STALKERUA

У нас одвічна проблема у поєднанні непоєднуваних речей. 

От взяти армію та добровольців. Це ж абсолютно два різні світи, мотивація ж там діє різна. 
От яка мотивація у кадрового військового, а яка у добровольця?
Головною мотивацією кадрового є просування по службі, отримання статусу й ваги у соціальній групі(армія), влада повноваження, різні смаколики у вигляді премій, військової пенсії тощо. 
Відповідно головною цінністю у армії для нього є у першу чергу звання, відомчі відзнаки та відмітки, посада яку займає. 
Патріотизм, ідейність, війна, то все другорядне на особистому рівні. 

Звісно я тут кажу не за всіх, але в основному це є так. 

Результатом такої статутної муштри у поєднанні із подібною мотивацією та кастрацією абстрактного мислення, як не дивно є максимальна віддача службі і дуже часто самопожертва(життям) заради обов’язку й виконання завдання. 
Кадровий військовий маже ніколи не обмірковує правильність наказу начальства, а виконує його. Це звісно іноді й призводить до неприємних моментів, та й уцілому на мікрорівні дуже часто не є адекватним, проте армійська машина так працює краще, та ефект дуже сильно проявляється на глобальному рівні.

У добровольця ж інша мотивація. 

Він пішов у військо, бо війна. Іноді він пішов у військо після того, як рік відвоював без зарплати та зпалив всі заощадження, а у армії можна воювати і мати ЗП. 
Впринципі більшість добровольців через це і оформились офіційно до війська. 

Звання, відмітки, подяки все це не має жодної цінності. 
Медальки мають умовну цінність. Відповідно і заборони теж не дають ефекту. 
І тут у цьому проявляється найгірше. Система заохочень й покарань просто не діє у випадку з добровольцями. 

До чого я все це веду. 

Дана система мотивацій працює і у решті соціуму. 
Якісні кадри закінчились. Залишились у переважній більшості жлоби, які відкупились і жлоби у яких не було грошей, щоб відкупитись. 
І ми думаємо, що ці всі люди підуть на фронт, бо телемарафон і патріотизм? 
Знову мотивація не відповідає нашій пропозиції. 
Дати грошей, та водночас посилити відповідальність за ухилянство.

Проблему треба вирішувати.

Ввести підйомні 25к баксів, або ж 50к баксів для тих хто йде на контракт і дуже скоро проблема з мобілізацією зникне.

Ціна питання $5-10млрд
На виході отримаєм поповнення у розмірі 200 тис.

Можна ще більше, але будем платити менші суми і набирати народ з Латинської Америки, або ж одноразових африканців.

Ефект від такого рішення буде колосальний.
Бо варто визнати, що кадрові, добровольці та ідейні майже закінчились. Виграли для України кілька років і все.

Враховуючи значимість проблеми яку вирішимо, то сума не така вже й страшна.
+ сучасне озброєння від Заходу.
Насамперед велика кількість засобів ППО із ставкою на армійський компонент рівня бригади/корпусу. Артилерію й у меншій мірі все інше.

Результатом буде стабілізований фронт і кілька успішних локальних контратак.

А якщо ще збільшити кількість набраного таким чином контингенту, то за рік військова перемога оперативного, а може і стратегічного значення.

Зниження мобвіку не дасть належного результату, а фінансова мотивація дасть.

Ну… як для початку то норм, але головне не зупинятись

Ситуація з тупоголовими малолітками — це своєрідний тест на гордість для нації.

Українці протягом століть страждали від комплексу меншовартості. Ще якихось 15 років тому це було помітно у відношенні до влади та поклонінні начальству. Зараз цей комплекс переважно проявляється у відношенні до іноземців. На це дивитись гидко, хоча радує, що таких випадків стає все менше.

Головною ознакою національної гордості завжди була жертовність. Готовність віддати своє життя, здоров’я, волю та долю заради значущих ідеалів і задля збереження честі.
Звучить це так: «Ти можеш здійснити вчинок, за який сядеш, або тебе вб’ють, проте цим ти збережеш власну честь».

Задачею ж силовиків у здоровому суспільстві є вирішення подібних історій до того, як відбудеться самосуд.
У ситуації з малолітніми дегенератами силовики не закрили питання, навіть більше: після розмови з ними малолітні дегенерати поводять себе ще більш зухвало.

Прямо зараз відбувається тест для нації. Або ці дегенерати та їхні батьки понесуть відповідальність за законом. Жорстко, із затриманнями, розбитими мордами, обшуками, судами і реальними справами, або ж з ними розбереться наше «громадянське суспільство», при чому не залежно у якій формі це буде та скільки статей ККУ при цьому буде порушено.

Якщо ж жоден із варіантів не буде реалізовано найближчим часом, тоді у такому разі ми нація терпіл і не маємо права жалітись на «погану владу, корупцію, війну, союзників, корумпованих чиновників та олігархів».

Терпіть тоді, якщо не здатні на чин.

Я ж вірю, що ми здатні остаточно вирішити це питання.