Я одружився з нею заради галочки. Мені була потрібна дружина для вільного життя, і я зробив цей крок. Ми жили одні у великому будинку. Я не приходив додому вчасно, найчастіше повертався під ранок. Вона дзвонила мені, бо боялася залишатися сама. Я приходив додому і кричав на неї, після чого знову йшов на свої гулянки. Минуло 2 місяці з нашого весілля, я дізнався, що стану батьком. Так проходили наші дні, мої крики, її сльози, мої зриви, її мовчання. Вона ніколи нічого не говорила мені у відповідь, лише плакала. Я спеціально перед нею листувався з дівчатами, показував подарунки, які їм дарував. Мене тішило моє безтурботне життя. І ось, сьогодні, майже 4 години ночі, а вона досі не дзвонить. Думаю, дякувати Богу, вона змирилася, але в той же час, у глибині душі, мене це турбувало. Ось уже 5, потім 6, від неї немає навіть смс-ки. Я повернувся додому, а там…
Відкрити повністю..
