Протоієрей Олександр Клименко

Свята ПЦУ.
А всі інші - киш. Порушення прав вірян та священнослужителів УПЦ вже і сліпому видно, але, виявляється, не нам одним дістається на горіхи від тих, кого не можна називати.
"Ігор МОСІЙЧУК:

‼️ СВЯЩЕННИКА КИЇВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ НЕЗАКОННО МОБІЛІЗУВАЛИ, ШАНТАЖУЮТЬ І ВІДМОВЛЯЮТЬ У КАПЕЛАНСЬКОМУ СЛУЖІННЮ

Священник УПЦ КП Макарій Олександрович Фадєєв. Народився 31 жовтня 1993 року.
Хіротонія (прийняття священичого сану) звершена Святійшим Патріархом Київським і всієї Руси-України Філаретом 26 березня 2023 року у Свято-Володимирському патріаршому кафедральному соборі Києва. Служить священником у Свято-Покровській парафії УПЦ Київського патріархату с. Красна Слобідка Обухівського району Київської області.

Забрали у Києві на ст. метро Видубичі представники Голосіївського ТЦК і СП у четвер 7 листопада 2024 року. А вже 8 листопада (яка оперативність!!!) був у навчальному центрі Десна. Отця силою заштовхали в бус і відправили. ВЛК він не проходив. Можливо, сфальсифікували. На всі заяви, що є священнослужителем УПЦ КП працівники ТЦК не реагували.

Зараз отець Макарій у начальному центрі Десна, де від нього вимагають прийняти військову присягу та взяти до рук зброю, що заборонено канонами та приписами Православної церкви.

Отцю Макарію кажуть, що він не може бути військовим капеланом, бо належить до УПЦ КП, а лише помічником капелана ПЦУ – охороняти того зі зброєю в руках. Хоча священнича хіротонія у отця Макарія така ж сама, як і в священнослужителів ПЦУ. Нагадаємо, що той же Святійший Патріарх Філарет висвячував майже всіх архієреїв ПЦУ, включно з головним капеланом ПЦУ митрополитом Іоаном Яремнком і навіть предстоятелем ПЦУ Епіфанієм Думенком.

Батько отця Макарія - також священник УПЦ КП і настоятель Свято-Покровської парафії. Деякі особи натякають батькам отця Макарія – переведіть свою парафію із УПЦ КП у ПЦУ і всі проблеми сина вирішаться, він стане капеланом, або й взагалі не буде мобілізованим.

❗️ Позбавлення священника Макарія Фадєєва права на альтернативну службу, примушення порушити священницьку присягу та взяти до рук зброю, недопущення до капеланської служби, є серйозним порушенням міжнародного гуманітарного права, бо воно відносить священнослужителів до некомабатантів.

‼️ СВЯЩЕНИК НЕ МОЖЕ БРАТИ В РУКИ ЗБРОЮ, НАВІТЬ ДЛЯ САМОЗАХИСТУ

"Священику воювати заборонено канонами Церкви. Він не може брати до рук зброю, тому що, якщо вб’є людину, навіть випадково, підлягає виверженню з сану.

66-е апостольське правило говорить: «Якщо хтось із кліриків у сварці когось вдарить, і єдиним ударом уб’є, нехай буде позбавлений сану за зухвалість свою» (Ап. 27; Двокр. 9, Анкир. 22, 23; Вас. Вел. 8, 54, 55, 56, 57; Григорія Ниськ. 5).

У 55-му правилі святителя Василія Великого сказано: «Ті, що розбійників взаємно уражають, якщо не є в церковному служінні, нехай будуть відлучені від причастя Святих Таїнств; якщо ж клірики, нехай виключаться зі свого ступеня. Бо сказано: «всі, хто візьме меч, від меча і загинуть» (Мф. 26, 52)». (Анкир. 22, 23; Афанасія Вел. 1; Вас. Вел. 8, 13, 43; Григорія Ниськ. 6).

Священнослужителю, оскільки він приносить безкровну Жертву, також забороняється мисливство та інші види діяльності, безповоротно повʼязані з пролиттям крові, хоча би і тваринної (Номоканон, правило 135).

Відповідно до міжнародного гуманітарного права, священник може бути волонтером, бойовим медиком, полковим священником, капеланом, тобто бути поряд з солдатами, підтримувати їх духовно, сповідати, причащати, проводити бесіди.

АЛЕ БРАТИ В РУКИ ЗБРОЮ, НАВІТЬ ДЛЯ САМОЗАХИСТУ - НЕ МОЖЕ!"

"В Черкассах, с третьей попытки, был захвачен кафедральный собор и епархиальное управление УПЦ. Все три попытки (одна в сентябре прошлого года, две – в течение последних суток) предпринимались крепкими мужчинами в камуфляже, не представляющимися и не показывающими документов, но использующих против верующих газовые пистолеты и перцовые баллончики. Среди них опознали одного – военного капеллана ПЦУ Назария Засанского, отец которого, бывший рядовой клирик УПЦ протоиерей Иосиф Засанский, был инициатором захвата ПЦУ монастыря в городе, в котором служил и стал там настоятелем. Поскольку мэр города Анатолий Бондаренко после отбития второй попытки захвата лично призвал «громаду» собраться на штурм собора «перешедшего в ПЦУ» (в результате ночного взлома дверей группой неизвестных), очевидно, что за штурмом стояли именно городские власти. Которые понимая абсолютную незаконность своих действий решили прикрыться находящимися в тылу военными. Захватчики объявили собор "гарнизонным храмом". При этом никаких документов, обосновывающих подобные действия не принималось и не предоставлялось, зато приходская касса, утварь и даже носильные вещи из спальни епископа, после взлома были украдены. Так что теперь, мэр города, которого президент Зеленский в 2020-м в своей речи назвал «бандитом» и сообщил, что на него заведено 19 уголовных дел, и который становился объектом расследований журналистов, убедительно показавших как он обогатился как минимум на 1.5 миллиона долларов за счёт бюджета теперь «патриот» и «духовная безопасность» гарантирована. Так что на храм, на который только коммунальных расходов в год несет на несколько десятков тысяч долларов, можно смело вешать замок или проводить концерты песни и пляски имени «95-го Квартала». Верующие пойдут молиться в оставшиеся или по квартирам, как было уже во всех предыдущих случаях подобных захватов под руководством «воинских капелланов», воюющих далеко от линии фронта за имущество чужой конфессии."
Ніколай Мітрохін.

"Покійний Павел, патріарх Сербський:

«Сербську Церкву і мене звинувачують у розпалюванні війни задля збереження Великої Сербії. Я заявляю — якби задля збереження Великої Сербії був потрібний злочин, я ніколи не дав би на це згоду. Нехай тоді зникне Велика Сербія. Якби таким чином потрібно було зберегти й малу Сербію, я не дав би згоди і на це. Нехай зникне і мала Сербія, аби не було крові. Ні, такою ціною – ні! Якби такою ціною треба було зберегти останнього серба і я сам був би цим останнім сербом, не було б моєї згоди. Нехай ми зникнемо, тільки в цьому зникненні залишимося людьми Христовими».

«Ми не обираємо ні країну, де народимося, ні народ, у якому народимося, ні час, у якому народимося, але обираємо одне: бути людьми чи нелюдьми».

============

Порівняйте з войовничою риторикою нинішньої верхівки РПЦ, у якій найвища цінність – Велика Росія, головне завдання – Перемога, найважливіша християнська чеснота – смерть на полі бою. Ось як буває, обряди та вбрання у цих людей однакові, а віра – зовсім різна. Несумісна."

Зі сторінки Андрія Десницького