На миколаївських ринках якесь усечасся:
ось щавель на зелений борщ, а он ситцеві буряки на червоний, поряд — невідомо який за рахунком врожай редиски, от блищить кукурудза ракель воскової стиглості, в ящиках нижче лежать аж три види редьки, молода картопля сусідить з яблуками зимового зберігання, гелловінські гарбузи — з останніми динями й горами кавунів. Останні вже в маринованій версії можна зустріти тут же. Огірки свіжі та квашені. Помідори: жовті й червоні чері, порепані сливки, геть збліднілі рожеві, зелені — солоні та ні. Беру ароматні й дрібні корінці пастернака, продавчиня нахвалює: «всі проходять, не озираючись, а тут видно, що людина розбирається». Я ж відчуваю, що розбиратися перестала, бо бачила вчора, як біля дому квітне білий бузок. Деінде ще можна зустріти малину, вогниками мерехтять айва, хурма та груші сорту листопадова. Кажуть, у регіоні добігло кінця метеорологічне літо. Десь тиждень тому. На вісімнадцять днів пізніше за середні багаторічні строки.