Протоієрей Олександр Шмеман:

«Початок «неправдивої релігії» — невміння радіти, вірніше відмова від радості. Тим часом радість тому така важлива, що вона є безперечним плідом відчуття Божої присутності. Не можна знати, що Бог є, і не радіти. І тільки до неї — правильні, справжні і плідні і страх Божий, і каяття, і смирення. Поза цією радістю вони легко стають «демонічними» — збоченням на глибині самого релігійного досвіду. Релігія страху. Релігія псевдопокори. Релігія провини: все це спокуси, все це «принадність»…

Де, як, коли перекрутилася, замутилася ця «тональність» християнства чи, краще сказати, де, як і чому стали християни «глухнути» до неї? Як, коли і чому замість того, щоб відпускати змучених на волю, Церква стала садистично їх залякувати та лякати?»

Поштамт Веселого попа