2024 ще не закінчився, але поділюсь фаворитами. Кожна з книг — своя окрема драма, від “Мізері”, де терапевт явно психанув, до “Вегетаріанки”, де краще не питати, що подали на вечерю.
«Мізері» Стівен Кінг — читала вдруге і була вражена. Уявіть собі: раніше бачила в ній просто жахи, а тепер — крик душі самого Кінга, що бореться з власними демонами (під коксом).
Писала окремий
пост тут«Демон Мідноголовий» Барбара Кінгсолвер — це коли Діккенс бере в руки айфон і каже: “Почнімо знову, але на інших вулицях.” Нові реалії, стара добра сирітська доля — вийшло потужно, гірко і дуже сучасно.
«Картонні замки» Макс Аксельрод — постмодернізм, який відчувається як похід по картонному лабіринту — вихід близько, але ти знову повертаєш не туди.
«Подорож на край ночі» Луі-Фердинанд Селін — Відчай тут настільки густий, що можна намазувати на бутерброд. Але як же гарно написано, а вʼїдлива сатира Селіна - це окремий вид насолоди.
Окремий пост про роман «Вегетаріанка» Хан Канг — неймовірний твір, що відкрив для мене тоді ще майбутню Нобелівську лауреатку. Тонка грань між відмовою від м’яса і повним відмовленням від реальності.
Про цей та ще кілька корейських творів
тут«Пачінко» Мін Джин Лі — “Гра престолів” для реальних людей, тільки без драконів, зате з багатьма ударами долі. Сім’я, біженці, бізнес і доля, що як лавина спускається, залишаючи після себе уламки.
Писала тежА тепер ваш вихід! Яка книга змусила вас цього року забути про реальність? Може, є щось таке, що я ще не прочитала і маю вразити свій мозок до кінця 2024-го?