Усвідомлення

Чому зникає бажання займатися сексом? Сучасні дослідження 💔

Багато людей стикаються з періодами, коли сексуальне бажання зменшується. Це абсолютно нормально, але важливо розуміти причини, щоб вчасно зреагувати. Ось що говорять сучасні дослідження:

🔘 Фізіологічні причини
Гормони відіграють ключову роль у формуванні бажання. Наприклад,
зниження тестостерону у чоловіків чи естрогену у жінок може вплинути на лібідо. Хвороби, як-от порушення роботи щитоподібної залози, діабет або навіть хронічна втома, також є частими причинами. Дослідження Гарвардської медичної школи підтверджують: порушення сну напряму впливає на якість сексуального життя.

🔘 Психологічні чинники
Стрес, депресія, тривожність або занижена самооцінка – це основні причини зменшення потягу. Науковці Університету Колумбії виявили, що стрес може пригнічувати вироблення дофаміну – гормону задоволення. Травми чи неприйняття власного тіла також мають значний вплив.

🔘 Соціальні аспекти
Конфлікти у стосунках, непропрацьовані образи або токсичне спілкування формують емоційну дистанцію, що зменшує близькість. Опитування вчених із Великої Британії показало, що у 70% пар психологічна напруга між партнерами є причиною сексуальних проблем.

🔘 Побутові перешкоди
Постійна присутність дітей у батьківській спальні, брак часу для усамітнення чи надмірні побутові обов’язки – ще один фактор, який може «вкрасти» пристрасть.

🔘 Якість сексу
Одноманітність у сексуальному житті, недостатня увага до потреб партнера, відсутність прелюдії – усе це негативно впливає на бажання. Сексологи підкреслюють: пари, які готові експериментувати та вчитися, рідше стикаються з проблемою «рутини».

❓ Що з цим робити?
Як і тіло чи оселя, наше інтимне життя потребує регулярної уваги. Рефлексія, відверті розмови з партнером, консультація сексолога чи психолога допоможуть повернути вогонь у стосунки. Згадайте, що сексуальне здоров’я – це не тільки про задоволення, але й про ваше фізичний та емоційний добробут!

❤️ Усвідомлення | Підписатися

📖 Книга Джареда Даймонда «Зброя, мікроби і сталь. Витоки нерівностей між народами»

Ця книга з тих, що змінюють погляди моїх клієнтів на життя та певні сенси.

Як вийшло, що одні народи створили великі імперії, а інші виявилися жалюгідними колоніями? Одні – літають у космос, а інші – длубаються у землі, так само як і 5 тисяч років тому? Одні – мають незліченні багатства, а інші – голодують?

Користуючись новітніми досягненнями генетики, екології, лінгвістики та інших наук, Джаред Даймонд розкриває історію тих часів, які раніше називалися «доісторичними». Оскільки ще не було ні писемності, ні значної матеріальної культури. Крок за кроком автор знаходить все нові ключі до основної загадки тисячоліття: як вийшло, що відстала (станом на 1400 рік) в технічному, демографічному і культурному відношенні Європа, раптом стала володарем світу? Створила розвинені технології та величезні імперії. Що дозволило нашим (порівняно нещодавнім) предкам зробити такий стрибок, і що буде далі?

Спресовуючи тисячоліття і континенти в десятки сторінок, автор розкриває суть найважливіших подій історії, які ніколи ніким не були записані. Також ви дізнаєтеся, як Китай став китайським, а Африка – темношкірою, бо і те й інше було не завжди.

🤔 Дійсно, така книга може змінити погляди та сенси! А ви хотіли б перевірити це твердження?

❤️ Усвідомлення | Підписатися

Чому із нами стається мізогінія?

Якщо ти дивишся на інших жінок і думаєш: «Видно, що заміж хоче вийти», «Могла б і голову помити» тощо, то це не їх біль, а твій. Це болюча правда, але без неї не стане легше. Чому ж наша увага фіксується саме на негативних речах? 🤔

Зараз дуже багато жіночої мізогінії (*Мізогінія – зневага, огида, упередженість щодо жінок). Вона полягає у нетерпимості та засудженні одними жінками інших через їх зовнішній вигляд, поведінку, думки. Мабуть, кожна із нас стикалася із несхваленням у своєму повсякденному житті. І замість підтримки та емпатії отримувала непрошені поради, кепкування та огидне відчуття, що з тобою щось не так.

