ми думали це була зірка що падає
тому довго проводжали її поглядом
а наступного дня почали боятися
дивитись у нічне небо

ниточка між кущами
не завжди є павутинкою
тож ми перестали вірити стежці
як і жіночому передпліччю
на якому постійно проступають синці:
чотири поруч один окремо

найбільше ми боїмося
дивитися на годинник:
тріщина там пролягла
між часом де люди є
і часом де їх немає