Розчарую одразу. Моїми емоціями були розпач, жаль. Мені шкода дітей, які зрозуміли, що у зовнішньому світі вони не зможуть знайти собі місця, бо його для них не існує. Мені шкода, що кожен з них знає що таке самотність, покинутисть із раннього дитинства. Мені шкода, що їм довелося пройти шлях, запропонований дорослими.
На ранок моє обличчя було страшним, бо я ревів.
У тому ж гуглі я прочитав, що деякі читачі подолали цю книгу за два місяці. Я б стільки не витримав. Сюжет неймовірно затягує. І попри мілкий шрифт, я прочитав за 20 днів (з них були й перерви).
З четвертої обожнюю всіх. Кожен з них для мене головний герой.
Стервожера, Рудого і Руду, Русалку... Р.Першого також. Дім. Дім як окремий персонаж неймовірний. Він і жорстокий і лагідний водночас. Він надає своїм мешканцям варіанти. Деякі з них бачать інші дороги деякі ні. Але Дім завжди з ними, завжди приймає їх рішення й так само пропонує свої. Героям тільки залишається прийняти їх, або слідувати своєю дорогою.
І це так сумно... Так тужливо.
Маріам наче й завершує книгу на позитивній ноті, але цей позитив гіркий. Мені й досі гірчить, хоча я в той же вечір почав читати Пів короля Аберкромбі, щоб взагалі не розкиснути. Але думками я до сих пір вертаюся до Дому в якому...

Дякую, Феніксе, за чудову книгу, за знайомство з цікавими персонажами.

ПиСи: орнув на моменті сексу між Сліпим і Довгою Габі.
Щуряка, на мою думку, більше йому пасує. Хоча взагалі він одинак, мабуть...

#відгук #дімвякому