Найцікавіше, що нам здається, що проблеми, недоліки та негаразди – в інших, а насправді… в нас самих. Нам настільки погано, тяжко, кепсько з виключно власних причин, що доводиться виміщати це на інших, аби не почати руйнувати себе.

‼️ Нетерпимість до інших – ніщо інше як нетерпимість до себе. Свідомість нас таким чином ретельно оберігає, зміщуючи фокус на подружок, сусідок, колег.

💬 Можна продовжити так жити й далі, а можна спитати себе: чому я зараз так злюсь? що мені так болить у цій ситуації? про що це для мене? Якщо наважився запитати, вітаю тебе – перший крок зроблений. За ним відкриються важливі двері – до себе.

❤️ Усвідомлення | Підписатися

❤️ Слова, що змінюють | Підписатися

📺 Фільм «Три тисячі років бажань»

Уявіть собі, що ви отримали можливість загадати три бажання. Якими вони були б? І що насправді лежить за нашими бажаннями?

Фільм «Три тисячі років бажань» від Джорджа Міллера занурює нас у діалог між самотньою вченою Алетеєю та джином, який визволений після тисячоліть у пляшці. Алетея сумнівається в магії й не хоче загадувати бажання. Джин же відповідає: «Кожен має бажання. Навіть ти просто ще не знаєш цього».

У відповідь на її скепсис він розповідає про власні втрати, бажання і хиби людей, яких він зустрічав у різних епохах, щоб переконати її. Він стверджує: «Кожне бажання – це двері, які відкриває людина. Але вона не завжди готова побачити, що за ними».

Фільм майстерно порушує важливі психологічні питання:
⏺ Чи дійсно ми знаємо чого хочемо?
⏺ Чому наші бажання іноді приносять більше клопотів, ніж щастя?
⏺ Чи можна уникнути повторення минулих помилок?

«Три тисячі років бажань» ідеально підійде для тих, хто прагне дослідити свої внутрішні бажання і мотиви, які інколи навіть для себе важко визнавати. Як запитує джин: «Ти справді готова дізнатися, що ховається всередині тебе?»

✨ А що насправді заховано у вашій пляшці?

❤️ Усвідомлення | Підписатися

«Якщо проблему можна вирішити, не варто про неї турбуватися. Якщо проблема невирішувана, турбуватися про неї немає сенсу» (Далай Лама).

❤️ Слова, що змінюють | Підписатися

💊 Знецінена випадковість, яка врятувала людство
Якось репортери розпитували англійського мікробіолога Александера Флемінга, як він відкрив пеніцилін.
— У житті мені завжди не щастило, — почав учений із важким зітханням. — У дитинстві я часто хворів і мріяв стати лікарем, але мої батьки, звичайні фермери, не мали грошей, щоб допомогти мені здійснити мрію. А потім ми зовсім розорилися і переїхали до Лондона.
— І там ви досягли своєї мети? — запитали журналісти.
— Не зовсім, — зітхнув учений. — Університет мене прийняв лише тому, що я був гарним плавцем. Через тренування часу на навчання майже не залишалося, і я бачив своє майбутнє лише як лікаря в провінції.
— Але ж талантам судилося пробитися?
— Не зовсім. Мене взяв у свою лабораторію професор Уайт. Але не через здібності — йому потрібен був високий помічник, щоб діставати реактиви з верхніх полиць.
— І саме там сталося ваше відкриття?
— Не зовсім, — знову відповів Флемінг. — Одного разу я ставив експеримент, але протяг з відчиненої кватирки заніс до чашки Петрі спори цвілевого гриба. Мій дослід було зіпсовано. Від відчаю я вирішив дослідити цю «помилку», і так відкрив пеніцилін.
— І це стало вашим тріумфом?
— Не зовсім. Колеги називали пеніцилін «сумнівним зіллям», а мене — «алхіміком». Лише під час Другої світової війни препарат довів свою силу, рятуючи життя.
— І тоді ви здобули славу?
— Не зовсім. До кінця війни вже ніхто не пам’ятав, хто саме відкрив пеніцилін.
— І все ж, вас відзначили?
— Не зовсім. Лише у 1945 році мене насилу розшукали, щоб вручити Нобелівську премію.

