Сьогодні я просила цілу родину виконувати дивне домашнє завдання. Зупинятись. І додавати "ще" чи "поки" до деяких речень. Замість "я не вмію" - "я ще не вмію". Замість "У мене не виходить" - "у мене поки що не виходить".
Це змінює відчуття. Наче додає простору для зони найближчого розвитку.
"Я не спортивна - я ще не займалася спортом". "Я не зможу цього зробити" - 'я поки ще не починала це робити".
Мені сподобалась думка знайомої, що перше речення звучить, як вирок. Воно має якусь кінцевість. А в другому вже є простір для вибору.

Нехай у нас завжди буде можливість вибору, і час на "ще" та "поки"
Доброго безпечного вечора та ночі ❤️
#роздуми
@stijkist Світлана Ройз