – середземноморську, багату фруктами, овочами, цільнозерновими продуктами та ненасиченими жирами

▪️Наявні дані свідчать, що дієта, насичена жирами, до або після ЧМТ перешкоджає відновленню після травми через молекулярний зв’язок з дисфункцією мітохондрій, окислювальним стресом, нейрозапаленням та пошкодженням нейронів.

▪️Мозок як джерело енергії може використовувати глюкозу або кетонові тіла — залежно від наявності метаболітів. Метаболічний дисбаланс, що загрожує доступності глюкози без компенсаторної кетогенної відповіді – прямий фактор ризику когнітивних розладів і розладів настрою.

▪️Мітохондрії є унікальними органелами виробництва енергії, проте дисбаланс окислювально-відновного гомеостазу в результаті надмірного вмісту жирів в ЗД може пошкодити ДНК мітохондрій та спричинити дисфункцію мітохондрій, яка критична для нейрогенезу, синтезу нейромедіаторів, виживання нейронів та пластичності.

▪️Встановлено, що ЗД підвищує параметри окислювального стресу, впливаючи на антиоксидантні системи захисту

▪️Показано, що ЗД і ожиріння супроводжуються системними запальними реакціями, які можуть знизити когнітивні функції і погіршити наслідки ЧМТ шляхом загострення нейрозапалення.

▪️У контексті нейрозапалення ЗД асоціюється з підвищеною реактивністю мікроглії. До того ж прозапальні цитокіни, індуковані ЗД, можуть порушувати нейронні ланцюги, залучені до пізнання та пам’яті.

▪️Після ЧМТ також уражається шлунково-кишковий тракт. На фоні підвищеної кишкової проникності (gut permeability) після ЧМТ більше патогенних речовин здатні проникати в судинну систему організму, викликаючи ендотоксемію, яка спричиняє системне запалення, впливає на активовану ЧМТ мікроглію, додатково сприяючи вторинному пошкодженню.

▪️ЗД призводить до дисбактеріозу кишечника, який може додатково погіршити стан запалення та наслідки ЧМТ.

▪️Фізичні вправи можуть уповільнити або зупинити метаболічні зміни, викликані ЗД, і, як наслідок, покращити стан після ЧМТ завдяки впливу на енергетичний метаболізм і синаптичну пластичність.

▪️Ефекти включають антиоксидантну, протизапальну та антиапоптичну дію, а також посилення нейрогенезу та нейропластичності. Фізичні вправи запобігають дисбактеріозу та можуть підвищити продуктивність мітохондрій, послаблюючи негативний вплив ЗД на функцію мозку.

📌 Таким чином, на думку авторів, необхідно докласти більше зусиль задля подолання тягаря харчових звичок минулого століття для зменшення каскадів вторинних пошкоджень після ЧМТ.

🧠🩶 З повагою, RecoWARy — Фахівцям/-чиням

Терапія нейрогенного заїкання

📌 The Stuttering Foundation надає наступні рекомендації щодо прийомів терапії мови та мовлення при нейрогенному заїканні:
▪️Уповільнення темпу мовлення: промовляння меншої кількості слів на одному диханні за рахунок збільшення тривалості звуків і слів.
▪️Підкреслення м’якого початку кожної фрази: розслаблені м’язи, адекватна підтримка дихання, повільний та легкий початок видиху та м’який початок першого звуку.
▪️Підкреслення плавності мовлення та використання розслаблення як тіла, так і конкретних м’язів.
▪️Виявлення порушень у мовних моделях та інструктування щодо використання більш відповідних патернів.

▪️Якщо людина висловлює занепокоєння, терапія може включати навчання щодо розладу та консультування щодо зміни ставлення та сприйняття.

▪️Якщо також присутні інші комунікативні розлади, додаткова терапія, спрямована на їх наслідки, також може покращити плавність мовлення.

▪️Розуміння розладу може допомогти сім’ям структурувати ситуації спілкування, щоб найкраще допомогти та покращити спілкування.

▪️Стратегії можуть включати спрощення висловлювань, надання більше часу для відповіді, моделювання повільних, легких моделей мовлення та, загалом, зниження очікувань.

▪️Важливо визнати, що динаміка відновлення після основної травми чи захворювання часто матиме значний вплив на мовлення, і оскільки відновлення після нейротравми може бути повільним — знадобиться терпіння.

📌 Роль психотерапії
▪️Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ): багато дорослих, які заїкаються, відчувають занепокоєння через розмовні ситуації. КПТ може бути потужним інструментом для вирішення цієї проблеми. Виявляючи та кидаючи виклик негативним думкам, пов’язаним із заїканням, люди можуть набути впевненості в собі та виробити більш спокійний підхід до спілкування.

▪️Терапія прийняття і відповідальності (ACT): ACT допомагає людям прийняти заїкання як частину свого життя, одночасно надаючи їм можливості досягати цінних цілей спілкування. Завдяки майндфулнес і технікам самоспівчуття ACT може навчити дорослих, які заїкаються, вільно спілкуватися без сорому чи уникання.

📌 Рекомендації з модифікації способу життя (для надання пацієнтам)
Хоча "ліків від заїкання" не існує, деякі прийоми можуть значно покращити плавність спілкування та загальне самопочуття.

▪️Управління стресом: стрес і тривога є відомими тригерами заїкання. Розгляньте такі методи, як медитація, вправи на глибоке дихання або регулярні фізичні вправи, щоб подолати стрес і сприяти більш спокійному мовленню.

▪️Здоровий сон: достатній сон має вирішальне значення для загального самопочуття, а втома може погіршити заїкання у деяких дорослих.

▪️Зменшіть споживання кофеїну та уникайте алкоголю.

▪️Уповільніть темп мовлення: правило не поспішати може допомогти контролювати свою артикуляцію та зменшити напругу.

▪️Зосередьтеся на спілкуванні, а не на досконалості: прагніть до результативного спілкування, а не до бездоганної мови. Не бійтеся перефразувати речення, якщо це необхідно, і пам’ятайте, що періодичне заїкання є цілком нормальним явищем.

▪️Позитивне ставлення: киньте виклик негативним думкам про заїкання та замініть їх твердженнями, пов’язаними зі співчуттям до себе. Зосередьтеся на своїх сильних сторонах як комунікатора та відзначайте свій прогрес.

▪️Приєднайтеся до групи підтримки: обмін досвідом і підбадьорення може значно підвищити вашу впевненість і мотивацію.

Сподіваємося, цей матеріал є корисним, тож діліться рекомендаціями з колегами, а порадами щодо модифікації способу життя — з пацієнтами!

🧠🩶 З повагою, RecoWARy — Фахівцям/-чиням

ЧМТ як фактор ризику розвитку цукрового діабету у ветеранів

📄 Дослідження Traumatic Brain Injury as a Potential Risk Factor for Diabetes Mellitus in the Veteran Population вивчало потенційну роль ЧМТ як провокуючого фактора для цукрового діабету другого типу у популяції ветеранів.

▪️Гіпофіз і гіпоталамус, розташовані у внутрішньочерепному просторі, є найважливішими структурами для гомеостатичної регуляції майже кожного гормону в організмі людини. Таким чином, ЧМТ викликає не тільки психологічні та когнітивні порушення, але й може порушити роботу ендокринної системи.

