Перед Новим 2022 я писала (і думала) про те, як важливо дозволити собі просто бажати. Не тільки планувати, а саме бажати.
І попри те, як 2022 склався для України, всі мої бажання здійснились, і навіть більше. Аж місяць Хорватії навесні, Париж і екзотика по екстра дешевим квиткам (Канада). Вперше так надовго закордон сама, чого без повномасштабної війни я б собі не дозволила. Вперше сама на далекомагістральний рейс. І ще сотні «вперше».
Війна з 2014, - і при цьому за 8 років ми як країна змогли зажити краще - від самоідентичності і до наявності асфальту.
Як ми закінчуємо 2022: про Україну знає і говорить весь світ; українців зустрічають з неймовірною повагою і захопленням до нашої стійкості; в Карнегі-холі грає Щедрик українською; Президент України є людиною року всіх світових журналів; а українці живуть з відчуттям єдності - зі спільними проблемами, мемами і тостами за новорічним столом.
Я спостерігаю, як відкрилось купу нового малого бізнесу - все посеред війни. І це неймовірно надихає.
2022 - однозначно рік досвіду. Такого досвіду, який ми б не отримали ніколи. Психіка пройшла шлях за 10 років в один неповний календарний.
Ми, українці, і Україна, як країна, змогли не тільки не впасти, але й змінити думку усього світу про нас.
В історії світу після кожної кризи приходив розквіт. А війни ставали рушієм для розвитку прогресу.
2023 не буде кращим - він буде іншим.
Нові виклики, нові процеси, та сама війна. Але впевнена ми встоїмо і зможемо розквітнути навіть ще під час неї. Не треба чекати перемоги, щоб зростати - починаємо (точніше продовжуємо) вже зараз.
Віримо і донатимо ЗСУ. Тримаємо кожен свій фронт. Прославляємо Україну, наскільки це можливо в своїй сфері діяльності.
Ми вижили. Тепер починаємо згадувати, як жити.
P.S. Фото зроблено сьогодні. Сама погода натякає на розквіт.
І попри те, як 2022 склався для України, всі мої бажання здійснились, і навіть більше. Аж місяць Хорватії навесні, Париж і екзотика по екстра дешевим квиткам (Канада). Вперше так надовго закордон сама, чого без повномасштабної війни я б собі не дозволила. Вперше сама на далекомагістральний рейс. І ще сотні «вперше».
Війна з 2014, - і при цьому за 8 років ми як країна змогли зажити краще - від самоідентичності і до наявності асфальту.
Як ми закінчуємо 2022: про Україну знає і говорить весь світ; українців зустрічають з неймовірною повагою і захопленням до нашої стійкості; в Карнегі-холі грає Щедрик українською; Президент України є людиною року всіх світових журналів; а українці живуть з відчуттям єдності - зі спільними проблемами, мемами і тостами за новорічним столом.
Я спостерігаю, як відкрилось купу нового малого бізнесу - все посеред війни. І це неймовірно надихає.
2022 - однозначно рік досвіду. Такого досвіду, який ми б не отримали ніколи. Психіка пройшла шлях за 10 років в один неповний календарний.
Ми, українці, і Україна, як країна, змогли не тільки не впасти, але й змінити думку усього світу про нас.
В історії світу після кожної кризи приходив розквіт. А війни ставали рушієм для розвитку прогресу.
2023 не буде кращим - він буде іншим.
Нові виклики, нові процеси, та сама війна. Але впевнена ми встоїмо і зможемо розквітнути навіть ще під час неї. Не треба чекати перемоги, щоб зростати - починаємо (точніше продовжуємо) вже зараз.
Віримо і донатимо ЗСУ. Тримаємо кожен свій фронт. Прославляємо Україну, наскільки це можливо в своїй сфері діяльності.
Ми вижили. Тепер починаємо згадувати, як жити.
P.S. Фото зроблено сьогодні. Сама погода натякає на розквіт.