У Єгипті на річці Нілі було місто, що називалося Фіви. У цьому місті народився блаженний Патапій. Батьки його були християнами і виховали свого сина в благочесті та страху Божому. Досягнувши повноліття, він залишивши дім свій, батьків і друзів, прийняв чернецтво. Віддалившись у пустелю Єгипетську, він жив для Бога, подвизаючись у пості і молитвах. Коли про нього дізналися і багато хто став приходити до нього і прославляти його за доброчесне життя, він розчулився, що безмовність його порушується і що його хвалять уста людські. Залишивши Єгипет, він прийшов до Константинополя. Тут він зачинився в келії, влаштувавши її поблизу Влахерн, при міській стіні, і перебував у безмовності, наче в пустелі, ніким невідомий, окрім Єдиного Бога, розмовляючи тільки з Богом у безперестанній молитві. Але як не може сховатися місто, що стоїть на вершині гори, так не може перебувати в невідомості й людина доброчесна, яка досягла досконалої святості. Сам Бог прославляє тих, хто прославляє Його. Так і цей чоловік, досконалий у святості й рясно наділений благодаттю чудотворення, відкритий і прославлений Богом, скоро був знайдений, як скарб, прихований на полі. Бо один християнський юнак, будучи сліпим від народження, керований Самим Богом, прийшов до келії преподобного отця Патапія і просив блаженного помолитися Богові за дарування йому зору, щоб бачити все творіння Боже і від нього приходити до досконалішого пізнання самого Творця і прославляти Його. Преподобний, бачачи його віру, умилосердився над ним і сказав:
– В ім’я Іісуса Христа, що дає сліпим світло, а мертвим – життя, прозри.
І негайно розкрилися у сліпонародженого очі і він став бачити, і прославив і подякував Богові. Юнак був відомий багатьом; тому, бачачи, що він прозрів, усі здивувалися і стали питати, як це сталося; він же не приховав імені чудотворця і благодійника свого, через якого отримав від Бога зцілення. Слава про це чудо і про преподобного пронеслася в народі, і відтоді багато хто став приходити до Патапія, просячи його молитов.
Зробивши безліч чудес, преподобний отець наш Патапій наблизився до блаженної своєї кончини і в глибокій старості відійшов до Бога, Якому догоджав усе своє життя. Похований він був з честю в церкві святого Іоанна Предтечі.