▪️Встановлено, що крім високої поширеності хронічної травматичної енцефалопатії (ХТЕ), ветерани мають дуже високий ризик розвитку різних хронічних захворювань. На жаль, немає заходів чи профілактичних засобів, які могли б мати суттєвий вплив на цю складну з медичної точки зору групу пацієнтів. У даному огляді досліджуються кілька важливих факторів, що стосуються як гострої, так і хронічної ЧМТ, які можуть дати додаткове розуміння того, чому ветерани мають тенденцію до захворювання на ЦД2 протягом життя.

▪️Автори зосереджують увагу на унікальній комбінації факторів ризику в цій популяції, які зазвичай не зустрічаються у цивільних. До них належать посттравматичний стресовий розлад, ХТЕ та фактори, пов’язані з професією та способом життя.

▪️Пошкодження гіпофіза може бути наслідком як фізичного впливу, так і венозного інфаркту портальної системи гіпофіза. Клінічні симптоми можуть значно відрізнятися залежно від ступеня ураження, а також відносного дефіциту певних гормонів. Дефіцит гормону росту, як правило, є найпоширенішим при середній та тяжкій ЧМТ. Пошкодження задньої долі гіпофіза може призвести до дефіциту антидіуретичного гормону (АДГ) і окситоцину.

❗️Низький рівень АДГ може спричинити нецукровий діабет, стан, при якому ниркові канальці не здатні реабсорбувати воду.

❗️Симптоми, які виникають внаслідок дефіциту окситоцину, можуть включати труднощі з соціальною взаємодією, соціальними зв’язками та погіршення здатності справлятися з соціально складними ситуаціями.

▪️ПТСР, окрім психологічної симптоматики, також впливає на гомеостаз кортизолу та катехоламінів. Характерним симптомом ПТСР є інтенсивна фізична реакція та підвищена настороженість у відповідь на емоційні тригери, в результаті активація симпатичної нервової системи викликає перебільшену реакцію на нешкідливі подразники.

▪️Це призводить до вивільнення великої кількості катехоламінів, що викликає класичні симптоми тахікардії, гіпервентиляції, потовиділення та суб’єктивного відчуття страху. Хоча можна було б очікувати, що рівень кортизолу при ПТСР також буде підвищеним, його рівні, як це ні парадоксально, нижчі. Це пояснюється гіперчутливістю рецепторів кортизолу. Таким чином, для активації рецепторів потрібна набагато менша концентрація гормону.

❗️І катехоламіни, і кортизол мають сильний гіперглікемічний ефект.

▪️Загальна реакція на стрес у поєднанні з порушенням центральних ендокринних модуляторів призводить до різкого дисбалансу кількох важливих гормонів. Зокрема, надмірне збільшення катехоламінів, кортизолу, глюкагону та гормону росту може значно вплинути на рівень глюкози крові.

▪️Ці гормони тісно пов’язані із симпатичною нервовою системою та діють узгоджено з нею. Таким чином, вони стимулюють глікогеноліз, сприяють гіперметаболічному середовищу, збільшують секрецію глюкагону, знижують рівень інсуліну та підвищують резистентність до інсуліну.

▪️Ізольоване підвищення церебрального гліколізу, яке спостерігається після травми головного мозку, сигналізує про підвищений церебральний попит на глюкозу. На тлі цієї відносно високої потреби в кисні та недостатнього надходження кисню також виникає церебральний ацидоз через накопичення лактату шляхом анаеробного гліколізу.

▪️Ще одним механізмом, що провокує розвиток гіперглікемії, є різні запальні процеси внаслідок ЧМТ.

🧠🩶 З повагою, RecoWARy — Фахівцям/-чиням

Підхід CO-OP

У нашому дописі Ерготерапевтичні втручання, спрямовані на когнітивну сферу було згадано підхід CO-OP. У цьому матеріалі його принципи та цінність буде розкрито детальніше.

📌 Когнітивна орієнтація на повсякденну заняттєву ефективність (Cognitive Orientation to daily Occupational Performance, CO-OP; CO-OP Approach) — це терапевтичний підхід для дітей і дорослих, які зазнають труднощів у виконанні навичок, які вони хочуть, потребують або мають виконувати.

▪️CO-OP — це спеціально розроблений, активний клієнтоцентрований підхід, який залучає людину на метакогнітивному рівні до вирішення проблем ефективності. Орієнтований на досягнення успіху, CO-OP базується на спільному встановленні цілей, динамічному аналізі, використанні когнітивних стратегій, керованому дослідженні та стимулююванні.

▪️СО-ОР був розроблений для дітей з порушеннями розвитку, але на сьогодні широко досліджений та доведено ефективний для дорослих, зокрема, з наслідками ЧМТ.

Цілі CO-OP
▫️Набуття навичок
▫️Розвиток когнітивних стратегій
▫️Узагальнення навичок і стратегій на контекст повсякденного життя
▫️Перенесення опанованого на нові навички та контексти.

▪️Однією з суттєвих відмінностей між CO-OP та іншими підходами є те, що CO-OP передбачає більше часу для обговорення того, як саме пацієнт виконує певну діяльність. Мета полягає в тому, щоб скерувати пацієнта до самостійної розробки рішення, а отже розвитку у пацієнта навичок вирішення проблем, які можна перенести на інші види діяльності.

▪️На початку роботи пацієнт має визначити три важливі особисто для нього активності, які і будуть цілями. Для пацієнтів з наслідками ЧМТ іноді використовують картки з повсякденними активностями, щоб допомогти згадати/усвідомити, що саме він регулярно робив до травми, але не може робити (стикається з труднощами в процесі) після травми.

▪️Кероване дослідження (Guided discovery) вимагає багато запитувати, а не говорити, щоб підштовхнути пацієнта до самостійного усвідомлення тих змін, які потрібні для успішного виконання. Згідно результатів досліджень, такий підхід, замість команд та інструкцій, допомагає кращому перенесенню змін на інші задачі та контексти.
Наприклад, для пацієнтів з посттравматичною втомою це може бути навичка розділяти справи на фрагменти, які можна виконати без втоми, та розмежування їх достатніми періодами відпочинку.

▪️У підході СО-ОР фокус — на важливих для пацієнта діях, а не на обмеженнях та їхніх причинах. Тобто, метою роботи буде "розбірливо писати від руки", а не "покращення дрібної моторики".
У аналізі дій важливо фіксувати, що саме не виходить для успішного виконання. Тобто, якщо пацієнт не може їздити на велосипеді, слід зазначити, що у нього проблеми з керуванням для рівної їзди та недостатній тиск на педалі, а не "проблеми з балансом та слабкість м'язів"

▪️ Пацієнтів навчають підходу Ціль-План-Дія-Контроль як універсальній метакогнітивній стратегії.

▪️ В межах стратегій для конкретних активностей пацієнтів навчають, на що саме їм слід звертати увагу та які додаткові дії робити.
Наприклад, зафіксувати аркуш паперу для письма, використовувати лінований папір, стежити за правильним написанням проблемних літер.

▪️ Головними принципами в процесі є:
▫️цікавість та залученість. Процес будується на мотивації пацієнта та самостійному дослідженні
▫️ заохочення навчання за допомогою усіх стандартних технік (підкріплення, підказки, моделювання тощо)
▫️робота над незалежністю. Словесні підказки та фізична підтримка мають припинятися якомога раніше
▫️ заохочення перенесення навичок на інші контексти. СО-ОР передбачає домашні завдання та обговорення, як саме пацієнт робитиме цю ж дію вдома, до яких інших навичок можна застосувати опановане.

