Молись за Україну

Перша книга Параліпоменон
Глава XIX
¹ Після цього помер Наас, цар Аммонитський, і став царем син його замість нього.
² І сказав Давид: зроблю я милість Аннону, синові Наасовому, за благодіяння, які батько його зробив мені. І послав Давид послів утішити його щодо бать­ка його; і прийшли слуги Давидові в землю Аммонитську, до Аннона, щоб утішити його.
³ Але князі аммонитські сказали Аннону: невже ти думаєш, що Давид з поваги до батька твого послав до тебе утішителів? Чи не для того прийшли слуги його до тебе, щоб розвідати і виглядіти землю і розорити її?
⁴ І взяв Аннон слуг Давидових і поголив їх, і обрізав одяг їхній наполовину до стегон і відпустив їх.
⁵ І пішли вони. І донесено було Давиду про людей цих, і він послав їм назустріч, бо вони були дуже знечещені; і сказав цар: залиш­теся в Єрихоні, поки відростуть бороди ва­ші, і тоді повернетеся.
⁶ Коли аммонитяни побачили, що вони стали ненависними Давиду, тоді послав Аннон і аммонитяни тисячу талантів срібла, щоб найняти собі колісниці і вершників із Сирії месопотамської і з Сирії Мааха і з Суви.
⁷ І найняли собі тридцять дві тисячі колісниць і царя Мааха з народом його, які прийшли і розта­шувалися станом перед Медевою. І аммонитяни зібралися з міст своїх і виступили на війну.
⁸ Коли почув про це Давид, то послав Іоава з усім військом хоробрих.
⁹ І виступили аммонитяни і ви­шикувалися до битви біля воріт міс­та, а царі, які прийшли, окремо в полі.
¹⁰ Іоав, бачачи, що чекає на нього битва попереду і ззаду, обрав воїнів з усіх добірних в Ізраїлі і вишикував їх проти сиріян.
¹¹ А іншу частину народу доручив Авессі, братові своєму, щоб вони вишикувалися проти аммонитян.
¹² І сказав він: якщо сиріяни будуть долати мене, то ти допоможеш мені, а якщо аммонитяни будуть долати тебе, то я допоможу тобі.
¹³ Будь мужній, і будемо твердо стояти за народ наш і за міста Бога нашого, — і Господь нехай­ зробить, що Йому вгодно.
¹⁴ І вступили Іоав і люди, які були в нього, на битву з сиріянами, і вони побігли від нього.
¹⁵ Аммонитяни ж, побачивши, що сиріяни біжать, і самі побігли від Авесси, брата його, і пішли в місто. І прийшов Іоав у Єрусалим.
¹⁶ Сиріяни, бачачи, що вони вражені ізраїльтянами, відправили послів і вивели сиріян, які були по той бік ріки, і Совак, воєначальник Адраазарів, був проводирем їхнім.
¹⁷ Коли донесли про це Давиду, він зібрав усіх ізраїльтян, перейшов Йор­дан і, прийшовши до них, вишикувався проти них; і вступив Давид у битву з сиріянами, і вони воювали з ним.
¹⁸ І сиріяни побігли від ізраїль­тян, і знищив Давид у сиріян сім тисяч колісниць і сорок тисяч піших, і Совака воєначальника умертвив.
¹⁹ Коли побачили слуги Адраазара, що вони вражені ізраїльтянами, уклали з Давидом мир і підкорилися йому. І більше не хотіли сиріяни допомагати аммонитянам.

Псалом LVI
¹ Начальнику хору. Не погуби. Молитва Давида, коли він утік від Саула в печеру.
² Помилуй мене, Боже, помилуй мене, бо на Тебе надіється душа моя, і в тіні крил Твоїх я сховаюсь, аж доки перейде беззаконня.
³ Буду взивати до Бога Всевишнього, Який допомагав мені.
⁴ Він пошле поміч з неба і спасе мене. Пошле Бог милість Свою й істину Свою і осоромить тих, що шукають погубити мене.
⁵ Душа моя серед звірів, я серед людей, що дишуть полум’ям, зуби їхні, як списи, і язик їхній — меч гострий.
⁶ Вознесися над небесами, Боже, і по всій землі слава Твоя.
⁷ Сітку поставили вони для ніг моїх і ловлять душу мою; викопали для мене яму і самі впали в неї.
⁸ Готове серце моє, Боже; готове серце моє: буду співати і славити Тебе.
⁹ Вставай, славо моя! Встаньте, псалтир і гуслі! Встану я рано.
¹⁰ Буду славити Тебе, Господи, між народами, буду оспівувати Тебе між людьми.
¹¹ Бо до небес піднеслася милість Твоя і до хмар істина Твоя.
¹² Вознесися над небесами, Боже, і по всій землі слава Твоя.
 
