Istorium△ || Історія України та світу

«Папеса Іоанна»

Є середньовічна легенда, що належить до періоду кризи інституту папства, згідно з якою під ім'ям Іоанн VIII між 855 і 858 роками папою римським стала жінка.

Нібито дочка англійського місіонера, вона народилася в рік смерті Карла Великого (814) у Майнці. Іоанна, як умовно називають цю жінку історики, зійшлася в 12 років із ченцем, пішла з ним під виглядом чоловіка-ченця на Афон, потім перебралася в Італію, де стала папським чиновником.

Кар'єра її пішла вгору в період порнократії, і в якийсь момент Іоанна стала кардиналом. Ба більше, завоювавши довіру церковників, її обрали папою Римським, і підвів її всього один випадок.

Під час однієї з процесій папа Іоанн VIII занедужав, а потім на подив присутніх народив.

Прихильники легенди запевняють, що Іоанна померла під час пологів або її вбили обурені добрі християни, а після цього інциденту запровадили процедуру визначення статі понтифіка через прорізний стілець, обов'язкову до XVI століття.

Утім, майже всі історики схильні вважати, що це була байка, яка висміювала справжню порнократію, коли діями понтифіків керували впливові коханки, а на папський трон саджали їхніх бастардів.

@istorium_ua

Амфориск (флакон для парфумів), вирізаний з напівдорогоцінного каміння - смугастого агату, Стародавній Рим, кінець I століття до н.е. - початок I століття н.е.

В елліністичну і римську епоху посудини з напівдорогоцінного каміння користувалися великим попитом як символи багатства і вишуканості. Їх використовували як дипломатичні подарунки, вони зберігалися як сімейні реліквії, деякі потрапляли до царських гробниць або імператорських колекцій.

Їхня рідкість і дорожнеча сприяла появі підробок зі скла, так, у римській імперії вміли й таке.

Розміри: висота - 6,0 см, діаметр - 4,8 см. Точне місце та обставини знахідки невідомі. Артефакт передано в дар музею з приватної колекції.

Музей Метрополітен, інв. № 2001.253, Нью-Йорк, США

@istorium_ua

Руїни Сюаньцюаньчжи, поштової станції на Шовковому шляху, північний захід Китаю, династія Хань, кінець II століття до н.е. - по початок III століття н.е.

На поштовій станції працювало до 40 державних службовців, а одночасно вона могла приймати понад 500 гостей. Її основна функція полягала в прийомі та відправленні послів, чиновників, державних службовців та іноземних гостей.

Тут можна було отримати змінних коней, відпочити та поїсти. Руїни станції розташовані за 64 км від міста Дуньхуан на сході, за 60 км від Гуачжоу на заході.

Уявіть, що ви працюєте на кордоні імперії в поштовому офісі в будівлі, збудованій для нього три-чотири століття тому. Ось що значить стабільність!

Тут знайшли велику кількість письмових документів на папері, дереві і навіть шовку. Сухий клімат напівпустелі зберіг їх до наших днів. Фото 3 - руїни станції на початку 90-х до початку повномасштабних розкопок.

@istorium_ua

Великий лондонський пивний потоп 1814 року

Зараз Тоттенгем-Корт-Роуд - це практично центр британської столиці, що знаходиться в кроковій доступності від її основних визначних пам'яток. У XIX столітті це був цілком собі район робітничих нетрів, єдиною примітною спорудою в якому можна було б назвати будівлю броварні Muex and Company Brewery («Мо і Компанія»), де варився портер. Те, що потрібно простому роботязі після важкого робочого дня.

17 жовтня 1814 року в цій пивоварні лопнула цистерна об'ємом 610 кубометрів. За однією з версій - це була технічна помилка персоналу, за іншою - лопнув сталевий обруч, один із кількох десятків аналогічних, що скріплює дану цистерну. в результаті різкого розподілу навантаження не витримали решта обручів і почалася ланцюгова реакція. Так чи інакше, внаслідок пивної повені мало не здалося тоді нікому.

Руйнування першої цистерни призвело до руйнування решти баків броварні, і на вулиці Лондона хлинув потік портера, об'ємом 1,5 тисячі кубометрів пива. Пивна хвиля, заввишки 15 футів, буквально змила два прилеглих будинки, винесла стіну найближчого пабу Tavistock Arms, поховавши під завалами служницю, а потім почала затоплювати будинки і підвали, в яких жили люди. У результаті 8 осіб захлинулося пивом і один помер від алкогольного отруєння.

Здавалося, біда позаду, але пивний потоп продовжував забирати життя навіть після свого закінчення.

Заповзятливі мешканці постраждалих будинків, щоб хоч якось поправити своє матеріальне становище, почали виставляти за гроші на огляд тіла загиблих. У результаті, в одній із кімнат під вагою роззяв підлога проломилася, і весь натовп звалився в підвал, наповнений пивом. Вибратися звідти було не так-то просто, і за підсумком ще кілька людей віддали богу душу.

За результатами розслідування комісія дійшла висновку, що потоп був «Промислом божим» і нещасним випадком, за який ніхто не поніс відповідальності. Саму пивоварню «підтримали на плаву», повернувши їй раніше виплачений податок за втрачене пиво, завдяки чому вона проіснувала до 1922 року. Нині на місці пивоварні розташована будівля театру Домініон.

@istorium_ua

Статуя Христа-Спасителя на стадії будівництва.