Сподіваємося, цей матеріал корисний для фахівців/-чинь, які працюють з пацієнтами з наслідками ЧМТ, тож просимо поширити цей допис серед ваших колег!

🧠🩶 З повагою, RecoWARy — Фахівцям/-чиням

📄 Згідно з новим дослідженням History of Concussion and Risk of Severe Maternal Mental Illness: A Population-Based Cohort Study, жінки зі струсом мозку в анамнезі мають на 25% вищий ризик серйозних проблем з психічним здоров’ям після пологів.

▪️Дослідження охопило більш ніж 750 000 породіль в Онтаріо в період з 2007 по 2017 рік, із лонгітюдним спостереженням до 14 років після пологів.

▪️Дослідження підкреслює важливість виявлення жінок з лЧМТ в анамнезі на ранніх стадіях пренатальної допомоги та потребу в довгостроковій підтримці з урахуванням травми для збереження їхнього психічного здоров’я.

▪️Автори виявили, що особи з лЧМТ в анамнезі значно частіше мають серйозні проблеми з психічним здоров’ям, такі як невідкладні госпіталізації до психіатричного стаціонару або самоушкодження, і цей ризик зберігається протягом років після пологів.

▪️На думку авторів, це означає, що струс мозку може бути важливим, але рідко враховуваним фактором ризику під час вагітності та післяпологового періоду.

📌 Автори виявили, що серед матерів зі струсом мозку в анамнезі, 11% мали серйозні психічні захворювання, у порівнянні з 7% серед тих, хто не мав струсу мозку. Навіть після коригування результатів з поправками на вік, дохід та історію перенесеного насильства, струс мозку був пов’язаний із вищим на 25% ризиком серйозних психічних захворювань та розладів.

📌 При цьому в осіб без попереднього психіатричного діагнозу перенесений струс мозку збільшив ризик розвитку важкого психічного захворювання матері на 33%, тобто у цій когорті зв'язок є ще сильнішим.

▪️На думку авторів, фізичні та емоційні вимоги, які висуває материнство, можуть посилити проблеми, пов’язані зі струсом мозку. Наприклад, сон має вирішальне значення для відновлення після травми голови, але його депривація є реальністю для багатьох молодих батьків. Когнітивні порушення, чутливість до світла та шуму, а також стрес, пов’язаний з доглядом за немовлям — усе це може посилити симптоми після струсу мозку, що, у свою чергу, з часом може підвищити ризик проблем із психічним здоров’ям.

❗️Враховуючи наявність зв’язку між черепно-мозковою травмою та психічними захворюваннями, дослідники виступають за регулярний допологовий скринінг на наявність струсу мозку в анамнезі, надання доступу до ресурсів для підтримки психічного здоров’я та спецілізованої медичної допомоги в післяпологовому періоді з урахуванням лЧМТ в анамнезі.

🧠🩶 З повагою, RecoWARy — Фахівцям/-чиням

Музика у терапії хронічного болю. Ч.2

▪️Дослідження виявили, що суб'єктивна частина музичного сприйняття має значний вплив: самостійно вибрана музика приносить більше задоволення, ніж "нейтральні" твори чи твори, вибрані дослідниками. Очікування задоволення від раніше знайомої музики активує систему винагороди як через очікування позитивного стимулу, так і безпосередньо під час переживання приємної реакції.

▪️Пам'ять має вирішальне значення для сприйняття музики: спогади, які активно згадуються, впливають на формування задоволення від прослуховування. Показано, що 30% популярних пісень минулих років, представлених учасникам, викликали позитивні автобіографічні спогади.

▪️Спогади про минуле в позитивному контексті зазвичай призводять до ностальгії, яка також активує систему винагороди та вивільнення опіоїдів. Музикою, яка викликає ностальгію, в системі винагороди активуються нижня лобова звивина, мозочок, острівець і чорна субстанція. Виявлено, що цінність позитивних автобіографічних спогадів сприймається як подібна до грошової винагороди.

▪️Хоча музичні інтерпретації часто є індивідуальними, узагальненою асоціацією з музикою є танцювальні рухи. Вважається, що мозок налаштований на створення рухів під музику, зокрема, базальні ганглії, сенсорна, моторна та слухова кора активуються та взаємодіють, допомагаючи підтримувати ритм.

▪️Задоволення від руху, пов’язаного з музикою, щодо вивільнення опіоїдів ще недостатньо вивчено, проте ретельно вивченим є зв’язок між фізичними вправами та залежним від руху вивільненням ендогенних опіоїдів. Також виявлено зв’язок між рухом та системою винагороди через смугасте тіло та базальні ганглії.

▪️Відомо про двонаправлений зв’язок між хронічним болем і афективними розладами та стресом: тривалий біль часто призводить до депресії та тривоги, а тривалий і раптовий стрес, інші психологічні фактори можуть спричинити хронічний біль (зокрема психосоматичний) або посилити сприйняття інтенсивності існуючого болю.

▪️Враховуючи, що ендогенні опіоїди діють як регулятори настрою та болю, підвищення рівня опіоїдів після прослуховування музики може сприяти знеболенню або шляхом послаблення самого стресу, або шляхом відновлення виснаженого стресом рівня опіоїдів.

📌 Автори вважають, що створення музичних творів спеціально для знеболювання на основі якостей, пов’язаних з позитивними емоціями, є багатообіцяючим полем для майбутніх клінічних досліджень.

🧠🩶 З повагою, RecoWARy — Фахівцям/-чиням

Музика у терапії хронічного болю. Ч.1

📄 Огляд Creation of Music-Induced Analgesia in Chronic Pain Patients through Endogenous Opioid Production: A Narrative Review ілюструє можливі механізми знеболювання у пацієнтів з хронічним болем через вивільнення ендогенних опіоїдів після прослуховування музики.

▪️Хронічний біль вражає понад 30% населення планети, і залежність його лікування від препаратів призвела до серйозних проблем: сучасні основні варіанти лікування, такі як ацетамінофен, габапентин і дулоксетин, мають потенційні побічні ефекти, тоді як опіоїдна терапія викликала нинішню "опіоїдну епідемію" з ризиками звикання, гіпералгезії та передозування.

▪️Як більш здоровий альтернативний варіант протягом останніх 20 років активно вивчали знеболюючий ефект музичної терапії. Зв’язок між музикою та її знеболюючим ефектом при хронічному болю (за суб’єктивними оціночними шкалами) добре задокументований у низці досліджень, хоча механізм такого знеболення залишається неясним.

▪️Автори припускають, що під час прослуховування музики основну роль у пацієнтів з хронічним болем відіграє вивільнення ендогенних опіоїдів, таких як енкефаліни, ендорфіни та динорфіни, та їх вплив на знеболення через низхідну схему модуляції болю та лімбічну систему.

▪️Встановлено, що музика викликає вивільнення ендогенних опіоїдів, пов’язаних із задоволенням, і сприяє знеболенню через систему винагороди мозку.

▪️Хоча еволюційно система винагороди призначена для зміцнення поведінки заради виживання, вона часто пов’язана зі стимулами, які просто приємні без прямої винагороди, як-от прослуховування музики.

