Роршах врятує нас

📝 «Крайнебо, Том 1» Чон Джіхун 📝
⠀
📚 Видавництво: Varvar Publishing
📚 Стр.: 376

«Крайнебо» стала для мене першим знайомством із південнокорейською манхвою. Я не мав чітких очікувань, але одразу відчув, що цей досвід буде незвичним. Коли звикаєш до японської манґи, хоча не так багато творів читав, чи західних коміксів, часто очікуєш на динамічний сюжет і багатослівність. Але ця манхва виявилася зовсім іншою — вона більше про емоції, атмосферу і вміння сказати головне без слів.

«Крайнебо» — це історія постапокаліптичного світу, де життя втратило свою цінність, а люди змушені боротися за виживання. Головні герої — хлопчик і дівчинка, які випадково зустрічаються серед руїн і вирішують продовжувати свій шлях разом. Світ навколо них — це хаос: руїни міст, залишені тіла, безкраї пустоти, бомби, що продовжують падати, і озброєні люди, які втілюють страх. Попри те, що причини апокаліпсису не пояснюються, легко відчувається масштаб трагедії. Ця невизначеність лише підсилює тривогу, бо фокус зміщено не на події, а на їхні наслідки для людей, особливо дітей.

Це одна з тих історій, які залишають слід у душі. Один із найбільш вражаючих моментів — коли хлопчик, тікаючи разом із дівчинкою від озброєних людей, питає: «Що ж не так із цим світом?». Ця репліка настільки проста, але настільки потужна. У ній відчувається безпорадність перед реальністю, яку ми бачимо навколо. Під час читання не раз задумувався про реальність в якій ми живемо. У контексті нашої війни та людських втрат це питання задав собі не один раз. Без відповіді. Чон Джіхун показує світ, у якому людяність зникає, але водночас натякає, що навіть у найтемніші часи є місце для співчуття та підтримки.

Головні герої — це діти, які пережили незліченну кількість трагедій. Хлопчик, який бачив смерть матері, і дівчинка, яка залишилася зовсім самотньою. Їхнє сприйняття світу сповнене болю, але водночас вони знаходять силу йти вперед, навіть не знаючи, що їх чекає. Їхня взаємодія мінімальна, але дуже жива. Вони мало говорять, але це не заважає відчути глибину їхніх переживань. Від страху і тривоги до рідкісних моментів радості — усі ці емоції дуже реалістичні. Особливу роль у сюжеті відіграє дивний чоловік, який з’являється на їхньому шляху. Він символізує і небезпеку, і нагадування про те, що дорослий світ зруйнований.

Малюнок у «Крайнебо» простий, місцями навіть дивакуватий. Він не намагається бути реалістичним, але саме це додає йому виразності. Автор використовує біле і чорне як засіб для передачі емоцій. Порожнеча сторінок, мала кількість тексту і широкі панорами руйнувань та безмежних пустот створюють атмосферу самотності і безнадії. Ця манхва — чудовий приклад того, як візуальне мистецтво може передавати більше, ніж слова. Кожна деталь малюнка працює на емоційний вплив, і це дійсно вражає.

Як і будь-який твір, «Крайнебо» може не сподобатися всім. По-перше, малюнок — він може здатися надто спрощеним і незвичним для тих, хто звик до класичної манґи чи західних коміксів. По-друге, сюжет. Це не динамічна історія, а більше філософська притча. Якщо ви шукаєте екшн або чіткий сюжет із розв’язкою, ця манхва може вас розчарувати.

«Крайнебо» — це незвичний досвід, який вимагає емоційної готовності та відкритості до нового. Вона не розважатиме вас у класичному сенсі, але змусить задуматися над життям, людяністю і тим, як ми реагуємо на трагедії. Вона підійде не всім, але якщо ви готові до незвичного читання, я щиро раджу її спробувати. І також є бажання дізнатися, що далі відбуватиметься із дітьми в цьому жахливому світі.

'https://t.me/tripwithbook/22143?comment=107455' rel='nofollow'>— Подивитися фотографії манхи —

#відгук #крайнебо #чонджіхун #постапокаліпсис

Роршах врятує нас | Канал про комікси