Псалом LVII
¹ Начальнику хору. Не погуби. Псалом Давида.
² Чи правду говорите ви, сильні; чи за правдою судите ви, сини людські?
³ Ні, беззаконня складаєте ви в серці. Неправду сплітають руки ваші на землі.
⁴ Від правди відступили грішні, від народження свого, від утроби матері блудять, кажучи неправду.
⁵ Отрута в них, як у змії, як у глухого аспида, що затикає вуха свої,
⁶ щоб не чути того, хто проклинає, хоч би й як умів він заклинати.
⁷ Боже, сокруши зуби їхні у щелепах їхніх. Розірви, Господи, пащі звірів.
⁸ Нехай щезнуть вони, як вода розлита, а коли пустять вони стріли свої, нехай вони не матимуть сили.
⁹ Нехай упаде на них вогонь, щоб розтанули, як віск, і вже не побачили сонця.
¹⁰ Раніше, ніж закиплять котли злоби їхньої, нехай буря гніву Божого рознесе вогонь їхній.
¹¹ А праведник звеселиться, коли побачить помсту Божу та пройде ногами по крові нечестивців.
¹² І скажуть люди: «Справді добре бути праведним! Бо є Бог, є Суддя справедливий на землі!»
 
Псалом LVIII
¹ Начальнику хору. Не погуби. Молитва Давида, коли Саул послав стерегти дім його, щоб умертвити його.
² Визволи мене від ворогів моїх, Боже мій, від тих, що повстали на мене, захисти мене.
³ Спаси мене від тих, що чинять беззаконня, і від кровожерних врятуй мене.
⁴ Бо ось вони підстерігають душу мою, збираються на мене сильні, не за беззаконня мої і не за гріх мій.
⁵ Господи! Без провини моєї вони йдуть на мене. Встань же на допомогу мені і поглянь.
⁶ Господи, Боже Сил, Боже Ізраїлів, встань, відвідай усі народи, не помилуй нікого з тих, що чинять беззаконня.
⁷ Щовечора сходяться вони, жадібні до крови, як пес, і обходять місто.
⁸ Ось вони лихословлять язиками своїми, в устах їхніх не слова, а мечі, бо думають: хто їх чує?
⁹ Але Ти, Господи, посмієшся з них, осоромиш усі народи.
¹⁰ Сила моя в Тобі, Боже! Ти Заступник мій.
¹¹ Ти — Бог мій, і милість Твоя попередить мене. Бог дасть мені перемогу над ворогами моїми.
¹² Не убивай їх, щоб люди не забули Закону Твого. Розвій їх силою Твоєю, Захиснику мій, Господи.
¹³ Слова уст їхніх — то гріх душі їхньої; хай будуть спіймані у гордині їхній за прокльони їхні та за неправду, яку вони говорять.
¹⁴ Розвій їх гнівом Твоїм так, щоб не стало їх, та щоб пізнали люди, що Бог володіє народами в усіх кінцях землі.
¹⁵ Вони сходяться вечорами, спраглі крови, як пси, і обходять місто.
¹⁶ Вони шукають поживи, але неситі лягають спати.
¹⁷ А я буду оспівувати силу Твою, щоранку прославлятиму милість Твою, бо Ти був оборонцем моїм і захисником моїм у час біди моєї.
¹⁸ Сило моя! Тобі я буду співати, бо Ти Заступник мій і Бог мій, Який милує мене.

