![](data:image/svg+xml;charset=utf-8,<svg width="640" height="640" style="background-color:%2344badc;font-family:Nunito,sans-serif" viewBox="0 0 100 100" preserveAspectRatio="xMidYMid meet" xmlns="http://www.w3.org/2000/svg">
<text font-size="30" x="50%" y="50%" dy="5" fill="white" dominant-baseline="middle" text-anchor="middle">Су</text>
</svg>)
Synthesis school
Виросла з ідеї масштабувати школу при SpaceX, в яку ходили діти Ілона Маска та деяких інших інженерів.
Суть: дітей 8-14 років збирають в невеликі команди (онлайн), і дають їм грати разом в швидкі стратегічні ігри. Діти самостійно розбираються в правилах кожної гри, домовляються між собою за стратегію, розподіляють ролі.
В кінці сесії з ними розмовляє людина, тьютор. Ні в якому разі не пояснює правила і не видає інструкції, бо тоді гра перетворюється на гарбуз і звичайне шкільне нудне завдання. Натомість разом з дітьми обговорює, що як пройшло, підпихуючи в сторону правильних підходів.
Група, що між собою домовляється про чітку стратегію та комунікує в процесі, має значну перевагу і буде вигравати — це створює мотивацію навчитись дуже добре спілкуватись і організовувати процес.
Ігри спеціально розроблені для навчання критичному мисленню, моделям мислення, прийняттю рішень та роботі в команді.
Діти вчаться швидко розбиратись в нових складних системах, бо кожна гра має свої правила і механіки. Вчаться ефективно спілкуватись в команді під тиском часу. Мають розуміють, як планувати стратегію, розподіляти ролі, і швидко міняти плани, коли щось іде не так. І що добре організованим натовпом складні задачі вирішуються значно швидше і веселіше.
Цікаво? Дуже цікаво! Сина я не записав туди тільки тому, що він дуже не хоче спілкуватись англійською.
В коментарях до одного з попередніх постів є 'https://t.me/uasymposium/52?comment=420' rel='nofollow'>відгук про цей самий Synthesis School'https://t.me/uasymposium/52?comment=420' rel='nofollow'>, і як воно в реальності відбувається.
В ньому видно найбільш поширену проблему усіх освітніх проєктів, що фокусуються на якості — вони паршиво масштабуються. Поки справою займаються люди, які цим горять — краса, результати класні, діти навчені і задоволені.
Робимо із однієї кльової школи десяток і проблема найму персоналу постає в увесь зріст.
Раніше ця проблема ніяк не вирішувалась.
А зараз? Чи можна її вирішити зараз, за допомогою штучного інтелекту?
Поговоримо про це в наступних серіях.
Виросла з ідеї масштабувати школу при SpaceX, в яку ходили діти Ілона Маска та деяких інших інженерів.
Суть: дітей 8-14 років збирають в невеликі команди (онлайн), і дають їм грати разом в швидкі стратегічні ігри. Діти самостійно розбираються в правилах кожної гри, домовляються між собою за стратегію, розподіляють ролі.
В кінці сесії з ними розмовляє людина, тьютор. Ні в якому разі не пояснює правила і не видає інструкції, бо тоді гра перетворюється на гарбуз і звичайне шкільне нудне завдання. Натомість разом з дітьми обговорює, що як пройшло, підпихуючи в сторону правильних підходів.
Група, що між собою домовляється про чітку стратегію та комунікує в процесі, має значну перевагу і буде вигравати — це створює мотивацію навчитись дуже добре спілкуватись і організовувати процес.
Ігри спеціально розроблені для навчання критичному мисленню, моделям мислення, прийняттю рішень та роботі в команді.
Діти вчаться швидко розбиратись в нових складних системах, бо кожна гра має свої правила і механіки. Вчаться ефективно спілкуватись в команді під тиском часу. Мають розуміють, як планувати стратегію, розподіляти ролі, і швидко міняти плани, коли щось іде не так. І що добре організованим натовпом складні задачі вирішуються значно швидше і веселіше.
Цікаво? Дуже цікаво! Сина я не записав туди тільки тому, що він дуже не хоче спілкуватись англійською.
В коментарях до одного з попередніх постів є 'https://t.me/uasymposium/52?comment=420' rel='nofollow'>відгук про цей самий Synthesis School'https://t.me/uasymposium/52?comment=420' rel='nofollow'>, і як воно в реальності відбувається.
В ньому видно найбільш поширену проблему усіх освітніх проєктів, що фокусуються на якості — вони паршиво масштабуються. Поки справою займаються люди, які цим горять — краса, результати класні, діти навчені і задоволені.
Робимо із однієї кльової школи десяток і проблема найму персоналу постає в увесь зріст.
Раніше ця проблема ніяк не вирішувалась.
А зараз? Чи можна її вирішити зараз, за допомогою штучного інтелекту?
Поговоримо про це в наступних серіях.