wake me up (+18)

ти ніколи вже не дізнаєшся, як сильно змінив мене лише своєю присутністю. я випадково опинився поряд. ти дозволив.
ми обидва програли.
хто ж тоді переміг?

Цікаво, чи будуть ще видавництва анонсувати плани? Чи можна вже ставити крапку в своему попередньому списку бажанок? Я пам'ятаю, що мені обіцяли(Віват) Пісню Ахілла, проте жодне видавництво не сповістило про вихід цієї книги у наступному році.

А ще я сьогодні приготував лозанью. Обожрався, сиджу згадую, що на перераі мені не дали прочитати бодай главу Полум'яного бога.

Зайшов у ревіш. Випуклив зєнбкі. Вчора додав бажанку — сьогодні вже стоїть бронька. Хандець, книжкові хом'ячки швидкі!

Пропоную поділитися своїми попередніми списками на наступний рік. Мені цікаво)


(направду, мені мозок так військовою розрухою сьогодні нагрузився, що я приймаю близько до серця кожну розбиту хату, кожних військових...
звичайно так неможна бо стріха ту-ту чух-чух, але сьогодні вийшло отако)

Ну, шо, пагналі по тексту Республіки Дракона?

Читається легко, але не все.
Моменти з опіумним угаром для мене дещо тютю. Наче сам під кайфом. Знаєте аніме Аватар. Легенда про Аанга? Там є серія наприкінці де Аанг схопив жорсткий прихід — оце вайб всієї серії книг, бо я вже читаю третій том.

Тут додана лайка (хоч шо кажіть, вона для мене польська!!!) курва. У мене аж око тіпає від цього слова. Уявіть, у Яррос курвають, хоча основа наче не польська, а тут просто уф! азійська основа і так само курвають!
Крінжааааа

Момент зі словом БАХ.
Слухайте, якщо я коли-небудь почую що мої бах(які я не використовую) то шопопало я вам покажу сторінки Кван! Тут цих бахів декілька штук. І ніякий аргумент типу 'почувся гучний вибух' тут не працює.

Обережно, можливий спойлер!!!

Цитати:
✨Їж свою вівсянку, пліснява поживна.
✨...поки вони (люди) лишаються числами, усе здавалося не таким поганим, але коли вони ставали життями, примноження було нестерпним.
✨Жамса зважив снаряд у руках із таким захопленим поглядом, що Жинь запідозрила в нього ерекцію.
✨про вірян і бога:
Їм подобається вважати себе володарями світу. Подобається думати, що всесвіт створив хтось схожий на них.
✨а цей расизм мене просто виніс:
— Оскільки у вас менші очі, то ви маєте менший кругозір... Ваша шкіра має жовтіший відтінок, що вказує на погане харчування, чи незбалансовану дієту. А тепер поглянь на форму черепа. Твій мозок... від природи менший.
... ви стадна нація. Ви добре слухається, але незалежне мислення для вас заважке.

Спалити нах цю сучку!!! Чесно, її ніщо не виправить! Сподіваюсь в наступній частині їй прийде каюк, як і її генералу. Алюмінь. Персонажка Петрик прописана круто. Бісить нещадно.
✨а тут така красива гра слів! Опис сподобався.

Він був молодшим, лагіднішим Вейсжею. Він був Неджею без шрамів, Дзіньджею без заразумілості.
✨ Пам'ятай, він існує лише у твоїй свідомості. Він має лише стільки сили, скільки ти йому даси.
✨Бесіда Жинь із Чаґханем

— ...тебе легко розізлити. Ти легко підсідаєш на будь-що: опіум, людей, ідеї, — якщо це пом'якшує твій біль, хай навіть тимчасово. І тому тобою дуже легко маніпулювати... Вибач, я тебе образив?
✨Це давало Жинь важіль для впливу, а отже, й союзника.
✨слово рідко зустрічається теж зайшло: кров цебенить

#республікаДракона #відгук

Як же мене бісять призахідники, бісить Пєтра-місіонерка, бісить брат Неджи, бісить його матуся, а особливо бісить слово боже.
Просто нахуй всіх хочеться слати 'Феніксе, пріді'
Активні місіонери, що вважають себе і свій народ розумними, розвиненими, бо мають аркебузи розповсюджують свої фанатські ідеї і вивчають інший народ як експонат.