💬 Випадковості нерідко сприймаються як невдачі, але саме вони можуть стати ключем до відкриттів, які змінюють світ.

❤️ Мудрість поколінь | Підписатися

«Спричинити добро» людині: чи справді це допомога? 💗

Сьогодні в роботі з клієнткою ми обговорювали тему, яка часто трапляється в житті. Це бажання допомогти за будь-яку ціну, навіть коли інша людина ще не готова до цього прояву.

Є важливий аспект у допомозі іншим людям: якщо ви сповнені наміру «сіяти добро» і маєте для цього сили, це ще не означає, що допомога буде ефективною. Ваші наміри можуть бути щирими та безкорисливими, але важливо розуміти, хто саме перед вами.

☝️ Якщо рівень усвідомленості людини значно нижчий, і ви намагаєтеся підтягнути її вище коштом власних ресурсів, це може мати зворотний ефект. Як тільки ви припините допомагати, людина може повернутися у свій стан або навіть зануритися глибше, оскільки цей рівень був досягнутий не завдяки її зусиллям.

Це схоже на спробу розкрити кокон, щоб допомогти метелику швидше побачити світло. Без цього процесу власного визрівання крила залишаться слабкими, і він не зможе літати. 🦋

Допомога має полягати не в тому, щоб тягнути когось угору, а в тому, щоб створити простір підтримки, де людина сама зможе знайти силу й ресурси для розвитку. Тільки тоді цей шлях буде справді наділений її власним досвідом, і результати залишаться сталими.

💬 Чи доводилося вам стикатися з такими ситуаціями? Як ви справлялися з бажанням допомогти більше, ніж людина готова була прийняти?

❤️ Усвідомлення | Підписатися

Самотність: виклик сучасності 😔

Самотність у сучасному світі стала настільки поширеною, що її вже називають епідемією. За даними досліджень, близько 24% людей у світі відчувають себе самотніми, і найбільше це стосується молоді віком від 19 до 29 років. Для українців ці цифри ще вище: втрати близьких, переїзди, війна – усе це підсилює відчуття ізольованості.

Соціальні мережі, які повинні були об’єднувати людей, нерідко створюють ілюзію зв’язку, але не допомагають задовольнити потребу в справжньому спілкуванні.

❗️ Ця проблема настільки гостра, що її вже офіційно визнали соціальним викликом у багатьох країнах. Наприклад, у Великій Британії у 2018 році створили Міністерство самотності. Його завдання – розробляти програми для підтримки соціальних зв’язків: організовувати заходи для літніх людей, ініціативи для молоді, розвивати спортивні та культурні спільноти. Японія пішла тим самим шляхом, заснувавши власне Міністерство самотності у 2021 році. Там уряд підтримує програми групових занять: кулінарні класи, прогулянки для знайомств, культурні заходи.

🌏 Деякі країни пропонують оригінальні рішення для боротьби із самотністю. У Нідерландах популярною стала ініціатива «Таблиці друзів», де в кафе створюють спеціальні місця для людей, які хочуть познайомитися. У Данії діють так звані «клуби хюґе», де можна провести час у затишній атмосфері з іншими. У Фінляндії організовують зимові активності, такі як катання на ковзанах або пікніки, що зближує людей навіть у холоднечу.

Попри масштаби цієї проблеми, її можна подолати! Самотність – це не вирок, а сигнал, що ми потребуємо зв’язків. Навіть прості кроки можуть змінити ситуацію: запропонувати комусь прогулятися, долучитися до волонтерської ініціативи, вступити до спільноти за інтересами чи організувати зустріч для сусідів. В Україні волонтерство стало одним із найсильніших способів єднання.

💬 Самота нагадує нам про головне: ми всі потребуємо одне одного. Навіть у найтемніші часи є шляхи до товариськості – потрібно лише зробити перший крок.

