Передмова
Верхівка української жіночої поп-сцени останнім часом вичерпала себе в ідеях і намагається орієнтуватися на тренди, які до 2022 року надходили з Росії. Інші ж із надією дивляться на Захід, але майстерності поки що бракує, аби досягти рівня звуку чи ідей того ринку. Наразі у нас майже немає топових артисток, які формують тренди — вони лише намагаються їх адаптувати. Чого вартує хоча б десяток різних версій Анни Асті (чи Артік Асті) у прайм-тайм на радіо. Але не все так погано: на щастя, у нас є молодь, яка не боїться експериментувати і творити по-своєму. Одна з них — YARIMA.
Верхівка української жіночої поп-сцени останнім часом вичерпала себе в ідеях і намагається орієнтуватися на тренди, які до 2022 року надходили з Росії. Інші ж із надією дивляться на Захід, але майстерності поки що бракує, аби досягти рівня звуку чи ідей того ринку. Наразі у нас майже немає топових артисток, які формують тренди — вони лише намагаються їх адаптувати. Чого вартує хоча б десяток різних версій Анни Асті (чи Артік Асті) у прайм-тайм на радіо. Але не все так погано: на щастя, у нас є молодь, яка не боїться експериментувати і творити по-своєму. Одна з них — YARIMA.