«КАЗКА НА НІЧ» №7
💚Кришталеве Серце💚
У далекому королівстві, де хмари торкалися гірських вершин, жила дівчина на ім’я Лея. Усі казали, що вона має надзвичайний дар — її серце було кришталевим. Воно світилося в темряві, переливалося всіма кольорами веселки і зачаровувало тих, хто наближався.
Лея стала гордістю свого селища. Люди приходили до неї за порадою, підтримкою та спокоєм. Вони казали:
— Лея, ти така сильна і світла. Твоє серце приносить радість усім.
Лея з радістю допомагала кожному, хто звертався до неї, але поступово помічала, що її серце тьмяніє. Щоразу, коли вона віддавала свою силу, її кришталь ставав менш прозорим. Одного дня, коли вона поглянула на своє відображення у водоймі, то побачила, що її серце стало схоже на матовий камінь.
Сповнена тривоги, Лея вирушила до Мудреця, який жив у лісі.
— Що сталося з моїм серцем? — спитала вона. — Чому воно більше не світиться?
Мудрець, старий чоловік із добрими очима, уважно подивився на неї і відповів:
— Твоє серце втратило силу, бо ти забула про найважливішу істину: не можна дарувати світло, якщо ти сама залишаєшся в темряві.
— Але хіба не в цьому сенс мого дару? Допомагати іншим? — заперечила Лея.
Мудрець мовчки підвів її до вогнища і дав їй крихкий кришталевий келих.
— Наповни цей келих водою, — сказав він.
Лея зробила, як він попросив.
— А тепер потримай його над полум’ям, — продовжив Мудрець.
Полум’я почало нагрівати келих, і він тріснув.
— Чому він зламався? — здивувалася дівчина.
— Бо ти не подбала про нього, — відповів Мудрець. — Вода була для інших, а про власне тепло ти не подумала.
Лея задумалася.
— Що ж мені робити, щоб моє серце знову засяяло?
Мудрець усміхнувся і сказав:
— Повернися до свого вогню. Сядь біля нього, відчуй його тепло, дозволь собі відновитися. Турбота про себе — це не егоїзм, а обов’язок. Твоє серце має сяяти для себе, а вже потім для інших.
Лея повернулася додому. Вперше за довгий час вона прислухалася до себе: відпочила, дозволила собі мріяти, слухала пісні вітру та шепіт гір. І поступово її серце почало знову світитися.
З любовʼю, твоя Даша
Створюю казки для вас на психологічні теми📝
💚Кришталеве Серце💚
У далекому королівстві, де хмари торкалися гірських вершин, жила дівчина на ім’я Лея. Усі казали, що вона має надзвичайний дар — її серце було кришталевим. Воно світилося в темряві, переливалося всіма кольорами веселки і зачаровувало тих, хто наближався.
Лея стала гордістю свого селища. Люди приходили до неї за порадою, підтримкою та спокоєм. Вони казали:
— Лея, ти така сильна і світла. Твоє серце приносить радість усім.
Лея з радістю допомагала кожному, хто звертався до неї, але поступово помічала, що її серце тьмяніє. Щоразу, коли вона віддавала свою силу, її кришталь ставав менш прозорим. Одного дня, коли вона поглянула на своє відображення у водоймі, то побачила, що її серце стало схоже на матовий камінь.
Сповнена тривоги, Лея вирушила до Мудреця, який жив у лісі.
— Що сталося з моїм серцем? — спитала вона. — Чому воно більше не світиться?
Мудрець, старий чоловік із добрими очима, уважно подивився на неї і відповів:
— Твоє серце втратило силу, бо ти забула про найважливішу істину: не можна дарувати світло, якщо ти сама залишаєшся в темряві.
— Але хіба не в цьому сенс мого дару? Допомагати іншим? — заперечила Лея.
Мудрець мовчки підвів її до вогнища і дав їй крихкий кришталевий келих.
— Наповни цей келих водою, — сказав він.
Лея зробила, як він попросив.
— А тепер потримай його над полум’ям, — продовжив Мудрець.
Полум’я почало нагрівати келих, і він тріснув.
— Чому він зламався? — здивувалася дівчина.
— Бо ти не подбала про нього, — відповів Мудрець. — Вода була для інших, а про власне тепло ти не подумала.
Лея задумалася.
— Що ж мені робити, щоб моє серце знову засяяло?
Мудрець усміхнувся і сказав:
— Повернися до свого вогню. Сядь біля нього, відчуй його тепло, дозволь собі відновитися. Турбота про себе — це не егоїзм, а обов’язок. Твоє серце має сяяти для себе, а вже потім для інших.
Лея повернулася додому. Вперше за довгий час вона прислухалася до себе: відпочила, дозволила собі мріяти, слухала пісні вітру та шепіт гір. І поступово її серце почало знову світитися.
З любовʼю, твоя Даша