▪️Від музики, яка виражає задоволення чи щастя, людина, ймовірно, відчуває приємні емоції, подібні до впливу таких в природному оточенні, вони діють як «винагорода», у свою чергу, викликаючи вивільнення ендогенних опіоїдів. Прослуховування музики стає позитивним досвідом, який викликає бажання слухати її в майбутньому.

▪️Можливий механізм впливу музики на знеболення хронічного болю, на думку авторів, полягає у тому, що ендогенні опіоїди зменшують нейрозапалення, яке відповідає за хронізацію болю, впливаючи на вивільнення цитокінів. Важливий фактор, який слід враховувати – деякі з ендогенних опіоїдів впливають на імунну систему та створюються в ній, тоді як опіоїди, що вивільняються після впливу приємних подразників, є нейрональними.

🎵 Таким чином, музична терапія є нехімічним, неінвазивним та економічно ефективним втручанням. Музика практично нешкідлива та доступна для повторюваної терапії, яку потребують пацієнти з хронічним болем.

🧠🩶 З повагою, RecoWARy — Фахівцям/-чиням

Диференціальна діагностика нейрогенного заїкання

📄 Згідно Neurogenic Stuttering: Etiology, Symptomatology, and Treatment, бракує настанов щодо диференціальної діагностики нейрогенного та психогенного заїкання — оскільки симптоми можуть бути схожими або перетинатися.

📌 Типові характерні ознаки нейрогенного заїкання:
▫️Повторення складів і звуків, тоді як блоки (blockage) є рідшими.
▫️Майже однакова частота порушень на суттєвих та несуттєвих словах.
▫️Людина може здатися в цілому стурбованою заїканням, але не виявляє тривожності саме щодо повторень або подовжень, і блоки з’являються в будь-якому місці слова чи висловлювання, не тільки на початку.
▫️Вторинні симптоми виникають рідко, навіть якщо є гримаси, моргання та стискання кулаків, це не пов’язано з моментами порушень.
▫️Ефекту адаптації немає.
▫️Заїкання рівномірно проявляється в різних мовленнєвих завданнях (розмова, пояснення, повторення та читання).
▫️Часто спостерігаються додаткові ознаки афазії та дизартрії.

❗️Диференціальна діагностика психогенного та нейрогенного заїкання — спільні та відмінні прояви
Типові ознаки🔹психогенного /🔻нейрогенного заїкання:
🔹 раптовий початок / 🔻раптовий початок
🔹 нетипові форми порушень плавності: множинні повторення всіх фонем, які супроводжуються гримасами, киванням, тремороподібними рухами / 🔻повтори, пролонгації, блоки в усіх позиціях в словах
🔹 символічна значимість поточного розладу / 🔻___
🔹 порушення плавності в будь-якому місці слова або фрази / 🔻порушення плавності в будь-якому місці слова або фрази
🔹 особа може бути індиферентною щодо свого мовлення / 🔻особа може не знати про свої неврологічні порушення, але може бути фрустрована своїм мовленням
🔹 дивне звучання голосу
🔹 емоційні розлади в анамнезі (зокрема, розлади особистості, ПТСР, залежність, тривога або депресія)
🔹 психопатологічна діагностика не є необхідною
🔹 створюється враження, що особа "дотримується" певного патерну порушень плавності та продовжує заїкатися в умовах, які сприяють покращенню плавності та при імітації мімічних рухів
🔹 після того, як емоційно забарвлену інформацію буде сказано, плавність покращується
🔹 швидкий та задовільний прогрес помітний вже після короткого періоду терапії
🔹 посилення заїкання під час виконання простих задач
🔹 посилення заїкання при повторному читанні тексту
🔹 дивні рухи (голови, очей), ознаки тривожності, які не стосуються процесу мовлення
🔹 незвичні граматичні конструкції
🔹 були епізоди раптового заїкання або заїкання у певних ситуаціях.

🧠🩶 З повагою, RecoWARy — Фахівцям/-чиням

Нейрогенне заїкання після ЧМТ

📚 Огляд літератури Neurogenic Stuttering: Etiology, Symptomatology, and Treatment висвітлює питання патофізіології, симптоматики та можливих підходів до терапії заїкання, зокрема, внаслідок ЧМТ.

▪️Заїкання – це порушення плавного мовлення, що характеризується появою повторення звуків, складів і односкладових слів, подовження приголосних і затримок.

▪️Ці порушення можуть впливати на швидкість і ритм мовлення і можуть супроводжуватися негативною реакцією, уникаючою поведінкою, відчуттям труднощів і фізичною напругою.

📌 Нейрогенне заїкання є підтипом набутого заїкання, яке характеризується порушенням плавності мовлення, пов’язаним з ураженням мозку.

▪️Нейрогенне заїкання в більшості випадків виникає в результаті інсульту або травми, включно з лЧМТ.

▪️Типові симптоми в розмовному мовленні включають неконтрольований темп мовлення, довгі паузи, прискорений темп мовлення між паузами, збільшення кількості повторень складів і слів, подовження, вставні слова та характерні швидкі незрозбірливі "сплески" мовлення.

▪️У пацієнтів з черепно-мозковою травмою часто спостерігаються труднощі з підбором слів, мовні труднощі, апраксія. Проблеми з плануванням і дотриманням наративного дискурсу можуть призвести до порушення плавності мовлення, яке може вказувати на нейрогенне заїкання.

(Диференціальна діагностика нейрогенного заїкання буде темою окремого допису)

▪️ Потенційно важливими в контексті лікування наслідків лЧМТ є також описані в літературі окремі випадки нейрогенного заїкання внаслідок прийому психотропних препаратів, таких як клозапін, рисперидон, оланзапін, літій, флуоксетин, фенотіазин, трициклічні антидепресанти, алпразолам.

▪️ Дослідження вказують на те, що нейрогенне заїкання та епілепсія можуть співіснувати, однак однозначний причинно-наслідковий зв'язок між ними не встановлено:
▫️епілепсія та заїкання можуть розвинутися як наслідок одного і того ж самого ушкодження мозку, або ж
▫️заїкання може бути наслідком аномальної електричної активності внаслідок нападу, в такому випадку при успішному лікуванні епілепсії заїкання може минати.

📋 Оцінка нейрогенного заїкання включає анамнестичні дані, включно із медичним та соціальним анамнезом, та неврологічний огляд.
▫️Ключові діагностичні питання включають інтервали нейротравми та психологічної травми, інформацію про фактори навколишнього середовища та час початку медикаментозної терапії, якщо вона проводиться.
▫️Стандартна оцінка включає аналіз репрезентативного зразка мовлення, визначення індексу порушення плавності, визначення вторинних поведінкових реакцій, оцінку темпу мовлення, оцінку думок і переконань, пов’язаних із заїканням.
▫️Оцінка моторних мовленнєвих можливостей необхідна для визначення наявності додаткових рухових моторних розладів, які впливають на плавність мовлення.
▫️Заїкання необхідно аналізувати в різних мовленнєвих завданнях. Необхідно визначити позицію порушення плавності в словах, а також ефект адаптації.

▪️Важливим діагностичним маркером в оцінці нейрогенного заїкання є факт появи симптомів одночасно з ураженням мозку.

▪️Слід провести когнітивне тестування, якщо є підозра на неврологічні дефіцити, не підтверджені нейровізуалізацією.

