Слово "ніколи" і слово "назавжди",
Дві ілюзії, дві неправди,
Хоч ми так любимо їх казати,
Навіть коли це, повір, не варто,
Слово "вибач" і слово "досить"
Дві сторони однієї медалі
Одне про цінності і про досвід,
Інше про те, щоб рухатись далі.
Просто слова, комбінація звуків,
Лінії зібрані на папері,
Але стискають неначе руки,
Ранять, руйнують, стукають в двері,
Зцілюють, гріють, дарують віру,
Чи забирають її навіки
І ми так рідко насправді вміємо
Їх говорити в потрібні миті.

Ірина Спірідонова

18.12.2024