Нас ніколи немає у моменті.

Це не тому, що ми погані. Нас так виховали. Порівняння, заохочення, покарання постійно змушували нас боятися всього і всіх, а коли ми трохи підросли, головною загрозою стали ми самі, наша недосконалість.

У кожного є свій спосіб вилучати себе з того, що відбувається. Хтось вигадує собі плани на завтра, хтось побоюється негараздів, хтось ставить цілі - варіантів чимало. Таким чином, відвертаючись від того, ким ми є прямо зараз, ми робимо дві речі.

Перша – тікаємо від своєї правди.
Друга - вирощуємо те, від чого тікаємо.

А зазвичай це тривога, страх, напруга. Компенсацією буде служити майбутній успіх, закоханість, насолода.
Такий розрив у психіці називається двоїстістю. Людина якби розщеплена на дві частини, і одна частина балансує іншу.

Виправити цей стан може спостереження.

Спробуйте кожен день хоча б на секунду залишатися тим, ким ви є. Без оцінки та найменування.