📌 Раніше вважалося, що нейрогенне заїкання персистентне та резистентне до терапії. Однак з'являються свідчення щодо ефективності втручань терапії мови та мовлення.

▪️За оцінками авторів, не існує консенсусу щодо найефективніших терапевтичних підходів, оскільки декілька розладів мовлення нейрогенної природи можуть спостерігатися одночасно, ускладнюючи задачу. Результати терапії залежать від того, наскільки можуть бути вилікувані неврологічні прояви ураження мозку, а у важких випадках — результати рідко помітні одразу.

▪️ Потрібне консультування родин, навчання пацієнта, якщо він проявляє тривожність.

▪️Ефективними є підтримка вимови слів, зниження темпу, моделювання плавності, метроном.

▪️Фармакотерапія не є першим вибором, однак є свідчення щодо ефективності атипових антипсихотиків та протиепілептичних препаратів.

🧠🩶 З повагою, RecoWARy — Фахівцям/-чиням

Біомаркери віддалених наслідків ЧМТ у військових

📄 Матеріал
Biomarkers of long-term consequences of traumatic brain injuries sustained during military service присвячено результатам дослідження зв’язку між впливом бойової ЧМТ, довгостроковими нейропсихіатричними наслідками та рівнями біомаркерів крові через роки після травм.

▪️Нещодавнє визнання того факту, що виявлення у крові після ЧМТ підвищених рівнів білків відображає нейродегенеративні процеси, дає можливість оцінити біохімічні наслідки ЧМТ, які мають суттєве значення для надання реабілітаційної та психіатричної допомоги.

▪️До дослідження ADVANCE-TBI, перевагою якого була велика кількість (n=1145) учасників, було включено військовослужбовців Великобританії на дійсній службі та у відставці, які під час служби в Афганістані мали або не мали в анамнезі серйозну бойову травму, що потребувала аеромедичної евакуації з театру бойових дій, і за якими спостерігали до 8 років після травми. Серед тих, хто мав травму, відокремили підгрупу порівняння – учасників, які мали лише екстракраніальну травму.

📌 Підгрупа ЧМТ продемонструвала значно вищі показники симптомів тривоги та депресії, ніж підгрупа порівняння, поширеність хронічних нейропсихіатричних ускладнень у якій була практично на рівні групи ветеранів без травми.

📌 Нейротравма в анамнезі також була пов’язана зі значно гіршою якістю життя та нижчою руховою функцією порівняно з тими, хто не отримав травму або отримав лише екстракраніальну травму.

▪️Автори також досліджували взаємозв’язок між ЧМТ, її хронічними ускладненнями та біомаркерами крові, пов’язаними з нейропсихічними розладами.

▪️Біомаркери включали гліальний фібрилярний кислий білок (Glial fibrillary acidic protein, GFAP), легкі білки нейрофіламентів (Neurofilament light, NfL), загальний τ, фосфо-tau181 і амілоїдні β-пептиди (Aβ 42 і 40). З них лише GFAP продемонстрував значне хронічне підвищення, характерне для групи ЧМТ, хоча в цій групі рівні як GFAP, так і NfL відображали тяжкість травми (тобто були вищі у пацієнтів із помірною та тяжкою ЧМТ порівняно з лЧМТ).

▪️Важливо, що автори проводили щорічний контроль рівнів маркерів після їх виявлення і відзначили, що GFAP і Aβ 42 з часом знижуються. Ці взаємозв’язки становлять особливий інтерес, оскільки ці біомаркери, як вважають, пов’язані з хворобою Альцгеймера та пов’язаними з нею деменціями, таким чином вони представляють собою потенційний патофізіологічний механізм, що з’єднує ЧМТ і когнітивні порушення.

❗️Висновки щодо рівнів GFAP свідчать про те, що зміни в біохімії мозку зберігаються протягом багатьох років після початкової травми. Це, на думку авторів, є кроком до отримання механістичного розуміння хронічної ЧМТ.

▪️Ці результати підтверджують значний вплив нейротравм, пов’язаних із бойовими діями, навіть, здавалося б, легких травм, на довгострокові нейрокогнітивні показники та показники якості життя, а також підкреслюють можливості молекулярних біомаркерів на шляху до ефективної та доступної терапії.

🧠🩶 З повагою, RecoWARy — Фахівцям/-чиням

Природотерапія у втручаннях після лЧМТ

📄 Датське дослідження Nature-Based Therapeutic Intervention for Individuals with Post-Concussion Symptoms описує методику та результати проведення реабілітаційних втручань для пацієнтів з наслідками струсу мозку в умовах терапевтичного саду.

(На думку команди RecoWARy, саме опис природотерапевтичного компонента є найцікавішим у цьому дослідженні)

▪️Втручання з 10 щотижневих сесій включало фізичні та вестибулярні вправи, сенсорне тренування, релаксацію та психонавчання, які були інтегровані з природним середовищем у терапевтичному саду.

▪️Усі пацієнти вже мали досвід різноманітних реабілітаційних втручань в умовах клінік, однак симптоми та їх негативний вплив на якість життя у них зберігалися.

▪️Шкала розумової втоми (Mental Fatigue Scale, MFS) була основним інструментом оцінки результату.

▪️Датські клінічні настанови для посткомоційного синдрому 2021р. передбачають:
▫️раннє інформування,
▫️поступове нарощування фізичних вправ,
▫️вестибулярні тренування,
▫️мануальні маневри на шиї та спині,
▫️психотерапію,
▫️окуломоторні тренування
▫️міждисциплінарний підхід до лікування

▪️В обґрунтуванні терапевтичного потенціалу природи автори посилаються на Теорію відновлення уваги (Attention Restoration Theory, ART), яка описує позитивний вплив різноманітних стимулів природного середовища на нервову систему — що важливо для пацієнтів з порушеннями уваги та когнітивною втомою.

▪️Природне середовище з певним ступенем біорізноманіття можна розглядати як збагачене завдяки різноманітній м'якій сенсомоторній стимуляції від бачення, слуху, дотику та запаху живого світу та пересування по нерівних поверхнях.

▪️Пацієнти сприймали реабілітаційні заняття у такому середовищі як менш обтяжливі, ніж у приміщенні.

🗓 Всі сесії мали однакову структуру:
▫️збір у вогнища, вправа на увагу до тілесних відчуттів, навколишнього середовища і групи
▫️ обговорення досвіду та домашніх завдань минулого тижня
▫️вправи з розтяжки
▫️вестибулярні вправи
▫️відпочинок: перебування наодинці з природою або спілкування
▫️активні фізичні вправи
▫️відпочинок, іноді із завданнями на саморефлексію, ведення щоденника
▫️навчальне заняття: психонавчання, пояснення природи симптомів, технік їхнього подолання
▫️сесія релаксації
▫️зворотний зв'язок біля вогнища, домашнє завдання на тиждень.

▪️Для усіх пацієнтів відзначалося зниження розумової втоми, ефект зберігався щонайменше протягом 10 тижнів.

▪️ Пацієнти відзначили суттєвий суб'єктивний позитивний вплив природного середовища на свій стан, гарний баланс між навантаженням та відпочинком.

📌 На думку авторів, природне середовище може посилити ефект реабілітаційних втручань та зберегти комфортний баланс між навантаженням та релаксацією, що сприяє більшій прихильності до реабілітаційних занять.