❤️ Усвідомлення | Підписатися

❤️ Слова, що змінюють | Підписатися

📺 Документальний фільм «Стац» (2022)

Як часто ми мріємо зазирнути за лаштунки терапевтичного процесу? Дізнатися, як працюють провідні психотерапевти, і зрозуміти, як вони допомагають людям долати труднощі? Цей фільм відкриє двері в кабінет психотерапевта.🚪

У стрічці провідний психіатр Філ Стац ділиться історіями зі свого дитинства та розповідає про унікальну модель терапії, засновану на вправах для візуалізації. Разом із Джоною Гіллом (пацієнтом Стаца і режисером фільму) вони розмовляють про життя, труднощі й стратегії, які допомагають справлятися з викликами.

«Стац» – це не просто документалка, а своєрідний ключ до розуміння глибоких процесів, які відбуваються в кабінеті психотерапевта. Цей фільм змушує замислитися про власний шлях до ментального здоров’я та допомогти відкритися для змін. На додачу стрічка викладає нам правду про саморозкриття та втому.

🤔 Мене, перш за все, насправді вразила режисура. А ще особисті подорожі учасників до психічного здоров’я. Найбільшою перевагою фільму є те, що всі «психотерапевтичні техніки» звідти можна застосувати й у своєму особистому житті.

❤️ Усвідомлення | Підписатися

Дідух – українське родинне дерево 🌳

На початку XX століття українські села на Різдво прикрашали не ялинкою, а Дідухом (його також називали дідо, дідочок, сніп-рай, коляда, колідник). Цей сніп-оберіг із колосся символізував добрий врожай, сімейний добробут, мир і злагоду в родині, зв’язок між поколіннями та вічне відродження світла. Дідух уособлював безсмертного предка, батька роду – «діда».

✨ Підготовка до створення Дідуха була особливим ритуалом. Люди згадували своїх предків до сьомого покоління, вшановуючи прабабусь і прадідів. Коли сніпок зв’язували, кожна зернина ставала символом єдності роду. Так Дідух перетворювався на справжнє родинне дерево, що об’єднувало минуле, теперішнє і майбутнє.

📆 Вечір 6 січня (за старим стилем) ставав магічним моментом: із появою першої різдвяної зірки до оселі урочисто вносили Дідуха зі словами: «Дідух – до хати, біда – з хати». Ця традиція наповнювала серця теплом і вірою в майбутнє.

Сьогодні традиція виготовлення Дідуха відроджується. Багато майстер-класів допомагають створити свій унікальний святковий сніп, або ж його можна придбати серед розмаїття виробів у майстрів народного мистецтва. 💛 💙

🙏 Любі наші читачі! Сердечно вітаємо вас із Різдвом Христовим та прийдешніми святами! Плекаймо наші автентичні традиції, адже саме в них – наше коріння, наша сила і віра. Хай тепло родинного вогнища зігріває ваші серця, а світло різдвяної зірки веде вас крізь усі життєві випробування.

❤️ Усвідомлення | Підписатися

🧶 Розкриваємо особливості людської прив'язаності: 4 типи за Мері Ейнсворт

Сьогодні ми розкриємо одну з найцікавіших і досить важливих тем в психології – типи прив'язаності за класифікацією Мері Ейнсворт.

Прив'язаність – це емоційний зв'язок, який формується між дитиною та її основним доглядачем, впливаючи на поведінку у взаєминах протягом усього життя. Прив'язаність відіграє величезну роль у наших взаємостосунках і впливає на наше емоційний добробут у дорослому житті.

1️⃣Люди з безпечною прив'язаністю зазвичай відчуваються комфортно у взаємодіях з іншими, відчувають підтримку та впевненість у своїй близькості до інших людей. Формується завдяки чуйній та послідовній реакції батьків на потреби дитини.

2️⃣Уникаюча прив'язаність характеризується прагненням оминати близькості та інтимності у стосунках. Люди з таким типом можуть уникати інтимності або намагатися зберегти незалежність у відносинах. Вона часто розвивається в результаті дистанційного або недостатньо чуйного відгуку батьків на потреби дитини.

