Від сміху вголос до ледь стриманого ридання. До вашої уваги щемкий, не поверхневий майже ромком з якісним чорним гумором
«Три чоловіки для Вільми»
Ґюдрун Скреттінґ
🤍/10
Вільмі 35, вона працює вчителькою музики, а ще намагається уникати небезпек, що можуть привести до смерті. Одного дня до неї приходять священик та судмедексперт, які приносять звістку, що її батько (про існування якого Вільма навіть не знала) помер, але залишив для неї стосик листів. Вільма перетворює ці листи майже на різдвяний адвент календар та розтягує читання на місяць. З цих листів вона дізнається приховану історію своєї сімʼї та поступово починає змінювати своє життя
Кожен персонаж цієї книги має свою милу дивакуватість. Тут є самотня (трошки невдаха) Вільма, яка, не їсть банани, бо вони можуть бути радіоактивними, є її батько Фредрік Моцарт Сендвікс, який носить накладні вуса (дізнаєтесь з тексту, чому), є маленький хлопчик — геніальний музикант, який дивиться на світ з дитячою безпосередністю, є судмедексперт, який не може стримувати лайку (бо у нього синдром Туретта, і як це в тексті смішно подано!), а ще священик, який втрачає віру в Бога. І всі вони настільки харизматичні, неідеальні та проблемні, що немає навіть сумніву в реальності цих людей!
Коли Вільма читає листи батька, вони дивним чином перегукуються з її реальним життям, наприклад, коли батько розповідає про те, як він напився, зранку Вільма також прокидається після алковечора. Але найголовніше, розказана батьком правда спонукає до трансформації героїні. Якщо на початку роману бачимо Вільму буркотливою інтроверткою, яка хоч намагається уникати смерті, але й не надто насолоджується життям, то під кінець станемо свідками того, як розвіяні упередження, прийняття, позбавлення відчуття провини та звісно любов трансформують героїню
Попри те, що це абсолютно розважальна історія, в романі присутній легкий фльор філософських роздумів
• музика + космос + вічність
У тексті постійно звучить вічна класична музика, адже багато героїв тут — музиканти. Авторка роману також є професійною піаністкою. Вона спонукає читача відчути, що таке пристрасна гра в потоці, а ще зачіпає тему «геніальність vs талант». На останній сторінці, до речі, є лінк на плейлист зі всіма муз композиціями, зазначеними у творі.
Батько Вільми якось зіграв в оркестрі, запис виступу якого врешті було відправлено у 1977 році в космос в рамках програми «Вояджер» (це реально існуюча програма!). І цей красивий фрагмент історії ще більше підкреслює важливість музики
• життя + смерть + вічність
Батько Вільми у своїх листах іноді розмірковує про сенс життя та смерть
Клас, бо ми всі дійсно створені з одних і тих самих атомів, що були свідками початку всесвіту, та трансформуються в щось інше після смерті
На завершення, трошки емоційних враженнь: це прекрасна книга, яка немов дарує теплі обійми, а ще вселяє віру у добро та різдвяні дива. Хотілось би сказати, що роман схожий на бакманівські тексти, але ні, «Три чоловіки для Вільми» краще! А ще, це, мабуть, єдина книга з ну дуже веселим сучасним чорним гумором (тут героїня глузує з чоловіка, який гаркавить, а ще, як не дуже продвинута юзерка інтернету, обирає недоречні емодзі, а ще ховаючись в кущах стає свідком неочікуваної сексуальної сцени тощо)
Раджу до прочитання цю прекрасну книгу!