🧠🩶 З повагою, RecoWARy — Фахівцям/-чиням

Рівні цинку в сироватці крові та віддалений прогноз після ЧМТ

📄 У дослідженні Serum Zinc and Long-Term Prognosis after Acute Traumatic Brain Injury with Intracranial Injury: A Multicenter Prospective Study вивчався зв’язок між рівнем цинку в сироватці після ЧМТ і довгостроковими та короткостроковими неврологічними наслідками пацієнтів із ЧМТ із внутрішньочерепним крововиливом або дифузним аксональним ураженням (ДАУ), а також вплив цукрового діабету, який уповільнює метаболізм цинку, на силу цього зв'язку.

▪️Цинк є необхідним для нормального розвитку центральної нервової системи в ранньому неонатальному періоді та підтримки функції мозку у дорослих. Це важливий елемент, присутній в гіпокампі, неокортексі, амігдалі, нюхових цибулинах і гіпоталамусі.

▪️Відомо, що цинк відіграє важливу роль у неврологічному відновленні через регуляцію окислювального стресу, який спричиняє вторинне пошкодження.

▪️Цинк також необхідний для модуляції нейрогенезу гіпокампа після ЧМТ. Є припущення, що дефіциту цинку слід запобігати, щоб оптимізувати потенціал неврологічного відновлення в гострому періоді.

▪️Цинк можна розглядати як сурогатний маркер, оскільки рівень цинку в сироватці крові знижується, а екскреція цинку з сечею збільшується пропорційно до тяжкості ЧМТ.

▪️Є припущення, що добавки цинку після ЧМТ можуть ефективно зменшити когнітивні порушення та депресію, пов’язані з ЧМТ.

🩸Рівні цинку в сироватці були розділені на: низький (0.0~79.9 мкг/дЛ), знижений (80.0~100.0), підвищений (100.1~120.0), високий (120.1~320.0)

▪️У цьому дослідженні дефіцит цинку був пов’язаний з віддаленою смертністю та поганим функціональним відновленням у пацієнтів з ЧМТ із внутрішньочерепною травмою.

📌 Статистика 6-місячної смертності становила: 34,9% у групі низького рівня цинку, 25,4% — зниженого, 21,3% — підвищеного та 15,5% — високого.
Частка втрати працездатності через 6 місяців після травми становила 44,2% у групі з низьким рівнем , 32,5% — зниженим, 28,7% — підвищеним, 25,3% — високим.

▪️Особливо у пацієнтів з цукровим діабетом низький або знижений рівень цинку був пов’язаний з довгостроковою та короткочасною втратою працездатності.

▪️Автори зазначають, що на основі отриманих результатів доцільно розглядати початковий рівень цинку в сироватці крові як біомаркер для швидкого визначення віддаленої смертності та неврологічних наслідків при ЧМТ з внутрішньочерепною травмою.

▪️На думку авторів, необхідно провести подальші клінічні дослідження впливу добавок цинку після ЧМТ і відповідних доз цинку для лікування ЧМТ, щоб розробити стратегії покращення функціонального та когнітивного відновлення після травми, особливо для груп високого ризику, таких як пацієнти з цукровим діабетом або хронічною хворобою печінки.

🧠🩶 З повагою, RecoWARy — Фахівцям/-чиням

(Продовження теми оцінки автономної дисфункції, властивої як для наслідків лЧМТ, так і для ПТСР)

▪️Відомо, що ПТСР асоціюється з вегетативною дисрегуляцією, у тому числі з підвищенням ЧСС та тиску у відповідь на стресори: порушення системи стрес-реакції пов'язані з широким спектром супутніх ПТСР захворювань, зокрема з боку серцево-судинної системи.

▪️Ефективність серцево-судинної системи у більшості фізіологічних та патологічних станів пов'язана з симпато-вагальним балансом, інформацію про який включно з модуляцією або періодичними змінами ЧСС через вплив АНС надає варіабельність серцевого ритму (ВСР).

▪️Показано, що розлади невротичного спектру, у тому числі ПТСР, пов'язані з нижчим рівнем ВСР незалежно від використання ліків, фізичного здоров'я або супутньої патології. Вважається, що симптоми тривоги виникають через дефіцит в інгібуючій активності парасимпатичної нервової системи, що підвищує цінність виміру ВСР проти ЧСС, яка не є значущим предиктором ПТСР.

▪️Існують також свідчення того, що ВСР пов'язана з контролем уваги та впливом на регуляцію, поведінкову гнучкість, церебральний кровоток та стан серцево-судинної системи.

▪️Є підстави припускати, що ключ до одужання пацієнтів із ПТСР лежить у відновленні здатності до саморегуляції.

▪️Терапія біологічного зворотного зв'язку полегшує саморегуляцію, допомагаючи пацієнтам використовувати мимовільні функції організму.

▪️Спостереження за ВСР із біологічним зворотним зв'язком може бути корисним доповненням до терапії ПТСР з урахуванням фізіологічної основи стану.

▪️Дослідження показують, що збільшення базової ВСР через біологічний зворотний зв'язок може допомогти полегшити симптоми ПТСР як у цивільних, так і у ветеранів бойових дій.

▪️Релаксаційні тренування з використанням біологічного зворотного зв'язку підвищують рівень ВСР, ефективно навчають навичок самодопомоги, покращують здатність до парасимпатично модульованих реакцій на стрес, до успішного контролю і придушення небажаних спогадів.

▪️Біологічний зворотний зв'язок можна використовувати поряд із методами регулювання емоцій для покращення ВСР. Прогресу можна досягти завдяки посиленню серцевої когерентності до серцевого ритму, який є оцінкою ступеня синхронізації між системами АНС.

▪️Дослідження пов'язують посилення серцевої когерентності з психологічними перевагами, пов'язаними з когнітивним функціонуванням та психосоціальними функціями.

📌 В цілому, дослідники зазначають, що біологічний зворотний зв'язок збільшує ВСР при одночасному значному зниженні патологічних симптомів ПТСР, що забезпечує підтримку ефективності біологічного зворотного зв'язку у покращенні фізичного та психологічного здоров'я пацієнтів із ПТСР.

🧠🩶 З повагою, RecoWARy — Фахівцям/-чиням

Варіабельність серцевого ритму як маркер автономної дисфункції при ПТСР

Шановні фахівці/-чині! Ми продовжуємо тему перетину ПТСР та лЧМТ.
Даним матеріалом ми хочемо показати, що дисфункція автономної нервової системи характерна не тільки для лЧМТ (що описано у матеріалі за посиланням), але і для ПТСР.

▪️Варіабельність серцевого ритму (ВСР) – фізіологічна міра, пов'язана з активністю вегетативної (автономної) нервової системи (АНС).

▪️Вважається, що більш високий рівень ВСР вказує на парасимпато-симпатичний баланс та пов'язаний з психологічною відмовостійкістю і більш гнучкою автономністю, що відображають здатність людини ефективно адаптуватися до мінливих соціальних або екологічних вимог і успішно виконувати когнітивні завдання.

▪️У статті Физиологические основы применения анализа вариабельности ритма сердца для выявления групп риска посттравматического стрессового расстройства (російськомовна стаття українських авторів) проаналізовано спроможності окремих параметрів ВСР як скринінгових маркерів ПТСР та супутніх розладів.