3️⃣Постійна потреба в увазі та підтвердженні власної значущості від інших може бути ознакою тривожно-амбівалентної прив'язаності. Особи із нею можуть переживати значну тривогу через можливу відсутність відповідної реакції з боку інших. Цей тип формується, коли батьки проявляють непослідовну увагу: іноді чуйні, а іноді ігнорують.

4️⃣Дезорганізована прив'язаність. Цей тип прив'язаності відзначається суперечливими відчуттями та поведінкою у стосунках, які можуть виникати внаслідок травматичних досвідів в дитинстві. Люди з цим типом прив'язаності часто зіштовхуються із труднощами в здатності формувати стабільні та безпечні відносини.

🌿 Розуміння типів прив'язаності може допомогти нам краще дослідити свої власні стосунки та емоційні реакції. Разом із тим не забувайте, що це лише один з багатьох аспектів, що формують наше сприйняття світу та взаємодію із ним.

❤️ Усвідомлення | Підписатися

❤️ Слова, що змінюють | Підписатися

📖 Книга Марини Стародубцевої «Як зрозуміти українців: кроскультурний погляд» (2024)

🇺🇦 Українці – унікальна нація з багатогранною культурою, але інколи самі не до кінця розуміємо себе. Чому ми прагнемо свободи, але не завжди вміємо нею скористатися? Чому очікуємо на «лідера-месію», але часто помиляємося у виборі? Чому виступаємо проти корупції, але не можемо уникнути звичних «подарунків» у школах та держустановах?

Ці та багато інших аспектів нашої ментальності досліджує Марина Стародубцева у своїй книзі «Як зрозуміти українців: кроскультурний погляд». Це перша така робота, написана українською мовою, яка аналізує національний характер через призму взаємодії культурного різноманіття.

Авторка – ад’юнкт-професорка Києво-Могилянської Бізнес-Школи, консультантка з 15-річним досвідом, – допомагає читачам краще усвідомити власні сильні й слабкі сторони. Вона пише легко й цікаво, заохочує не лише розмірковувати над українським менталітетом, а й шукати шляхи до розвитку.

Чому варто прочитати? 👇
🔵 Ви глибше зрозумієте себе й українське суспільство. Зможете ефективніше взаємодіяти з представниками інших культур. Це один із небагатьох текстів, який поєднує науку з реальним життям та не дає загубитися у стереотипах.
🔵 Щоб стати міцнішими, ми маємо почати з усвідомлення своїх сильних рис, а також навчитись їх використовувати на благо.
🔵 Рекомендуємо до читання всім, хто цікавиться психологією, культурою та міжособистісними взаєминами.

❤️ Усвідомлення | Підписатися

Шлях гармонії, майстерності та глибоких сенсів 🇯🇵

На нашому каналі важко не помітити прихильність до японської культури – її мудрість, традиції та філософія надихають і спонукають до роздумів. Тож ми вирішили зробити для вас підбірку найцікавіших статей про Японію та її культуру.

🤍 Kamiwaza: як відчути свою божественну майстерність?
Божественний талант – у кожному з нас, але чи вміємо ми його слухати? Дізнайтеся, як розкрити свої здібності, зупинившись у буденному ритмі.

🤍 Мистецтво канджі: шлях до гармонії та самопізнання
Як каліграфія стає медитацією, а прості штрихи допомагають знайти внутрішній баланс. Відкрийте для себе філософію японських ієрогліфів.

🤍 Ікіґай: сенс життя у японському стилі
Історія жінки, яка знайшла свою справжню мету, та як ікіґай може змінити ваше життя.

🤍 Каросі: коли робота стає загрозою
Поняття смерті від перепрацювання в Японії – це більше, ніж просто термін. Подумайте, скільки часу ви присвячуєте роботі та відпочинку?

🤍 Надія і віра у повернення
Стародавній ритуал зі стрічками – символ віри та любові. Як японці підтримують зв’язок на відстані й зберігають надію.

🌅 Досліджуйте глибини японської культури, відкривайте для себе джерела натхнення та знаходьте відповіді, які допоможуть побачити світ по-новому.