На цьому все💚
#ЗК_відгук 104 (59)
«Три чоловіки для Вільми»
Ґюдрун Скреттінґ
🤍/10
Вільмі 35, вона працює вчителькою музики, а ще намагається уникати небезпек, що можуть привести до смерті. Одного дня до неї приходять священик та судмедексперт, які приносять звістку, що її батько (про існування якого Вільма навіть не знала) помер, але залишив для неї стосик листів. Вільма перетворює ці листи майже на різдвяний адвент календар та розтягує читання на місяць. З цих листів вона дізнається приховану історію своєї сімʼї та поступово починає змінювати своє життя
Кожен персонаж цієї книги має свою милу дивакуватість. Тут є самотня (трошки невдаха) Вільма, яка, не їсть банани, бо вони можуть бути радіоактивними, є її батько Фредрік Моцарт Сендвікс, який носить накладні вуса (дізнаєтесь з тексту, чому), є маленький хлопчик — геніальний музикант, який дивиться на світ з дитячою безпосередністю, є судмедексперт, який не може стримувати лайку (бо у нього синдром Туретта, і як це в тексті смішно подано!), а ще священик, який втрачає віру в Бога. І всі вони настільки харизматичні, неідеальні та проблемні, що немає навіть сумніву в реальності цих людей!
Коли Вільма читає листи батька, вони дивним чином перегукуються з її реальним життям, наприклад, коли батько розповідає про те, як він напився, зранку Вільма також прокидається після алковечора. Але найголовніше, розказана батьком правда спонукає до трансформації героїні. Якщо на початку роману бачимо Вільму буркотливою інтроверткою, яка хоч намагається уникати смерті, але й не надто насолоджується життям, то під кінець станемо свідками того, як розвіяні упередження, прийняття, позбавлення відчуття провини та звісно любов трансформують героїню
Попри те, що це абсолютно розважальна історія, в романі присутній легкий фльор філософських роздумів
• музика + космос + вічність
У тексті постійно звучить вічна класична музика, адже багато героїв тут — музиканти. Авторка роману також є професійною піаністкою. Вона спонукає читача відчути, що таке пристрасна гра в потоці, а ще зачіпає тему «геніальність vs талант». На останній сторінці, до речі, є лінк на плейлист зі всіма муз композиціями, зазначеними у творі.
Батько Вільми якось зіграв в оркестрі, запис виступу якого врешті було відправлено у 1977 році в космос в рамках програми «Вояджер» (це реально існуюча програма!). І цей красивий фрагмент історії ще більше підкреслює важливість музики
«To the makers of music - all worlds, all times».
Це було вигравірувано на кожній пластинці, яка прямувала у вічність, шукаючи інші розумні форми життя.
Абсолютно незрозуміло, думала я. Але, попри все, красиво, хоча слова й не описували все, що містилося там.
• життя + смерть + вічність
Батько Вільми у своїх листах іноді розмірковує про сенс життя та смерть
Адже як воно насправді є: ми переходимо в щось інше чи продовжуємо існування?
Звісно ж, твій старий батько не має на це відповіді. Але одну річ я знаю напевно: атоми, з яких я в цю мить складаюся, існуватимуть і після моєї смерті. У рослині, в траві, так, насправді я сподіваюся, що в проліску. І те, що я міг зробити добре у цьому житті, надіюся, також подарує щось хороше іншій людині, аби вона змогла передати це далі.
Клас, бо ми всі дійсно створені з одних і тих самих атомів, що були свідками початку всесвіту, та трансформуються в щось інше після смерті
На завершення, трошки емоційних враженнь: це прекрасна книга, яка немов дарує теплі обійми, а ще вселяє віру у добро та різдвяні дива. Хотілось би сказати, що роман схожий на бакманівські тексти, але ні, «Три чоловіки для Вільми» краще! А ще, це, мабуть, єдина книга з ну дуже веселим сучасним чорним гумором (тут героїня глузує з чоловіка, який гаркавить, а ще, як не дуже продвинута юзерка інтернету, обирає недоречні емодзі, а ще ховаючись в кущах стає свідком неочікуваної сексуальної сцени тощо)
Раджу до прочитання цю прекрасну книгу!
На цьому все💚
#ЗК_відгук 104 (59)