Відпускаючи себе

Конфлікти - це зіткнення ідей, поглядів, принципів. Де кожен хоче відстояти своє, а не почути іншого. Це накопичений угарний газ відносин. Якщо він не згорить і не вибухне, то стосунки задихнуться.

Нічого страшного в конфліктах немає, якщо ви не опускаєтеся до образ та принижень.
Конфлікт - це просто гроза, після якої з'явиться ☀️ і озон.
Це скинута, як у змії, шкіра тієї форми відносин,яка вже себе віджила.

Нас вчили сходиться, але не вчили як бути у стосунках.
Нас не вчили конфліктології.
☝️Сваріться, але залишайтеся людьми.

Вибачайтеся. І виходьте з конфлікту,як тільки він закінчився, не розтягуйте його у часі. Особливо з дітьми.

Фрази, які не можна казати дитині

Порівняння
Батьки вважають, що, порівнюючи свою дитину з іншими, вони мотивують її ставати краще. Але саме в цю мить, у мить порівняння, в душу, серце та психіку дитини падають зерна комплексу неповноцінності, і потім усе життя вона буде порівнювати себе з кимось, і не в кращий бік.
Що відбувається з дитиною, коли її порівнюють з іншими? Дитина сприймає все абсолютно буквально, і їй здається, що батьки відмовляються від неї і транслюють, що будуть її любити, якщо вона, дитина, стане кращою. Тому не грайтеся із вогнем, не порівнюйте своїх дітей, любіть їх такими, як вони є, вони виростуть і будуть вам вдячні,навіть не розуміючи цього.
Порівняння – найбільше зло, яке можна заподіяти дитині. Кожна дитина унікальна, і в чомусь вона може бути кращою за інших.

Батьки кажуть дитині: «Відчепися»! В цей момент вона відчуває себе абсолютно самотньою. Це слово обриває зв’язок між дитиною та батьком чи матір’ю. Можна сказати те саме за змістом, але по-іншому: «Зачекай трохи, зараз я зайнятий, але через 5-10 хвилин я закінчу, і ми з тобою позаймаємось/пограємось».

Якщо дитина розплакалася десь у людному місці, не потрібно їй казати «не реви». Дитина може плакати десь хвилин 5, просто обійміть її та заспокойте. Якщо батьки на чомусь наполягають і дитина зайшлася у плачі, тоді це протест.

«Закрий рота», коли дитина голосно кричить. Це грубо. Можна сказати дитині, що в громадських місцях не прийнято голосно розмовляти або кричати, тому не варто себе так проявляти. Дітям важко себе контролювати, тому що їх психіка рухлива і вони проявляють себе досить жваво. Зробіть зауваження коректно, якщо дитина галасує. Діти все чудово розуміють, якщо розмовляти з ними, як з дорослими. Мається на увазі з повагою дорослого,як з рівним.

1. Як ви думаєте, які почуття ви викликаєте у дитини?
2. Що відчуває дитина, коли заходить у квартиру і бачить вас?
3. Він міг би назвати вас другом? Як ви думаєте?
4. Ви дивитесь дитині у очі під час зустрічі? Спілкування?
5. Згадайте себе в дитинстві і дайте відповідь на ті ж самі запитання.

Це не для того,щоб ви тут відповідали,а для себе

Надзусилля

Сучасне суспільство вимагає від дітей надзусиль: ментальна арифметика, спорт, творчість, школа з поглибленим вивченням чогось. І до 10-12 років діти вигоряють.

Такий формат життя призводить до ланцюга: напруга – надрив – стрес – стрес – дистрес – депресія – апатія.

Коли я навчався в інституті, нам розповідали про інший формат: діти отримують на заняттях 80-90% навантаження, щоб у них залишалася зацікавленість до наступного уроку.

Мій знайомий актор розповідав, які вимоги до них висувають на репетиціях: «Щоб зіграти хоча б на 90%, на репетиції потрібно відпрацювати на 200%».

Нас ніколи немає у моменті.

Це не тому, що ми погані. Нас так виховали. Порівняння, заохочення, покарання постійно змушували нас боятися всього і всіх, а коли ми трохи підросли, головною загрозою стали ми самі, наша недосконалість.

У кожного є свій спосіб вилучати себе з того, що відбувається. Хтось вигадує собі плани на завтра, хтось побоюється негараздів, хтось ставить цілі - варіантів чимало. Таким чином, відвертаючись від того, ким ми є прямо зараз, ми робимо дві речі.

Перша – тікаємо від своєї правди.
Друга - вирощуємо те, від чого тікаємо.

А зазвичай це тривога, страх, напруга. Компенсацією буде служити майбутній успіх, закоханість, насолода.
Такий розрив у психіці називається двоїстістю. Людина якби розщеплена на дві частини, і одна частина балансує іншу.

Виправити цей стан може спостереження.

Спробуйте кожен день хоча б на секунду залишатися тим, ким ви є. Без оцінки та найменування.