Ріо-де-Жанейро, 1931 рік.

@istorium_ua

120 років тому було відкрито III Олімпійські ігри, що пройшли в Сент-Луїсі. Багатьма сучасниками і пізніми дослідниками вони сприймаються, як найгірші в історії.

Ці ігри, як і минулі змагання в Парижі, були приурочені до Всесвітньої виставки, і відбулися скромніше порівняно з попередніми, оскільки багато спортсменів Європи не змогли дозволити собі приїхати: узяли участь у змаганнях учасники з 12 країн (651 особа).

Загалом організатори повторили всі можливі помилки: через прив'язаність до Всесвітньої виставки, вони були відсунуті на другий план іншими подіями, і Олімпіада розтягнулася майже на п'ять місяців. Через дорожнечу поїздки багато спортсменів з Європи, Азії та Австралії не приїхали, і в них брали участь тільки 52 людини не з Америки, а одразу в десяти видах спорту змагалися тільки представники Канади або США.

12 і 13 серпня відбулися «Антропологічні дні», які влаштовувалися для ескімосів, філіппінців, індіанців, щоб порівняти їхні спортивні вміння з представниками європеоїдної раси. Вони змагалися в бігу, стрибках у висоту, стрільбі з лука та метанні списа. Переможцям замість золотих медалей вручали... американський прапор.

На Іграх спортсмени змагалися в сімнадцяти видах спорту - академічне веслування, бокс, боротьба, велоспорт, гольф, лакрос, легка атлетика, перетягування каната, плавання, стрибки у воду, роккі, спортивна гімнастика, стрільба з лука, теніс, важка атлетика, фехтування і футбол. Порівняно з попередніми Іграми, були скасовані баскська пелота, крикет, крокет, вітрильний спорт, поло і стрільба. Після перерви, статус Олімпійських видів спорту отримали боротьба і важка атлетика. Змагання з боксу, лакросу, стрибків у воду і роккі стали вперше проводитися на Іграх.

Переможцями в медальному заліку з величезним відривом стали спортсмени зі США (229 медалей; 79 золотих), а за ними опинилися Німеччина (16 медалей; 4 золота) і Куба (9 медалей; 4 золотих).

Після проведення Ігор Кубертен оголосив про те, що Олімпійські ігри більше не відбуватимуться одночасно з будь-якими іншими великими міжнародними заходами, хоча і літня Олімпіада 1908 року в Лондоні відбулася одночасно з Франко-Британською виставкою.

@istorium_ua

Будівельники відпочивають на сталевій балці над Манхеттеном, 1932 рік.

@istorium_ua

Монастир Русану у вечірньому світлі

Монастир Русану, (святої Варвари) один із шести збережених до наших днів Метеорських монастирів. Був заснований у XVI ст., хоча на цьому ж місці також існувала обитель, заснована 1388 р., яка, щоправда, припинила своє існування за невідомих обставин.

Назва комплексу монастирів «Метеори» або ж «Метеора» походить від грец. Μετέωρα (прил. ср. р. множини), що буквально означає «піднесені місця, нагір'я». Монастирі розташувалися на незвичайних скельних утвореннях у горах Фессалії, на півночі Греції.

@istorium_ua

Експансія Венеції в Середземному морі з 697 по 1797 рік

Найсвітліша Республіка Венеція, як відомо, не горіла прагненням проникати вглиб континентальних територій та впродовж усього існування створила таласократію - морську торговельну імперію, з якою зрівнятися було здатне лише інше італійське місто-конкурент - Генуя. До XI століття венеційці ледве-ледве відбивали набіги іллірійських піратів з Адріатичного моря, але згодом взяли під контроль цілу низку територій, які можна побачити на карті нижче:

- Коричневий - метрополія, Венеція та Догадо.

- Темно-червоний колір - території, приєднані до Венеціанської республіки на початку XVI століття: Крит (Кандія), Іонія, Адріатичне узбережжя (Істрія і Далмація) та місто Зара, Негропонт. Більшість із цих територій венеціанцям дозволив прибрати до рук Четвертий хрестовий похід на Константинополь, у якому Венеція відіграла велику роль і як плату отримала найбільші порти Візантії, що тимчасово розпалася.

- Світло-червоний колір - території, куплені Венеціанською Республікою (наприклад, Кіпр).

- Рожевий колір - орендовані Венецією території: Морея, узбережжя Криму, Родос тощо.

- Бежевий колір - область впливу венеціанського флоту до початку XVI століття: далі їх активно витісняють османи і берберські пірати.

- Фіолетовий колір - основні великі центри торгівлі венеціанців у Середземномор'ї: Константинополь, Олександрія, Афіни, Фессалоніки, Туніс, Тир, Антіохія, Трапезунд тощо.

Наприкінці XV століття Венеціанська республіка була багата, могутня і вселяла страх своїм ворогам. Серед же населення, порівняно з рештою Європи, наукова і художня освіта була надзвичайно поширена більше, ніж у середовищі всіх інших європейських націй. Торгівля і промисловість процвітали, але з відкриттям Америки та появи у Східному Середземномор'ї османських і берберських флотилій розпочався стрімкий захід Венеції, фінальним акордом якого стало захоплення міста Наполеоном Бонапартом 1797 року.

@istorium_ua

Водій заправляє вантажівку на автозаправці, бензоколонки якої оформлені в стилі Стародавнього Єгипту.

Лондон, 1930 рік.

@istorium_ua