У мене дике відторгнення від таких сучасних людей і, звісно від посилу таких героїв. Тригер ще той.
На місці Жизнь я б сягнув Фенікса та науй спалив їх.
А ще на кожне питання ці фанатики мають відповідь з божественим сенсом:

— А що, ваші війни цивілізованіші?
— Вони загинули, бо боролися з силами Хаосу.

(Себто бісами)
Трешак!!!

Жинь. Вона якась... Не сказав би що взагалі дурна. Вона ж врешті закінчила Синегард. Вона пробивна, цілеспрямована. Проте вождів обирає паскудно.
Я тільки наприкінці другого тому зрозумів, що знаю чим цей перс мене чипляє.
Її центр всього — Алтань. В ньому поєдналися її страхи, бажання, почуття, навіть одержимість. Вона хоче бачити його щасливим! Це найважливіше: живим і щасливим. Вона хоче цього попри те, що розуміє абсурдність цього бажання. Нереальність і неможливість.

Кітай і Чаґхань поки мої фаворити.
Додам, що шкода Цике хандець...

а трилогію мені подарувала Аня Жук. Ніяк не надивлюсь на зрізи. це краса! Дякую.
#відгук #республікаДракона

Серію я проковтнув.
Перша книга «Пів короля» закінчилась надто швидко. Я розібрав її, втім як і наступні книги, на цитати. На дофіга цитат.
Пригоди Ярві захоплюють. Особливо те, як він шукає з них прийнятний для себе вихід.
Постійна ельфійська присутність у минулому додає історії в моїх очах плюсів.

Не можу пройти повз одного вагомого факту:
Переклад пречудовий! Редактора також. Читати текст неймовірне задоволення.
Але! Зізнавайтеся!!! Хто з небівців обожнює слово «либонь»? Шановні, не зловживайте ним. Є синоніми! Все інше на висоті. Це рівень! Вдячний за таке професійне ставлення до тексту!

Книга друга «Пів світу»
Окрім Ярві в мій перелік улюблених персів додались ще декілька. З них виділяється Шпичка Бату. Я реготав!!! Чесно реготав. Вона однаково гостра в бою та на язик. Оце розумію воїтелька! Є там одна глава... Наприкінці... Кароч, читайте!

Третя книга «Пів війни»
Однією з чеснот оповіді Аберкромбі є швидкість. Він не розжовує моменти з поверненням, не тягне гуму з описами на три сторінки. Плюсую! Сюжет цікавий, мова автора легка й приємна, не обтяжена навіть в моментах боїв.
Останні сторінки, хоч як автор не намагався згладити весь той розпач здалися мені гіркими й сумними.
Серія надто схожа на життя і це додає не аби яких плюсів. Тут є місце гумору та смутку. Є місце всьому.
Я радий, що історія, яка почалась з «для себе» побачила світ.

#відгук #потрощенеморе

Сьогодні я перерахував свої книги, переставив їх і якогось уя порахував скільки витратив за рік на них...
Викликайте швидку, мені уйово

я сьогодні вреднючий як тисяча чортв
я попередив!!!

от лежу я в ліжку... в темряві і нию сам собі про несправедливість.
а вам нікуди дітися, прийдеться або слухати також, або відписатися.

так от.
мало того, що всі презентації і тури письменників оминають Суми та ще й ані прямого включення, ані запису не допросишся...

ото тільки Артему й щира дяка за постійні етери.

це я до чого. нещодавно у Сенсі відбулася подія про шлях початківця-письменника. етеру не було.

от у мене й склалося враження, що київляни проводять їх для київлян.

цей момент як приклад звісно. але бля, от шо робити письменникам, до прикладу, з інклюзіями? або тим хто у прифронтовій зоні?

