Istorium△ || Історія України та світу

Італійська настільна гра, присвячена другій італо-ефіопській війні, призначена для «навчання» італійських дітей. Випущена була 1939 року.

Починається гра з Еритреї, звідки Італія 1936 року вторглася на ефіопські землі. Пройшовши весь бойовий шлях італійців, гра закінчувалася в Аддіс-Абебі, звідки (як ми бачимо на зображенні) з острахом тікає переможений ефіопський імператор Хайле Селассіє I. Партизанська війна, що розгорнулася в Ефіопії, видворення італійців наприкінці 1941 року з регіону і тріумфальний в'їзд імператора у звільнену столицю в гру не увійшли.

На прикріплених матеріалах можна побачити дві версії поля для гри і фішки для гравців.

@istorium_ua

Срібна корона одного з царів чорної Нубії, 500 рік н. е.

Прикрашена дорогоцінним камінням. Зберігається в Каїрському музеї.

@istorium_ua

Важко знайти мотивацію? Здається, що неприємності йдуть одна за одною, і життя перетворилося на суцільну "чорну смугу"? Відчуваєш, що сил не вистачає, а спокій здається недосяжним?

Канал Жіночий простір не обіцяє чарівного вирішення всіх проблем, але тут можна знайти підтримку для того, щоб розібратися у власних емоціях, навчитися любити себе, своє тіло та ефективно боротися зі стресом і негативними думками.

Приєднуйся до Жіночого простору – знайди нові сили та гармонію всередині себе!

Маркграфський оперний театр, Баварія

Будівля театру була побудована в 1744-1748 роках у стилі бароко за проектом архітектора Жозефа Сен-П'єра і по праву вважається перлиною так званого байрейтського рококо.

Його будівництво було приурочене до одруження доньки маркграфа Фрідріха III Бранденбург-Байрейтського з герцогом Карлом Євгенієм Вюртемберзьким. Інтер'єр був створений декораторами Джузеппе Галлі-Бібіена і його сином Карло в стилі пізнього бароко.

@istorium_ua

Облога римського форту на валу Адріана

Адріанів вал у Британії був побудований у 122-128 роках і з'єднав береги затоки Солвей і гирло річки Тайн. Кам'яна стіна мала завдовжки 117 км, досягала висоти 3,5 м і товщини 2,5 м.

Зовнішня і внутрішня поверхні стіни були облицьовані масивними кам'яними брилами, а простір між ними заповнювався бутом і вапном. На північ від стіни тягнувся рів, що мав 3 м у глибину і 10 м завширшки. На південь від стіни була прокладена дорога, захищена двома паралельними насипами.

Між стіною і насипами на відстані однієї милі один від одного розміщувалися укріплені форти, в яких перебували гарнізони чисельністю від 8 до 16 осіб. По всій довжині стіни розташовувалися табори когорт, з яких у разі небезпеки можна було швидко перекидати сили на загрозливі ділянки.

Загалом в укріпленнях розташовувалося 10-12 тис. бійців. У 140 році за 160 км на північ від Адріанового валу побудували вал Антоніна Пія, але він не мав такого значення і незабаром його залишили.

@istorium_ua

Золота маска Тереса I, першого правителя Одріського царства

Ця 2400-річна маска в натуральну величину, виготовлена з 23,5-каратного золота і вагою 672 г., належала царю Тересу I (450-431 рр. до н.е.) і була розкопана в кургані в Долині фракійських царів у серпні 2004 року.

@istorium_ua

Центральний вхід до Colegio de San Gregorio, Національного музею мистецтв у місті Вальядолід, Іспанія XV століття.

Будівля є одним із найкращих прикладів архітектурного стилю, відомого як Ізабелліна, характерного для регіону Корона Кастилії під час правління католицьких монархів.

@istorium_ua

II-I століття до нашої ери, римські легіонери шикуються в «черепаху».

Всупереч популярному уявленню, легіони Риму використовували знамениту черепашачу побудову або «testudo» досить рідко.

Поодинокі випадки відомі історії, коли легіонери повністю закривалися щитами-скутумами в польових битвах. Захищалися вони тоді від щільного ворожого обстрілу. Наприклад, одного разу легіони таким чином намагалися знизити шкоду від парфянських кінних лучників.

Де «тестудо» відмінно вписувалося в канву бойових подій, так це на облогах і штурмах будь-якого роду укріплень. Убезпечити голови від каміння, стріл, дротиків та інших предметів, що летять зверху, і підійти до підніжжя стіни допомагала «черепаха». Вона ж давала можливість увірватися в пролом у стіні, щоб потім швидко розгорнути стрій і посіяти хаос у лавах захисників.

@istorium_ua

Сонячний камінь ацтеків, початок XVI століття

Це одна з найзнаменитіших пізніх посткласичних скульптур Мексики. Зберігається в Національному музеї антропології в Мехіко.

Діаметр сонячного каменю становить 3,6 м., товщина - 98 см, а вага - 24 590 кг.

@istorium_ua

Готичні склепіння Собору Святої Цецилії в Альбі, Франція

Собор був побудований як фортеця після ліквідації наслідків Альбігойського хрестового походу.

Будівництво почалося 1287 року і затягнулося на 200 років. На сьогодні це, можливо, найбільша цегляна будівля у світі.

@istorium_ua

Римський постійний військовий табір

У I столітті постійні табори зазвичай будувалися за прямокутним типом, зрідка - у формі квадрата. Полібій, давньоримський автор II століття до н. е., стверджував, що в республіканську епоху римляни будували свої похідні табори квадратом.

У II столітті н. е. теоретичне співвідношення довжини і ширини становило 3/2 (його рекомендував Псевдо Гігін, який написав трактат про влаштування табору), в реальності ж табори часто мали інші пропорції: Ель-Касбат - 5/4, Ламбезіс - 6/5.

За традицією табір мав четверо воріт, які розміщувалися в стінах і зазвичай захищалися з боків прямокутними або квадратними вежами. Від самого початку вежі не виносили за стіни для флангового обстрілу атакуючого супротивника, лише згодом, коли табори почали зводити як постійні довготривалі укріплення, закріпився такий тип фортифікації.

Типовим для фортець I-II століть було внутрішнє розташування кутових веж (передбрамні вежі частково виступали за кріпосну стіну).

@istorium_ua

«Весільна скринька зі сценами з життя Парижа», виготовлена в майстерні Ембріачі з використанням різьблених кістяних бляшок і вставок із цертозину. Датується 1430 роком.

@istorium_ua

Вражаючі інтер'єри Церкви Санта-Катерина д'Алессандрія в Палермо, XVI століття

Архітектурний стиль: сицилійське бароко.

@istorium_ua

Аттічний кілік зі сценою на симпосіумі, датується 450 р. до н.е.

Одним із варіантів відпочинку в Елладі були симпосії. Відпочивали там тільки чоловіки: жінки були присутні тільки як кіфаристки, флейтистки та інші особи, запрошені для розваги.

Симпосії умовно можна назвати ритуалізованим бенкетом. Учасники надягали білі та червоні пов'язки на честь бога Діоніса і здійснювали ритуали. Першим із них було узливання. Вино виливали на підлогу як жертву богам, а саме узливання супроводжували молитвами.

Був на заході і своєрідний «тамада» - сімпосіарх. Зазвичай його роль відігравав господар будинку, в якому влаштовували бенкет. Симпосіарх читав молитви, задавав тон вечору та обирав тему для бесід. Головною метою симпосія було напитися.

@istorium_ua

Полонені німецькі голуби на параді американських військ.

Нью-Йорк, 1919

@istorium_ua