Вірш для тата:

У маленької дівчинки сльози в очах
На обличчі злилися печаль, біль і страх
Вона фото тримає в тремтячих руках...
Найцінніше на фото... найцінніше в серцях....
У маленької дівчинки сльози й питання:
Мамо, мамо, а тато нас бачить з небес?...
І тремтить у матусі душа від страждання...
Що сказати дитині, щоб біль цей вмить щез?
У маленької дівчинки тата немає...
Бог забрав його в небо... Чому - ще не знає...
Як хотіла б вона, щоб був тут, обійняв, На руках її ніжно, високо кружляв...
Вона тата так любить!... Вона тата чекає...
Він з небес тебе бачить, зорею він сяє...
О, якби їй хоч мить, щоб з татусем зустрітись...
І ніколи, ніколи з ним не розлучатись...

О, якби хоча б мить із життя ми могли повернути,
Ми хотіли б змінити, повторити, забути...
Так багато сказати несказаних слів...
І зробити ще більше щасливіших днів...
Ти не бійся сказати, як сильно ти любиш..
Це ті миті, яких нізащо не забудеш...
Може голову тата сивина вже покрила,
Не забудь, що молитви його - для тебе це крила.
Не забудь про батьків, що чекають аби дзвіночка,
Хоч би слово почути від сина чи дочки..
Хай ніколи не стануть вони зайві чи то неважливі...
Бо ж до поки живі тато й мама - то ми щасливі...
Подзвони татусеві, скажи кілька добрих слів...
Підійди, обійми... Не скупися любов проявити...
Хто ж бо зна, скільки Бог нам призначив днів...
Буде шкода, коли вже нічого не можна змінити...

У мільйонів дітей не було і немає тата...
А сирітське життя принесло стільки болю і сліз...
Не дозволь нам, Господь, пізнати що то є
втрата...
Не дозволь жалкувань і вже пізніх даремних слів...
Ми так вдячні сьогодні всім вам, найдорожчі татусі,
За щоденні молитви і любов, що являлась в ділах...
Ми не в змозі сказати, як сильно ми всіх вас
любим,
Але знайте, що ви назавжди є у наших серцях!...
Щиро вдячні Вам, тату, за щоденну турботу і
працю,
За натомлені руки, і за хліб кожен час на столі...
Знаю точно, я для Вас так багато значу,
знаю певно, для Вас ми і досі ще ті ж малюки....
Щиро вдячна Вам, тату, за молитви, за те, що навчили
Цінувати, любити, прощати і віру нести!
Хочу знову і знову сказати, як Ви важливі!
Кожну мить Ви потрібні для нас у житті!
Повертатися буду я знову і знову до вас...
В отчий дім... Де чекають... Де моляться й
люблять!..
Щиро вдячні вам, тату, за те, що у кожен час -
Ви для нас - наші крила в далеку незвідану путь!
Автор:Надія Гурин
@virsh_online