Проблеми шеріфа і все таке інше, так?

І цікавинки які я виписав для себе

Заюшений ніс і посинілу щелепу
Паленію
Оречевлює
На душі стає ще маркітніше
... вийшов у незашнуровантх кедах, як у хатніх капцях, прим'явши закаблуки.
Вранці, коли, о порі, коли подвір'я зазвичай було порожнім...
...він щулився від ранкової прохолоди, кліпав заспаними очима й не сідав, щоб не заснути.
З іншої прогулянки вони повернулись п'ятеро. Біле щеня плебейської крові стадо їх...
Рудого ніде не було видно, наче під час наради його з'їли.
Поросяча рийка
скачуть стрепехані тіні
Профільтрований через вісім кабінетів і купу Павуків
Заклопотано нипав кімнатою
Безкрилі долі
Мене катувати уть власні кістки
Снує як неупокоєний привід
Передзасинальний запас бутербродів
Випробовується у сіткувку покажрово, сотнею знімків





Нагадує мою лікарню.
Там кожна палата окремий всесвіт. Маніпуляційка — місце, яке намагаються скоріше залишити. Є інші місця. Страшніші і не дуже. Але всі вони сповнені божевільних історій і болем.

Боги! Сліпий! Чуваче! Секс із Довгою Габі це блін обіссятися

Говірка назва для лікарні — Могильник

✨люди з четвертої живуть у казці. Тільки щоби це зрозуміти, треба потрапити сюди з першої.
✨Сфінкс належав до тих суб'єктів, на кому будь-яке манаття виглядає пристойно і здається жахливо дорогим, не знаю навіть, як їм так завжди виходить.
✨Зачарований образом Прмпея,який наводить смертельну блідість з віхтиеом для пудри в руках, я голосно фиркнув.
✨Він простягає себе на розкритій долоні — сього, до решти — і вручає тобі, а голу душу не відкинеш геть, вдаючи, наче не зрозумів, що саме тобі дали й навіщо.
✨Слова які сказано, щось означають...
✨Найбільше не люблю бути тверезим у п'яній компанії.
✨Невже це приємно? Вилизувати чужий рот язиком?
✨Якщо — попри твою впевненість у власній потворності — хтось примудряються закохатися в тебе...
✨Вірити не обов'язково.
Сліпий

Розчарую одразу. Моїми емоціями були розпач, жаль. Мені шкода дітей, які зрозуміли, що у зовнішньому світі вони не зможуть знайти собі місця, бо його для них не існує. Мені шкода, що кожен з них знає що таке самотність, покинутисть із раннього дитинства. Мені шкода, що їм довелося пройти шлях, запропонований дорослими.
На ранок моє обличчя було страшним, бо я ревів.
У тому ж гуглі я прочитав, що деякі читачі подолали цю книгу за два місяці. Я б стільки не витримав. Сюжет неймовірно затягує. І попри мілкий шрифт, я прочитав за 20 днів (з них були й перерви).
З четвертої обожнюю всіх. Кожен з них для мене головний герой.
Стервожера, Рудого і Руду, Русалку... Р.Першого також. Дім. Дім як окремий персонаж неймовірний. Він і жорстокий і лагідний водночас. Він надає своїм мешканцям варіанти. Деякі з них бачать інші дороги деякі ні. Але Дім завжди з ними, завжди приймає їх рішення й так само пропонує свої. Героям тільки залишається прийняти їх, або слідувати своєю дорогою.
І це так сумно... Так тужливо.
Маріам наче й завершує книгу на позитивній ноті, але цей позитив гіркий. Мені й досі гірчить, хоча я в той же вечір почав читати Пів короля Аберкромбі, щоб взагалі не розкиснути. Але думками я до сих пір вертаюся до Дому в якому...

Дякую, Феніксе, за чудову книгу, за знайомство з цікавими персонажами.

ПиСи: орнув на моменті сексу між Сліпим і Довгою Габі.
Щуряка, на мою думку, більше йому пасує. Хоча взагалі він одинак, мабуть...

#відгук #дімвякому