Нотфікейшн на телефоні. Звично глянула початок повідомлення з новинного каналу "Збили російський ІЛ" - усміхнулась і побігла далі.
Почула "інфо рос сторони", що там були українські полонені - і затрималась в своїй реакції. Рефлексувала, обговорювала, бачу рефлексії в коментарях і в чатах.
Здавалось би, є сторона, яка через раз волає відвертну брехню, і ще через раз - інфо-дитятко цеху креативних пропагандистів. Тобто вже 10 років штамують суцільні фантазії, іноді ніяк взагалі не пов'язані з реальністю і доведені до абсурду.
Але чомусь українські біолабоаторії з бойовими голубами, які заражають беспліддям росіянок - породжують тільки суцільні меми, а можлива не менша видумка про те, що в літаку були полонені ЗСУ - викликає багато рефлексій в коментарях (і внутрішніх ймовірно разом з тим) на тему пошуку ознак, що це брехня.
Тобто ми не кидались шукати факти і доводити світові, що біолабораторії з голубами не існують, бо в нас жодного сумніву не було в їхній відсутності - жодного сумніву в тому що це фантазія.
А тут вже проведено народний аналітичний фактчекінг по наявній інфі, знайдено купу нестиковок в цій версії, кожен офіційний орган виступив з офіційною заявою і навіть ISW вже висловився. І точно напишуть світові таблоїди, і можливо прокоментують ще світові лідери.
Намагаюсь відчути, що мене в цій російській версії лякає найбільше.
Те, що ми могли вбити своїх?
Теоретично вони могли там бути (бо це не абсурдна фантазія про голубів, це вкладається в ймовірну реальність), але ймовірно тут ми ніколи правди не дізнаємось. Бо територія ворога, він висвітліть її так, як йому треба. Бо вони звикли навіть не гіперболізувати, а придумувати свою правду. Бо навіть якщо полонені були на місці аварії, не факт що вони не були закатовані до цього, а це спосіб приховати військові злочини.
І навіть якщо уявити, що ми збили літак з нашими ж військовими - ГУР дуже вірно написав в офіційному зверненні - це не змінює того факту, що в цих смертях винна тільки росія.
Тобто в цьому страху я можу однозначно опиратись на розуміння, що незалежно від правди, зрозуміло чия вина і вона однозначна.
Те, який ефект ця інфо може мати на міжнародній арені?
Світова спільноті не раз показувала, що в ситуаціях "слово проти слова", росію ВИСЛУХАЮТЬ. Іноді можуть висловитись, що там повна єресь. Але часто все одно готові слухати, піддавати сумнівам, розбирати ці слова, аналізувати, сприймати на такому рівні, що навіть готувати відповіді. Однозначної недовіри до меседжів росії у світу і досі немає.
І це лякає дуже. Бо в інфовійні назовні в нас не вистачає ваги, та і граємо слабувато - програЄмо об'ємом і вагою. Як-ніяк наш опонент будував собі імідж "полюса впливу" 70+ років і світ і досі так реагує (ну і наявність ядерки грає свою роль).
В цьому страху в мене опорності нема. В страху, що це можуть розкрутити як "ось бачите, не треба було давати українцям зброю дальної дії, - вони варвари", а світ не відповість однозначно, що винна в цьому тільки росія. І в цей момент, підкрадеться зневіра в підтримці світу.
Це не епохальний епізод війни. Якщо проаналізувати скільки новин викликало такі ж емоції навіть за останній рік - будуть десятки, якщо не сотні. Через день, раз на тиждень чи кілька разів на місяць - це до чорта багато таких серйозних переживань для психіки.
Це частина нашої української рутинної військової реальності.
Почула "інфо рос сторони", що там були українські полонені - і затрималась в своїй реакції. Рефлексувала, обговорювала, бачу рефлексії в коментарях і в чатах.
Здавалось би, є сторона, яка через раз волає відвертну брехню, і ще через раз - інфо-дитятко цеху креативних пропагандистів. Тобто вже 10 років штамують суцільні фантазії, іноді ніяк взагалі не пов'язані з реальністю і доведені до абсурду.
Але чомусь українські біолабоаторії з бойовими голубами, які заражають беспліддям росіянок - породжують тільки суцільні меми, а можлива не менша видумка про те, що в літаку були полонені ЗСУ - викликає багато рефлексій в коментарях (і внутрішніх ймовірно разом з тим) на тему пошуку ознак, що це брехня.
Тобто ми не кидались шукати факти і доводити світові, що біолабораторії з голубами не існують, бо в нас жодного сумніву не було в їхній відсутності - жодного сумніву в тому що це фантазія.
А тут вже проведено народний аналітичний фактчекінг по наявній інфі, знайдено купу нестиковок в цій версії, кожен офіційний орган виступив з офіційною заявою і навіть ISW вже висловився. І точно напишуть світові таблоїди, і можливо прокоментують ще світові лідери.
Намагаюсь відчути, що мене в цій російській версії лякає найбільше.
Те, що ми могли вбити своїх?
Теоретично вони могли там бути (бо це не абсурдна фантазія про голубів, це вкладається в ймовірну реальність), але ймовірно тут ми ніколи правди не дізнаємось. Бо територія ворога, він висвітліть її так, як йому треба. Бо вони звикли навіть не гіперболізувати, а придумувати свою правду. Бо навіть якщо полонені були на місці аварії, не факт що вони не були закатовані до цього, а це спосіб приховати військові злочини.
І навіть якщо уявити, що ми збили літак з нашими ж військовими - ГУР дуже вірно написав в офіційному зверненні - це не змінює того факту, що в цих смертях винна тільки росія.
Тобто в цьому страху я можу однозначно опиратись на розуміння, що незалежно від правди, зрозуміло чия вина і вона однозначна.
Те, який ефект ця інфо може мати на міжнародній арені?
Світова спільноті не раз показувала, що в ситуаціях "слово проти слова", росію ВИСЛУХАЮТЬ. Іноді можуть висловитись, що там повна єресь. Але часто все одно готові слухати, піддавати сумнівам, розбирати ці слова, аналізувати, сприймати на такому рівні, що навіть готувати відповіді. Однозначної недовіри до меседжів росії у світу і досі немає.
І це лякає дуже. Бо в інфовійні назовні в нас не вистачає ваги, та і граємо слабувато - програЄмо об'ємом і вагою. Як-ніяк наш опонент будував собі імідж "полюса впливу" 70+ років і світ і досі так реагує (ну і наявність ядерки грає свою роль).
В цьому страху в мене опорності нема. В страху, що це можуть розкрутити як "ось бачите, не треба було давати українцям зброю дальної дії, - вони варвари", а світ не відповість однозначно, що винна в цьому тільки росія. І в цей момент, підкрадеться зневіра в підтримці світу.
Це не епохальний епізод війни. Якщо проаналізувати скільки новин викликало такі ж емоції навіть за останній рік - будуть десятки, якщо не сотні. Через день, раз на тиждень чи кілька разів на місяць - це до чорта багато таких серйозних переживань для психіки.
Це частина нашої української рутинної військової реальності.