Гендер і стать в контексті ЧМТ
📌 У дослідженнях як військової, так і цивільної черепно-мозкової травми увага приділяється як біологічній статі — в розрізі фізіології, так і гендеру — в розрізі соціальних факторів, які впливають на ризик травмування, доступ до отримання медичної допомоги та поведінку в період відновлення після травми.
▪️Як найпростіші приклади гендерного фактора можна навести дані про те, що:
- жінки, які є жертвами домашнього насильства, часто мають комплексні наслідки множинних недіагностованих струсів мозку, оскільки не мають можливості звернутися по медичну допомогу після кожного епізоду;
- чоловіки зі струсом мозку часто залишають відділення невідкладної допомоги ще до проведення належної діагностики та отримання рекомендацій.
📄 Дослідження Beyond Binary: Influence of Sex and Gender on Outcome after Traumatic Brain Injury посилається на 156 досліджень, де порівнюють наслідки ЧМТ для жінок та чоловіків. Автори зазначають, що без розрізнення статі та гендеру дані досліджень, які стосуються і біологічних, і соціальних аспектів наслідків травми та результатів реабілітації, будуть лишатися суперечливими та неочевидними.
▪️Чоловіки складають більшість військових і ветеранів, і не дивно, що вони мають більший рівень ЧМТ під час військової служби. Жінки, однак, повідомили про більшу кількість симптомів після лЧМТ, отриманих під час служби.
▪️Гормональний фактор
▫️Жінки фертильного віку, які приймали оральні контрацептиви, мали менше симптомів та скарг після лЧМТ, ніж жінки, які користувалися негормональною контрацепцією, та менше, ніж чоловіки.
▫️З іншого боку, декілька досліджень вказують на те, що порушення менструального циклу та аменорея є частими та тривалими порушеннями після ЧМТ.
Зокрема, явище посттравматичної аменореї супроводжувалося підвищеними сироватковими рівнями кортизолу та зниженими — гонадотропіну.
▫️Рівень тестостерону у чоловіків впливав на наслідки ЧМТ: нормальний та високий рівень знижували ризик непритомного стану після ЧМТ.
З іншого боку, у спортсменів струс мозку, ускладнений втратою свідомості, призводив до зниження рівня тестостерону та вищої частоти еректильної дисфункції.
📄 У результатах дослідження Community Integration Challenges of Men and Women After Traumatic Brain Injury: A Reflexive Thematic Analysis of Lived Experiences Through a Gender Lens зазначається, що через різні соціальні очікування:
▫️чоловіки говорили про неможливість виконувати хатні обов'язки, тоді як жінки описували способи адаптувати ці обов'язки до самопочуття
▫️жінки говорили про неможливість, а чоловіки — про обмежену здатність до виконання робочих задач
▫️жінки вважали підтримання соціальної активності після травми складним, тоді як чоловіки були схильні уникати її взагалі.
📄 Дослідження Men’s gendered experiences of rehabilitation and recovery following traumatic brain injury: A reflexive thematic analysis описало обумовлені чоловічими гендерними стереотипами явища:
▫️невиконання лікарських рекомендацій, порушення правил поступового повернення до активності, повторне травмування, сповільнення одужання,
▫️ігнорування симптомів, аж допоки вони не зроблять виконання родинних та професійних обов'язків неможливим. Тоді — гіпермотивація у виконанні реабілітаційних вправ, що може як прискорити одужання, так і — за відсутності контролю — призвести до порушення режиму реабілітації та погіршення стану,
▫️зв'язок можливості повного повернення до робочих обов'язків із "чоловічою повноцінністю".
На думку авторів, слід враховувати гендерні стереотипи у роз'ясненнях для пацієнтів та залучати до догляду і реабілітації фахівців чоловічої статі.
📄 Дослідження Women’s Gendered Experiences of Traumatic Brain Injury показує, що жінки-учасниці не виконували рекомендації лікарів та ігнорували симптоми, щоб не розчарувати роботодавця, дбати про родину "як раніше" та не обтяжувати партнерів своїми проблемами.
Це може бути поясненням відомого з досліджень факту, що жінки мають тяжчі наслідки ЧМТ.