ВСР як маркер автономної дисфункції при ПТСР

▪️Останнім часом у лонгітюдних дослідженнях на репрезентативних вибірках військових різних родів військ, поліцейських, охоронців, пожежників показано, що значення ВСР перед виходом на чергування або бойовим виходом може бути використано як предиктор ПТСР після стресової події: нижчий рівень ВСР перед виходом (виміряний з урахуванням відношення низькочастотних складових ритму до високочастотних) пов'язаний з більш високим ризиком діагностики ПТСР після чергування, а також більш суттєвим проявом симптомів.

▪️Вибір ВСР як предиктора ПТСР не випадковий і оснований на теоретичному та емпіричному зв'язку ВСР з АНС та ЦНС.

▪️ПТСР асоціюється зі зниженою когерентністю серцевого ритму, що віддзеркалює дисфункцію АНС, оцінити яку і дозволяють показники ВСР. У пацієнтів із ПТСР, депресією та тривожними розладами спостерігається зниження ВСР порівняно із загальною популяцією.

▪️Дисфункція парасимпатичної активності після травматичних подій, суттєві зміни якої прискорює досвід бойової травми, може бути значним предиктором розвитку ПТСР.

▪️Такі емоційні стани, як постійний стрес, занепокоєння та страх, можуть знизити потужність спектру високочастотних складових ВСР: дослідженнями підтверджено зниження цього показника в осіб із ПТСР порівняно з контрольною групою.

▪️Знижена вагус-опосередкована ВСР також пов'язана із зменшенням саморегуляції: військовослужбовці з найгіршими показниками вегетативної регуляції можуть мати підвищений ризик появи симптомів ПТСР після травмуючої події.

▪️Дослідження демонструють також обернено пропорційний зв'язок між ВСР до травми та серйозністю симптомів ПТСР після травми. При цьому для прогнозування вразливості до ПТСР не передбачається визначення певного початкового рівня ВСР: низький рівень ВСР, швидше за все, є одним із багатьох можливих факторів ризику для ПТСР, включно з генетичним фоном та факторами довкілля. Однак лише показники ВСР серед цих факторів піддаються однозначному визначенню.

▪️Таким чином, показники ВСР можуть бути корисними фізіологічними параметрами при оцінці та моніторингу симпатовагальної функції у пацієнтів з ПТСР.

▪️Показники ВСР мають практичні переваги, пов'язані з низькою вартістю їх вимірювання та доступністю персональних пристроїв/ застосунків для їх моніторингу.

🧠🩶 З повагою, RecoWARy — Фахівцям/-чиням

Наслідки ЧМТ vs ПТСР

Департамент у справах ветеранів США наводить рекомендації щодо
▫️диференціальної діагностики,
▫️визначення коморбідності наслідків ЧМТ та ПТСР,
▫️підходів у терапії таких коморбідних станів.

▪️Наслідки, пов’язані з посттравматичним стресовим розладом і ЧМТ, можуть збільшити загальний стрес, що знижує загальну стійкість, таким чином зменшуючи здатність справлятися із сукупністю симптомів.

▪️Амнезія, пов’язана з ЧМТ, може призвести до поганого кодування пам’яті про травму, що, у свою чергу, може призвести до повторного переживання симптомів і труднощів з обробкою спогадів.

▪️ПТСР і симптоми після лЧМТ можуть бути двонаправлено пов’язані. Наприклад, підвищена настороженість до ризику, характерна для ПТСР, також може провокувати тривожність щодо соматичних симптомів.

▪️Деякі з неспецифічних симптомів лЧМТ та ПТСР значно збігаються, зокрема, дратівливість, проблеми з концентрацією, труднощі зі сном, тривога або смуток.

▪️Когнітивні функції можна оцінити за допомогою нейропсихологічних тестів, але нейропсихологічний дефіцит не є специфічним для наслідків ЧМТ — ПТСР і будь-які пов’язані з ним труднощі зі сном також часто пов’язані з нейрокогнітивним дефіцитом.

📌 Структуроване клінічне інтерв’ю має бути першим інструментом, який допоможе відрізнити ПТСР від проявів симптомів, пов’язаних із наслідками ЧМТ. Бесіда також повинна бути зосереджена на часі появи симптомів: симптоми, пов’язані з ЧМТ, як правило, є найбільш помітними незабаром після події та поступово зменшуються з часом. Навпаки, симптоми ПТСР можуть мати пізній початок і залишатися стабільними або погіршуватися з часом.

▪️Може бути неможливо точно визначити, чи деякі з неспецифічних симптомів пов’язані з ЧМТ, чи з ПТСР. Крім того, це може не мати клінічного значення для створення плану терапії, адже втручання , які ефективні при ПТСР, справляються з багатьма неспецифічними симптомами ЧМТ.

▪️Важливо спільно з пацієнтами визначати, коли ПТСР є частиною клінічної картини, оскільки ПТСР навряд чи покращиться без терапії та може загострюватись або маскуватися.

▪️Дослідження щодо лікування пацієнтів із ПТСР і симптомами лЧМТ обмежені. Рекомендації включають головним чином терапію когнітивної обробки і тривалу експозицію, як і для тих, хто не має ЧМТ в анамнезі.

▪️В одному дослідженні вивчали SMART-CPT — підхід, що поєднує терапію когнітивної обробки і компенсаторне когнітивне тренування. Метод мав порівняно кращі результати поліпшення уваги, навчання та навичок вирішення проблем, але не додаткового зменшення симптомів ПТСР.

📌 Адаптація стандартних протоколів терапії ПТСР з урахуванням когнітивних труднощів внаслідок ЧМТ може включати:
▪️письмові нотатки або нагадування на смартфоні для підказок про виконання домашнього завдання або відвідування сесії
▪️спрощення робочих аркушів, використання візуальних або письмових описів концепцій, заохочення запису сеансів, збільшення часу сеансу — особливо для когнітивно складної роботи — або використання методів оцінки розуміння
▪️зміну сесій за допомогою повторення, посилення структурування сесій або перерви в сесіях.
▪️застосування методів вирішення проблем для когнітивних дефіцитів
▪️залучення близьких для підтримки. Якщо сім’я чи близькі зможуть більше дізнатися про ПТСР і ЧМТ, вони зможуть краще розуміти та мати більше можливостей допомогти
▪️використання під час ПЕ наявних фрагментів пам’яті, організованих у максимально цілісну пам’ять, навіть якщо немає повної пам’яті про травмуючу подію
▪️співпрацю з іншими членами команди, включаючи логопедів/терапевтів мови та мовлення, фізичних терапевтів, ерготерапевтів, кейс-менеджерів, а також заохочення позитивних очікувань щодо змін та одужання.

🧠🩶 З повагою, RecoWARy — Фахівцям/-чиням

Гендер і стать в контексті ЧМТ

📌 У дослідженнях як військової, так і цивільної черепно-мозкової травми увага приділяється як біологічній статі — в розрізі фізіології, так і гендеру — в розрізі соціальних факторів, які впливають на ризик травмування, доступ до отримання медичної допомоги та поведінку в період відновлення після травми.

▪️Як найпростіші приклади гендерного фактора можна навести дані про те, що:
- жінки, які є жертвами домашнього насильства, часто мають комплексні наслідки множинних недіагностованих струсів мозку, оскільки не мають можливості звернутися по медичну допомогу після кожного епізоду;
- чоловіки зі струсом мозку часто залишають відділення невідкладної допомоги ще до проведення належної діагностики та отримання рекомендацій.