Перша книга Параліпоменон
Глава XVIII
¹ Після цього Давид уразив фи­­­листимлян і смирив їх, і взяв Геф і залежні від нього міста з рук филистимлян.
² Він уразив також моавитян, — і стали моавитя­ни рабами Давида, приносячи йому данину.
³ І вразив Давид Адраазара, царя Сувського, в Емафі, коли той ішов утвердити владу свою при ріці Євфраті.
⁴ І взяв Давид у нього тисячу колісниць, сім тисяч вершників і двадцять тисяч піших, і зруйнував Давид усі колісниці, залишивши з них тільки сто.
⁵ Сиріяни дамаські прийшли було на допомогу Адраазару, царю Сувському, але Давид уразив двадцять дві тисячі сиріян.
⁶ І поставив Давид охоронне військо в Сирії дамаській, і стали сиріяни рабами Давида, приносячи йому данину. І допомагав Господь Давиду скрізь, куди б він не ходив.
⁷ І взяв Давид золоті щити, що були в рабів Адраазара, і приніс їх в Єрусалим.
⁸ А з Тивхави і Куна, міст Адраазарових, узяв Давид дуже багато міді. З неї Соломон зробив мідне море і стовпи, і мідні посудини.
⁹ І почув Фой, цар Імафа, що Давид уразив усе військо Адраазара, царя Сувського.
¹⁰ І послав Іорама, сина свого, до царя Давида, вітати його і дякувати йому за те, що він воював з Адраазаром і вразив його, тому що Фой був у стані війни з Адраазаром, — і з ним усякі посудини золоті, сріб­ні та мідні.
¹¹ І присвятив їх цар Давид Господу разом зі сріблом і золотом, яке він узяв від усіх народів: від ідумеян, моавитян, аммонитян, филистимлян і від амаликитян.
¹² І Авесса, син Саруї, вразив ідумеян на долині Соляній вісімнадцять тисяч;
¹³ і поставив у Ідумеї охоронне військо, і стали всі ідумеяни рабами Давида. Господь допомагав Давиду скрізь, куди б він не ходив.
¹⁴ І царював Давид над усім Ізраїлем, і творив суд і правду всьому народові своєму.
¹⁵ Іоав, син Саруї, був начальником війська, Іосафат, син Ахилуда, діловодом,
¹⁶ Садок, син Ахитува, й Авимелех, син Авиафара, священиками, а Суса писарем,
¹⁷ Ванея, син Іодая, над хелефеями і фелефеями, а сини Давидові — першими при царі.

Псалом LIV
¹ Начальнику хору. На струнних інструментах. Повчання Давида.
² Вислухай, Боже, молитву мою і не зневаж благання мого.
³ Прихилися і вислухай мене, я плачу від туги моєї.
⁴ І тривожуся від голосу ворожого і від утисків нечестивців.
⁵ Бо вони чинять мені беззаконня й у гніві ворогують проти мене.
⁶ Серце моє стривожилося в мені, смертельні страхіття напали на мене.
⁷ Страх і трепет прийшли на мене, і жах огорнув мене.
⁸ І я сказав: хто дав би мені крила, як у голуба, я б полетів та відпочив би.
⁹ Полетів би якнайдалі, став би жити в пустелі, ждучи Бога, щоб спас мене від слабкодухости і від бурі.
¹⁰ Розбий, Господи, і роз’єднай змову їхню, бо беззаконня та ворожнечу бачу я в місті.
¹¹ Вдень і вночі вони обходять його по мурах його, а усередині його — беззаконня та кривда.
¹² І не зникають з вулиць його насильство і зрада.
¹³ Та якби це ворог ганьбив мене, я стерпів би, або якби це ненависник мій величався наді мною, я не зважав би на нього.
¹⁴ Але ти, чоловіче, — однодумцю мій, приятелю і друже мій,
¹⁵ з яким ми щиро сходилися і до дому Божого разом ходили!
¹⁶ Нехай загибель прийде на них, бо лукавство в оселях їхніх, посеред них.
¹⁷ Я ж до Бога взиваю, і Господь почує мене.
¹⁸ Увечері, і вранці, і опівдні буду благати й молити, і Він почує голос мій.
¹⁹ Він визволить миром душу мою від напасників моїх, бо їх багато в мене.
²⁰ Почує мене Бог, і упокорить їх Той, Хто перебуває вічно, бо нема в них каяття, і не бояться вони Бога.
²¹ Підіймають руки свої на невинних і оскверняють завіт Його.
²² Уста їх масніші від масла, а в серці їх злоба. Масні, як олива, слова їх, але то гострі стріли.
²³ Покладайся на Господа у скорботах твоїх, і Він підтримає тебе. Ніколи не дасть Він упасти праведникові.
²⁴ Ти, Боже, кинеш їх у яму погибелі. Кровожерні й підступні не доживуть і до половини віку свого. Я ж, [Господи], уповаю на Тебе.
 