🔗 Також нагадуємо про матеріал — посттравматичний гіпопітуїтаризм у жінок
🧠🩶 З повагою, RecoWARy — Фахівцям/-чиням
📌 У дослідженнях як військової, так і цивільної черепно-мозкової травми увага приділяється як біологічній статі — в розрізі фізіології, так і гендеру — в розрізі соціальних факторів, які впливають на ризик травмування, доступ до отримання медичної допомоги та поведінку в період відновлення після травми.
▪️Як найпростіші приклади гендерного фактора можна навести дані про те, що:
- жінки, які є жертвами домашнього насильства, часто мають комплексні наслідки множинних недіагностованих струсів мозку, оскільки не мають можливості звернутися по медичну допомогу після кожного епізоду;
- чоловіки зі струсом мозку часто залишають відділення невідкладної допомоги ще до проведення належної діагностики та отримання рекомендацій.
📄 Дослідження Beyond Binary: Influence of Sex and Gender on Outcome after Traumatic Brain Injury посилається на 156 досліджень, де порівнюють наслідки ЧМТ для жінок та чоловіків. Автори зазначають, що без розрізнення статі та гендеру дані досліджень, які стосуються і біологічних, і соціальних аспектів наслідків травми та результатів реабілітації, будуть лишатися суперечливими та неочевидними.
▪️Чоловіки складають більшість військових і ветеранів, і не дивно, що вони мають більший рівень ЧМТ під час військової служби. Жінки, однак, повідомили про більшу кількість симптомів після лЧМТ, отриманих під час служби.
▪️Гормональний фактор
▫️Жінки фертильного віку, які приймали оральні контрацептиви, мали менше симптомів та скарг після лЧМТ, ніж жінки, які користувалися негормональною контрацепцією, та менше, ніж чоловіки.
▫️З іншого боку, декілька досліджень вказують на те, що порушення менструального циклу та аменорея є частими та тривалими порушеннями після ЧМТ.
Зокрема, явище посттравматичної аменореї супроводжувалося підвищеними сироватковими рівнями кортизолу та зниженими — гонадотропіну.
▫️Рівень тестостерону у чоловіків впливав на наслідки ЧМТ: нормальний та високий рівень знижували ризик непритомного стану після ЧМТ.
З іншого боку, у спортсменів струс мозку, ускладнений втратою свідомості, призводив до зниження рівня тестостерону та вищої частоти еректильної дисфункції.
📄 У результатах дослідження Community Integration Challenges of Men and Women After Traumatic Brain Injury: A Reflexive Thematic Analysis of Lived Experiences Through a Gender Lens зазначається, що через різні соціальні очікування:
▫️чоловіки говорили про неможливість виконувати хатні обов'язки, тоді як жінки описували способи адаптувати ці обов'язки до самопочуття
▫️жінки говорили про неможливість, а чоловіки — про обмежену здатність до виконання робочих задач
▫️жінки вважали підтримання соціальної активності після травми складним, тоді як чоловіки були схильні уникати її взагалі.
📄 Дослідження Men’s gendered experiences of rehabilitation and recovery following traumatic brain injury: A reflexive thematic analysis описало обумовлені чоловічими гендерними стереотипами явища:
▫️невиконання лікарських рекомендацій, порушення правил поступового повернення до активності, повторне травмування, сповільнення одужання,
▫️ігнорування симптомів, аж допоки вони не зроблять виконання родинних та професійних обов'язків неможливим. Тоді — гіпермотивація у виконанні реабілітаційних вправ, що може як прискорити одужання, так і — за відсутності контролю — призвести до порушення режиму реабілітації та погіршення стану,
▫️зв'язок можливості повного повернення до робочих обов'язків із "чоловічою повноцінністю".
На думку авторів, слід враховувати гендерні стереотипи у роз'ясненнях для пацієнтів та залучати до догляду і реабілітації фахівців чоловічої статі.
📄 Дослідження Women’s Gendered Experiences of Traumatic Brain Injury показує, що жінки-учасниці не виконували рекомендації лікарів та ігнорували симптоми, щоб не розчарувати роботодавця, дбати про родину "як раніше" та не обтяжувати партнерів своїми проблемами.
Це може бути поясненням відомого з досліджень факту, що жінки мають тяжчі наслідки ЧМТ.
🔗 Також нагадуємо про матеріал — посттравматичний гіпопітуїтаризм у жінок
🧠🩶 З повагою, RecoWARy — Фахівцям/-чиням