🥹 Лідерство — це шлях, який часто веде до самотності.
Бути лідером — означає брати на себе рішення, які не завжди знаходять розуміння чи підтримку. Іноді єдине, що підтримує тебе в цих рішеннях, — це власна впертість або віра, навіть коли всі інші вже сумніваються.
Історія знає чимало лідерів, які, залишаючись необхідними, ставали певною мірою «вигнанцями».
На них покладалися, але водночас уникали надмірної близькості, ніби тримаючи дистанцію від відповідальності за їхні вибори. От якщо подумати - команда поруч, але коли доходить до ключових моментів, остаточний вибір завжди залишається твоїм, і цей вибір не завжди є з ким розділити.
Ця самотність — непросте випробування, і часом вона виглядає як своєрідне зло, яке чекає на кожного, хто стає на шлях лідерства.
Вона давить усвідомленням, що в найскладніші моменти рішення та відповідальність залишаються тільки на твоїх плечах.
Багато нових менеджерів під цим тиском ламаються — у них ще немає внутрішнього стержня, що допоміг би прийняти цю ізольованість як частину шляху, і тому вони починають сумніватися у собі, боятися невдач або шукати постійного схвалення.
Але в цій самотності є і свої плюси.
Вона допомагає зосередитись, відкинути все зайве і триматися обраного курсу, навіть коли інші його вже не бачать.
Це не тільки про відповідальність, а й про те, як із часом ця самотність загартовує, дає силу бути чесним перед собою і відкриває простір для справжнього лідерства.
У цьому спокої народжується можливість краще розібратися в собі та ситуації, а разом з нею — і справжня стійкість.
Але все одно шлях лідера часто веде до самотності...
А ви - самотні?
Бути лідером — означає брати на себе рішення, які не завжди знаходять розуміння чи підтримку. Іноді єдине, що підтримує тебе в цих рішеннях, — це власна впертість або віра, навіть коли всі інші вже сумніваються.
Історія знає чимало лідерів, які, залишаючись необхідними, ставали певною мірою «вигнанцями».
На них покладалися, але водночас уникали надмірної близькості, ніби тримаючи дистанцію від відповідальності за їхні вибори. От якщо подумати - команда поруч, але коли доходить до ключових моментів, остаточний вибір завжди залишається твоїм, і цей вибір не завжди є з ким розділити.
Ця самотність — непросте випробування, і часом вона виглядає як своєрідне зло, яке чекає на кожного, хто стає на шлях лідерства.
Вона давить усвідомленням, що в найскладніші моменти рішення та відповідальність залишаються тільки на твоїх плечах.
Багато нових менеджерів під цим тиском ламаються — у них ще немає внутрішнього стержня, що допоміг би прийняти цю ізольованість як частину шляху, і тому вони починають сумніватися у собі, боятися невдач або шукати постійного схвалення.
Але в цій самотності є і свої плюси.
Вона допомагає зосередитись, відкинути все зайве і триматися обраного курсу, навіть коли інші його вже не бачать.
Це не тільки про відповідальність, а й про те, як із часом ця самотність загартовує, дає силу бути чесним перед собою і відкриває простір для справжнього лідерства.
У цьому спокої народжується можливість краще розібратися в собі та ситуації, а разом з нею — і справжня стійкість.
Але все одно шлях лідера часто веде до самотності...
А ви - самотні?