📄 Дослідження Beyond Binary: Influence of Sex and Gender on Outcome after Traumatic Brain Injury посилається на 156 досліджень, де порівнюють наслідки ЧМТ для жінок та чоловіків. Автори зазначають, що без розрізнення статі та гендеру дані досліджень, які стосуються і біологічних, і соціальних аспектів наслідків травми та результатів реабілітації, будуть лишатися суперечливими та неочевидними.

▪️Чоловіки складають більшість військових і ветеранів, і не дивно, що вони мають більший рівень ЧМТ під час військової служби. Жінки, однак, повідомили про більшу кількість симптомів після лЧМТ, отриманих під час служби.

▪️Гормональний фактор
▫️Жінки фертильного віку, які приймали оральні контрацептиви, мали менше симптомів та скарг після лЧМТ, ніж жінки, які користувалися негормональною контрацепцією, та менше, ніж чоловіки.
▫️З іншого боку, декілька досліджень вказують на те, що порушення менструального циклу та аменорея є частими та тривалими порушеннями після ЧМТ.
Зокрема, явище посттравматичної аменореї супроводжувалося підвищеними сироватковими рівнями кортизолу та зниженими — гонадотропіну.
▫️Рівень тестостерону у чоловіків впливав на наслідки ЧМТ: нормальний та високий рівень знижували ризик непритомного стану після ЧМТ.
З іншого боку, у спортсменів струс мозку, ускладнений втратою свідомості, призводив до зниження рівня тестостерону та вищої частоти еректильної дисфункції.

📄 У результатах дослідження Community Integration Challenges of Men and Women After Traumatic Brain Injury: A Reflexive Thematic Analysis of Lived Experiences Through a Gender Lens зазначається, що через різні соціальні очікування:
▫️чоловіки говорили про неможливість виконувати хатні обов'язки, тоді як жінки описували способи адаптувати ці обов'язки до самопочуття
▫️жінки говорили про неможливість, а чоловіки — про обмежену здатність до виконання робочих задач
▫️жінки вважали підтримання соціальної активності після травми складним, тоді як чоловіки були схильні уникати її взагалі.

📄 Дослідження Men’s gendered experiences of rehabilitation and recovery following traumatic brain injury: A reflexive thematic analysis описало обумовлені чоловічими гендерними стереотипами явища:
▫️невиконання лікарських рекомендацій, порушення правил поступового повернення до активності, повторне травмування, сповільнення одужання,
▫️ігнорування симптомів, аж допоки вони не зроблять виконання родинних та професійних обов'язків неможливим. Тоді — гіпермотивація у виконанні реабілітаційних вправ, що може як прискорити одужання, так і — за відсутності контролю — призвести до порушення режиму реабілітації та погіршення стану,
▫️зв'язок можливості повного повернення до робочих обов'язків із "чоловічою повноцінністю".
На думку авторів, слід враховувати гендерні стереотипи у роз'ясненнях для пацієнтів та залучати до догляду і реабілітації фахівців чоловічої статі.

📄 Дослідження Women’s Gendered Experiences of Traumatic Brain Injury показує, що жінки-учасниці не виконували рекомендації лікарів та ігнорували симптоми, щоб не розчарувати роботодавця, дбати про родину "як раніше" та не обтяжувати партнерів своїми проблемами.
Це може бути поясненням відомого з досліджень факту, що жінки мають тяжчі наслідки ЧМТ.

🔗 Також нагадуємо про матеріал — посттравматичний гіпопітуїтаризм у жінок

🧠🩶 З повагою, RecoWARy — Фахівцям/-чиням

Шановні підписники та підписниці!

До вашої уваги "шпаргалка" діагностики посткомоційного синдрому, створена на основі Postconcussive Syndrome

➡️ Файл для друку у pdf - за посиланням

🧠🩶 З повагою, RecoWARy — Фахівцям/-чиням

Посткомоційний синдром
(Базові відомості)

📌 Посткомоційний (постконтузійний) синдром — це сукупність фізичних, когнітивних, поведінкових та емоційних симптомів, що виникають після ЧМТ. Ці симптоми включають головний біль, втому, порушення зору, порушення рівноваги, сплутаність свідомості, запаморочення, безсоння, нейропсихіатричні симптоми та труднощі з концентрацією. Стійкий/хронічний посткомоційний синдром (persistent postconcussive syndrome) виникає, коли симптоми зберігаються протягом 3 і більше місяців.

▪️Більшість випадків посткомоційного синдрому (ПКС) зустрічається у пацієнтів з лЧМТ, але він може виникати після ЧМТ будь-якого ступеня тяжкості. Загалом лЧМТ може мати тривалий вплив на нейрокогнітивні функції. Якщо симптоми лЧМТ зберігаються понад 4 тижні, у пацієнтів діагностують ПКС і ці пацієнти потребують подальшого лікування.

▪️Ускладнена лЧМТ включає симптоми струсу головного мозку з пов’язаними аномаліями комп’ютерної томографії (КТ) голови, включаючи гематому, субарахноїдальну або субдуральну кровотечу, зміщення мозку відносно середньої лінії або переломи.

▪️Пацієнти з ускладненою лЧМТ або більш ніж однією ЧМТ частіше страждають від ПКС або стійкого ПКС.

▪️Інші фактори ризику включають жіночу стать, вік, психіатричну історію або історію хронічних больових синдромів.

▪️Ретельний збір анамнезу і фізикальне обстеження є вирішальними для діагностики пацієнтів із ПКС. Механізм травми, дата травми, втрата свідомості під час травми, кількість травм в анамнезі і скарги є критичними для початкової та подальшої оцінки.

▪️Попередня медична історія особливо корисна для виявлення пацієнтів із підвищеним ризиком ПКС. Анамнез, який необхідно задокументувати, включає історію головного болю, історію депресії, тривоги або розладів настрою, запаморочення, втому, дратівливість, безсоння, втрату концентрації та пам’яті, чутливість до шуму та історію хронічного болю.

▪️Обстеження повинно включати повне неврологічне обстеження, включаючи оцінку черепних нервів, гостроти зору, рефлексів, сили, пропріоцепції та чутливості, і повинно проводитися при кожному візиті до лікаря з приводу ПКС. Будь-які порушення неврологічного або психічного стану повинні бути задокументовані зі вказанням часу, що минув з моменту травми.

▪️МРТ може бути призначена пацієнтам, у яких симптоми продовжують спостерігатися більш ніж через 1 місяць після травми.
Нейровізуалізація дозволяє лікарю виключити інші етіології, які можуть відповідати за симптоми, перш ніж призначити пацієнту симптоматичне лікування.

▪️Запропоновані стратегії лікування повинні бути індивідуальними для кожного пацієнта.

▪️Навчання/інформування пацієнта, родичів та піклувальників з теми ПКС є обов'язковим.

▪️Ветеранам із супутніми психічними розладами необхідна психіатрична допомога, зокрема, терапія ПТСР для швидшого подолання симптомів ПКС.

▪️Пацієнти, які також страждають від хронічного головного болю і больових синдромів, потребують додаткового лікування у профільних фахівців для полегшення одужання.

📄 Матеріал створено на основі Postconcussive Syndrome

🧠🩶 З повагою, RecoWARy — Фахівцям/-чиням