Кажуть, від голоду в людях умирає все хороше.
Доброта помирає другою. Першим помирає кохання.
Іван про таке не чув, коли збирав картоплиння у кошик
і ніс до хати, де умирала його сміхотлива Ганя.

Іван половив усіх мишей, поки ті ще були.
Варив для Гані юшку і вливав Гані ту воду до сухого рота.
Кидав у ту юшку кропиву. Довго вимочував у теплій воді полин.
Годував Ганю тим, а потім просто довго сидів навпроти,
дивився, як Ганя прозоріє, тихшає, рідіє.
Іван лягав тоді біля Гані і просив: "Говори, Ганю, говори..."

Потім Іван і Ганя народили мою бабу Надію.
І тому моя свічка горить. Бачиш, Іване? Горить.

Ольга Криштопа