Постісторичний dan repost
🇫🇷Раніше ми вже розглядали одну із слов'янознавчих праць Кіпріана Робера (1807-1865?) – французького філолога-дослідника та творця панславістського «Товариства визволення слов'янських народів».
😜 В своїй книзі «Два панславізми. Сучасне становище слов'янських народів» («Les deux Panslavismes. Situation actuelle des peuples Slaves») К. Робер змістовно та аргументовано викриває деструктивну сутність російської форми панславізму, яка була спрямована на стирання національного обличчя інших слов'янських народів. Тут К. Робер пропонує іншу панславістську ідею, яка протистоїть одночасно Росії та Німеччині – двом найбільш агресивним до слов'ян державам.
Велика увага акцентується на українцях, які фігурують в праці під іменем русинів (малороси та козаки). В них автор вбачав нерозкритий політико-культурний потенціал.
Як би цей концепт виглядав на практиці, можна лише гадати, але це той випадок, коли панславістська ідея заснована не на прихильності до Росії.
Джерело: C. Robert. Les deux Panslavismes. Situation actuelle des peuples Slaves vis-a-vis de la Russie. Paris, 1847. P. 14, 32-33
#історія_мови
#ідентичність
Постісторичний | Чат | Пропозиція
😜 В своїй книзі «Два панславізми. Сучасне становище слов'янських народів» («Les deux Panslavismes. Situation actuelle des peuples Slaves») К. Робер змістовно та аргументовано викриває деструктивну сутність російської форми панславізму, яка була спрямована на стирання національного обличчя інших слов'янських народів. Тут К. Робер пропонує іншу панславістську ідею, яка протистоїть одночасно Росії та Німеччині – двом найбільш агресивним до слов'ян державам.
Велика увага акцентується на українцях, які фігурують в праці під іменем русинів (малороси та козаки). В них автор вбачав нерозкритий політико-культурний потенціал.
«Русинська, або малоруська, мова, однак, є поширеною мовою в південних губерніях. Цей діалект, який панує в степу від Кубані до Карпат, від Одеси до Криму та Галичини, зберіг самобутню національну літературу, представлену піснями селян, воїнів та інших низів. Різновид русинської мови, який знаний як руснацька, простягається через Буковину до північної Угорщини, в комітатах Мармарош, Унґ та Береґ. Русинська мова, на якій говорять тринадцять мільйонів найбільш здібних та розвинених слов'ян, могла б стати першорядною літературною мовою, але одночасово з російською мовою та польською вона з кожним днем втрачає свій ґрунт»
«Аби паралізувати пропаганду російського панславізму серед іллірійців [південних слов'ян] та богемців [чехів, моравців та словаків], ми повинні знати, як протиставити йому панславізм іншого гатунку: такий, що ґрунтується на особливостях народів та здобутті незалежності спільними силами, які захищатимуть один одного. Ось як ядро з 10 чи 12 мільйонів людей, яких можна вважати чистокровними поляками, легко могло би залучити до своєї справи русинів, тобто малоросів з України та чорноморських козаків, на основі федеративного принципу, навіть ширшого, ніж це було в старій Польщі»
«Отже, є усі компоненти, щоб організувати північну русинсько-польську конфедерацію з 25 мільйонів чоловік, а на півдні утворити іншу федерацію з 20 мільйонів слов'ян Богемії, Угорщини та Туреччини, якби Європа дозволила цим ідеям боротися, щоб чинити національний спротив Росії та Німеччині»
Як би цей концепт виглядав на практиці, можна лише гадати, але це той випадок, коли панславістська ідея заснована не на прихильності до Росії.
Джерело: C. Robert. Les deux Panslavismes. Situation actuelle des peuples Slaves vis-a-vis de la Russie. Paris, 1847. P. 14, 32-33
#історія_мови
#ідентичність
Постісторичний | Чат | Пропозиція