У своїх роботах я зазвичай розглядаю будь-яку так звану «втому від життя» або ідею про те, що хтось може жити лише заради самого себе, як очевидно низьку. Загадка людського існування полягає в тому, що людина, як правило, не знаходить достатніх підстав для того, щоб жити і помирати тільки заради себе. Тому ми перебуваємо в пошуках ідеалів.

Людська природа визнає лише життя, присвячене певній вищості, адже незабаром ми втомлюємося від життя «для себе». Так виникає потреба пожертвувати собою заради чогось.
Це те, що називали «великою метою».

Смерть — заради «великої мети» — вважалася доблесним, героїчним і прекрасним способом померти.

Однак «великої мети» сьогодні не існує. Це природно, адже сучасна демократична система не потребує цього. Тож, якщо людина не може знайти щось, що перевершує її людський рівень, то її життя, на духовному рівні, позбавляється сенсу.