❤️ Усвідомлення | Підписатися

Парасоля ☂️
В одному місті запанувала посуха. Земля тріскалася від спеки, річки пересихали, і люди втрачали надію. Літо було в самому розпалі, і відсутність дощу ставала справжнім випробуванням.

Тоді міський священик оголосив:
— Завтра вранці всі збираємося біля храму, щоб помолитися про дощ. Нехай кожен прийде з щирим серцем і вірою.

Наступного ранку площа перед храмом була заповнена людьми. Всі прийшли з надією на диво. Але коли з'явилася маленька дівчинка з парасолькою в руках, натовп почав сміятися.
— Дурненька! Навіщо ти принесла парасольку? — жартували одні.
— Її тільки втратиш, дощу ж не буде, — підхоплювали інші.

Дівчинка з подивом поглянула на них і відповіла:
— А хіба ми тут не для того, щоб просити дощ? Я вірила, що якщо всі помоляться, він обов’язково піде.

Люди замовкли, і тиша запанувала на площі. Їхні серця наповнились соромом. Вони прийшли просити про диво, але забули про головне — про справжню віру.

💬 Віра — це не лише слова, це дії, які доводять, що ми дійсно віримо в те, що кажемо. Диво трапляється тоді, коли ми щиро очікуємо його.

❤️ Мудрість поколінь | Підписатися

📓 «Жива бібліотека» – унікальний спосіб подолати упередження

Уявіть собі бібліотеку, де замість книг ви «отримуєте» людину, щоб послухати її життєву історію. Кожна людина має свій умовний заголовок: «безробітна», «біполярна», «біженець», «безхатченко». Протягом 30 хвилин вона розповідає про своє життя, а слухач отримує шанс почути та побачити людину за межами ярликів. 🔖

Цей простий, але геніальний формат допомагає нагадати: не варто оцінювати книгу за обкладинкою (як і людину за зовнішністю), адже за кожною життєвою історією стоїть багатогранна особистість.

Такі «живі бібліотеки» існують у Данії та ще у понад 50 країнах світу. Головна мета проєкту – боротьба зі стереотипами та упередженнями.

💬 Якби така бібліотека існувала у вашому місті, яку історію ви б хотіли почути?

❤️ Усвідомлення | Підписатися

❤️ Слова, що змінюють | Підписатися

П’ять мов любові у вихованні дітей: як зрозуміти потреби вашої дитини? 👶

Якщо ви помічаєте, що ваша дитина не завжди відповідає на ваші спроби виразити любов, можливо, ви не «говорите» однією мовою із нею. У своїй книзі «5 мов любові» Гері Чепмен пояснює, що кожна дитина має свій унікальний спосіб сприйняття та вираження любові. Це знання може допомогти батькам глибше зрозуміти свою дитину та зробити виховання більш ефективним і гармонійним. Гері Чепмен виділяє 5 типів любові:

🔘Слова підтримки — щирі компліменти, похвала за досягнення, слова вдячності та підбадьорення. Ваші добрі слова допомагають дитині відчувати себе цінною.

🔘Якісний час — це час, який ви проводите разом з дитиною без відволікань. Спільні ігри, читання, прогулянки допомагають дитині відчувати вашу увагу і важливість.

🔘Подарунки — невеликі символічні презенти можуть бути дуже важливими для дітей, якщо це їхня мова любові. Важливо не ціна подарунка, а увага, яку ви вклали у цей жест.

🔘Допомога — допомагайте дитині з домашніми завданнями, займайтесь разом домашніми справами, будьте поруч у складні моменти. Це показує вашу підтримку та турботу.

🔘Фізичний дотик — обійми, поцілунки, погладжування по голові чи просто тримання за руку допомагають дітям відчувати вашу любов на фізичному рівні.

Зрозумівши, яка мова любові домінує у вашої дитини, ви зможете краще підтримувати її емоційний розвиток і створити ще міцніший зв’язок. Діти, які відчувають себе коханими, виростають більш впевненими та щасливими. 💗

❓ Що робити далі? Придивіться до своєї дитини: як вона реагує на вашу увагу? Які ваші вчинки роблять її особливо щасливою? Спільно знаходьте час для прояву любові та турботи, орієнтуючись на її мову любові.

❤️ Усвідомлення | Підписатися