Святитель Спиридон Триміфунтський народився наприкінці III століття на острові Кіпр. Про його життя відомостей збереглося мало. Відомо, що він був пастухом, мав дружину і дітей. Усі свої кошти він віддавав на потреби ближніх і мандрівників, за це Господь винагородив його даром чудотворення: він зціляв невиліковно хворих і виганяв бісів. Після смерті дружини, за царювання імператора Костянтина Великого (306-337), його обрали єпископом міста Триміфунта. У сані єпископа святитель не змінив свого способу життя, поєднавши пастирське служіння зі справами милосердя. За свідченням церковних істориків, святитель Спиридон 325 року брав участь у діяннях I Вселенського Собору. На Соборі святитель вступив у змагання з грецьким філософом, який захищав арієву єресь. Проста промова святителя Спиридона показала всім неміч людської мудрості перед Премудрістю Божою.
У результаті бесіди противник християнства став його ревним захисником і прийняв Святе Хрещення.
На тому ж Соборі святитель Спиридон явив проти аріан наочний доказ Єдності у Святій Трійці. Він узяв у руки цеглу і стиснув її: миттєво вийшов із неї вгору вогонь, вода потекла вниз, а глина залишилася в руках чудотворця. ”Це три стихії, а цегла одна, – сказав тоді святитель Спиридон, – так і в Пресвятій Трійці – Три Лиця, а Божество Єдине”.
Святитель з великою любов’ю дбав про свою паству. За його молитвою посуха змінювалася рясним життєдайним дощем, а безперервні дощі – цебром (теплою, сухою погодою), зцілювалися хворі, виганялися демони.
Одного разу до нього прийшла жінка з мертвою дитиною на руках, просячи заступництва святого. Помолившись, він повернув немовля до життя. Мати, вражена радістю, впала бездиханною. Але молитва угодника Божого повернула життя і матері.
Часто уподібнюють святого Спиридона пророку Іллі, бо так само за молитвою його під час посух, що часто загрожували острову Кіпр, йшов дощ.
Усе житіє святителя вражає дивовижною простотою і силою чудотворення, дарованої йому від Господа. За словом святителя прокидалися мертві, приборкували стихії, трощили ідолів. Коли в Олександрії патріарх скликав Собор заради розтрощення ідолів і капищ, за молитвами отців Собору впали всі ідоли, крім одного, найбільш шанованого. Патріарху у видінні було відкрито, що ідол цей залишився для того, щоб бути розтрощеним святителем Спиридоном Триміфунтським. Викликаний Собором святитель сів на корабель, і в той момент, коли корабель пристав до берега і святитель ступив на землю, ідол в Олександрії з усіма жертовниками впав у порох, чим сповістив патріарха та всіх єпископів про наближення святителя Спиридона.
У праведності та святості прожив святий Спиридон земне життя і в молитві віддав душу свою Господу (бл. 348 року). В історії Церкви святитель Спиридон шанується разом зі святителем Миколаєм, архієпископом Мирлікійським.
Мощі його спочивають на острові Корфу в церкві його імені (крім правої руки, яка в Римі).
У результаті бесіди противник християнства став його ревним захисником і прийняв Святе Хрещення.
На тому ж Соборі святитель Спиридон явив проти аріан наочний доказ Єдності у Святій Трійці. Він узяв у руки цеглу і стиснув її: миттєво вийшов із неї вгору вогонь, вода потекла вниз, а глина залишилася в руках чудотворця. ”Це три стихії, а цегла одна, – сказав тоді святитель Спиридон, – так і в Пресвятій Трійці – Три Лиця, а Божество Єдине”.
Святитель з великою любов’ю дбав про свою паству. За його молитвою посуха змінювалася рясним життєдайним дощем, а безперервні дощі – цебром (теплою, сухою погодою), зцілювалися хворі, виганялися демони.
Одного разу до нього прийшла жінка з мертвою дитиною на руках, просячи заступництва святого. Помолившись, він повернув немовля до життя. Мати, вражена радістю, впала бездиханною. Але молитва угодника Божого повернула життя і матері.
Часто уподібнюють святого Спиридона пророку Іллі, бо так само за молитвою його під час посух, що часто загрожували острову Кіпр, йшов дощ.
Усе житіє святителя вражає дивовижною простотою і силою чудотворення, дарованої йому від Господа. За словом святителя прокидалися мертві, приборкували стихії, трощили ідолів. Коли в Олександрії патріарх скликав Собор заради розтрощення ідолів і капищ, за молитвами отців Собору впали всі ідоли, крім одного, найбільш шанованого. Патріарху у видінні було відкрито, що ідол цей залишився для того, щоб бути розтрощеним святителем Спиридоном Триміфунтським. Викликаний Собором святитель сів на корабель, і в той момент, коли корабель пристав до берега і святитель ступив на землю, ідол в Олександрії з усіма жертовниками впав у порох, чим сповістив патріарха та всіх єпископів про наближення святителя Спиридона.
У праведності та святості прожив святий Спиридон земне життя і в молитві віддав душу свою Господу (бл. 348 року). В історії Церкви святитель Спиридон шанується разом зі святителем Миколаєм, архієпископом Мирлікійським.
Мощі його спочивають на острові Корфу в церкві його імені (крім правої руки, яка в Римі).