PetroChtyvo

Російський письменник Дмитро Биков, опозиційний до Кремля, за що його свого часу траванули, ймовірно, «Новачком», в своєму курсі лекцій про те, як написати оповідання, каже, що хороше оповідання більше за все подібне на сон.

Сон — це, як висловився хтось із великих психоаналітиків, оповідання, які наша підсвідомість, поки ми спимо, розповідає нашій же свідомості. Конкретно Зиґмунд Фрейд казав, що сон — це «королівська дорога в підсвідоме».

Письменники, літератори нерідко черпають натхнення зі своїх снів. Автор цих рядків не виняток. Мало того, що сни підкидають цікаві ідеї, так вони ще й дозволяю краще зрозуміти себе. З цією метою я вже досить тривалий час веду блокноти, в які записую всі сни, які вдається пригадати.

Знаючи мою зацікавленість снами, з місяць тому один друг подарував мені книжку «Сновидіння: про що говорить мозок» авторства такої собі Доріс Е. Коен, яка, якщо вірити написаному, є досвідченою психотерапевткою зі США. В анотації до 240-сторінкового видання обіцяють, що воно навчить читача розбирати свої сни і «розкривати сенси саме ваших снів саме для вас» завдяки унікальній семикроковій методиці, яку розробила особисто пані Коен. Звучить інтригуюче. Тож я взяв і прочитав книжку. І ось що я можу про неї сказати.

Це такий класичний зразок а-ля мотиваційна книжка американського автора, якими на сьогодні завалені полички наших книгарень. Вона дуже легко написана, гарно структурована, але у ній, бляха, стоп’ятсот разів мусується одне і те саме, тільки дещо різними словами. Відповідно, книжка вийшла, по-моєму, роздутою у десять разів. От реально, все, про що в ній йдеться, цілком можна втиснути в сторінок двадцять — і ще б залишилось місце для подяк усім, хто підтримував авторку. А якщо вже бути вкрай вредним, то я б сказав, що суть книжки вмістилася б і на половинці сторінки. Стільки б зайняв, власне, сам метод, який пропонує психотерапевтка.

Як вже було сказано, цей метод складається із семи кроків:

Крок 1. Пригадайте й запишіть свій сон.
Крок 2. Дайте своєму сну назву.
Крок 3. Прочитайте або повторіть свій сон уголос — говоріть повільно.
Крок 4. Подумайте, що зараз у вашому житті найголовніше.
Крок 5. Опишіть предмети, персонажів чи особливості свого сну так, ніби розмовляєте з марсіанином.
Крок 6. Підсумуйте послання, яке несе ваш сон.
Крок 7. Обміркуйте, які настанови дає вам ваш сон.

Ось і все. Ці кроки вона наводить на початку книжки, а потім в окремих розділах розжовує кожен з пунктів, щедро підливаючи водичку. Ну але інакше не було б книжки і пані авторка не заробила б тих грошей, які заробила.

Жарти жартами, але оцей метод, який вона наводить, я випробував і, мушу сказати, він продемонстрував доволі цікаві результати. Заслуговує на увагу. Тож, як хочете, спробуйте й собі. Може, справді дізнаєтесь про себе щось таке, про що й не здогадувались.

А! Вона там ще підкреслює, що всі сни, які ми бачимо, стосуються саме нас, незважаючи на те, хто в них фігурує і що там відбувається.

І ще пише, що поняття часу в снах відсутнє, бо підсвідомість не знає, що то таке, і тому в снах минуле, теперішнє і майбутнє перемішані, і через те — тут увага! — в снах ми можемо побачити те, що в реальному житті з нами має тільки відбутися. Ну, щоб оцю її тезу переварити, мені потрібен деякий час. )

Словом, книжка цікава, але сильно роздута.

Считаю, что о книгах нужно рассказывать на том языке, на котором они написаны.

Итак, про книгу Владимира Горбулина «Мой путь в зазеркалье. Не только путевые заметки» я порассуждаю на русском языке. Это тот случай, когда я воздержусь от литературной критики.

Не буду скрывать, испытываю глубокое уважение к Владимиру Павловичу. Горбулин является одним из архитекторов системы национальной безопасности Украины.

Кроме всего прочего, Владимир Горбулин работал практически со всеми Президентами Украины (кроме Януковича) именно как советник по вопросам национальной безопасности.

Поэтому, поделюсь с вами некоторыми цитатами из книги «Мой путь в зазеркалье. Не только путевые заметки».

- «В Украине с начала XXI века не прекращается шабаш непрофессионализма. И если в основу кадровых решений не положить профессионализм и порядочность, этому государству никто, ни в чём не поможет».

Реплика: «шабаш непрофессионализма» - это очень мягко сказано… Часто мне приходится анализировать законопроекты разных субъектов законодательной инициативы и готовить предложения и замечания к ним. Большинство законопроектов имеют общий знаменатель - низкое качество. Иногда кажется, что студент 3 курса юрфака и то лучше справится.

- «В первые годы миллениума Москва системно расширяла сферы влияния на жителей Крыма через СМИ самого ЧФ РФ, ввозимую литературу, создание филиалов российских вузов на территории Крыма. Только в инфраструктуре ЧФ РФ было задействовано 25 тысяч жителей».

Реплика: В 2005 году, как молодой юрист, я был отправлен в командировку в Севастополь. Общался с налоговиками, местными «сбушниками» и другими представителями гос. аппарата. Две вещи вызвали у меня неприятное удивление: первое, - люди просто не могли общаться на украинском языке, и второе, - в центре города, в частном секторе висели флаги России и везде были надписи «здесь живут русские».

- «Полагаю, в силу особенностей психики Янукович покорно терпел эту навязанную дружбу, не имея возможности избавится от столь тяжёлой ноши. Он постоянно уступал Путину, будучи зависимым от позиции Кремля, но и осознавая, что нужен Кремлю для реализации далеко идущих амбиций. Кроме того, опасный, коварный, однако говорящий с ним на одном языке Путин всегда казался Януковичу ближе, нежели люди Запада. Царь азиатского типа, опирающейся на силу своих многочисленных сатрапов, был Януковичу понятней западного истеблишмента...».

Реплика. Помню то чувство, когда Янукович сдал «Вильнюс» и ощущение того, что Украину - страну с неограниченными возможностями, превратят в сегодняшнюю Беларусь. Но этого не случилось, а дальше была война за независимость; Война продолжается и сейчас..

- «Петр Порошенко не склонен доверять никому. Или, если это получается, максимально сжимает круг людей, причастных к решениям. Это свидетельство двух взаимосвязанных тенденций: недоверие к окружающим и желание контролировать все»;

Реплика. Я не фанат Порошенко, однако считаю его наиболее подготовленным в профессиональном плане Президентом Украины.

Друзья, всем тем, кто в категории 30 +, я рекомендую книгу Владимира Горбулина «Мой путь в зазеркалье. Не только путевые заметки». Книга – краткий, но очень хороший анализ всего того, что происходило с Украиной последние 30 лет. Приятного прочтения.