Псалом LV
¹ Начальнику хору. Про голубку, що мовчить на самоті. Пісня Давида, коли филистимляни захопили його в Гефі.
² Помилуй мене Боже, бо нападає на мене чоловік і день у день гнобить мене.
³ Щодня нападають на мене вороги мої, бо багато тих, що поборюють мене.
⁴ Вдень я не буду боятися, бо уповаю на Тебе.
⁵ Богом я хвалюсь у словах моїх, на Бога покладаю надію і не боюся; що зробить мені плоть?
⁶ Щодня зневажають слова мої, всі думки їхні про мене — на зло.
⁷ Збираються й ховаються, стежать за кожним кроком моїм, щоб уловити душу мою.
⁸ Вони гадають, що не покараєш Ти їх за неправду їхню.
⁹ Боже, Тобі відомі всі страждання мої; збери сльози мої та поклади їх перед Собою. Запиши їх у книгу Твою.
¹⁰ Вороги мої втікають від мене, коли я кличу Тебе. З того знаю, що Ти, Боже, зі мною.
¹¹ Богом я хвалюся в словах, в Господі хвалю слово Його.
¹² На Бога я уповаю і не боюся: що заподіє мені людина?
¹³ В мені, Боже, молитва до Тебе, щоб возносити Тобі хвалу,
¹⁴ бо Ти визволив душу мою від смерти, [очі мої від сліз], ноги мої від спотикання. Буду ходити перед лицем Господа у світлі живих.

Перша книга Параліпоменон
Глава XVII
¹ Коли Давид жив у домі сво­є­­му, то сказав Давид Нафану пророку: ось, я живу в домі кедровому, а ковчег завіту Господнього під наметом.
² І сказав Нафан Давиду: все, що в тебе на серці, роби, тому що з тобою Бог.
³ Але в ту ж ніч було слово Боже до Нафана:
⁴ піди і скажи рабові Моєму Давиду: так говорить Господь: не ти побудуєш Мені дім для перебування,
⁵ бо Я не жив у домі з того дня, як вивів синів Ізраїля, і до цього дня, а ходив зі скинії у скинію і з житла в житло.
⁶ Де не ходив Я з усім Ізраїлем, чи сказав Я хоч слово кому-небудь із суддів ізраїльських, яким Я повелів пасти народ Мій: чому ви не побудуєте Мені дому кедрового?
⁷ І тепер так скажи рабові Моєму Давиду: так говорить Господь Саваоф: Я взяв тебе від отари овець, щоб ти був вождем народу Мого Ізраїля;
⁸ і був з тобою скрізь, куди б ти не ходив, і знищив усіх ворогів твоїх перед лицем твоїм, і зробив ім’я твоє, як ім’я великих на землі;
⁹ і Я влаштував місце для народу Мого Ізраїля, й укорінив його, і буде він спокійно жити на міс­ці своєму, і не буде більше потривожений, і нечестиві не стануть більше тіснити його, як раніше,
¹⁰ у ті дні, коли Я поставив суддів над народом Моїм Ізраїлем, і Я смирив усіх во­ро­гів твоїх, і сповіщаю тобі, що Господь спорудить тобі дім.
¹¹ Коли виповняться дні твої, і ти відійдеш до бать­ків твоїх, тоді Я восставлю сíм’я твоє після тебе, яке буде із синів твоїх, і зміцню царство його.
¹² Він побудує Мені дім, і утверджу престіл його повіки.
¹³ Я буду йому отцем, і він буде Мені сином, — і милости Моєї не відніму від нього, як Я відняв від того, який був раніше тебе.
¹⁴ Я поставлю його в домі Моєму й у царстві Моєму повіки, і престіл його буде міцним вічно.
¹⁵ Всі ці слова і все видіння точно переказав Нафан Давиду.
¹⁶ І прийшов цар Давид, і став перед лицем Господнім, і сказав: хто я, Господи Боже, і що таке дім мій, що Ти так підніс мене?
¹⁷ Але і цього ще мало здалося в очах Твоїх, Боже; Ти звіщаєш про дім раба Твого у майбутньому, і дивишся на мене, як на людину велику, Господи Боже!
¹⁸ Що ще може додати перед Тобою Давид для звеличення раба Твого? Ти знаєш раба Твого!
¹⁹ Господи! для раба Твого, за серцем Твоїм, Ти робиш усе це велике, щоб явити усяку велич.
²⁰ Господи! Немає подібного до Тебе, і немає Бога, крім Тебе, в усьому, що чули ми своїми вухами.
²¹ І хто подібний до народу Твого Ізраїля, єдиного народу на землі, до якого приходив Бог, щоб викупити його Собі в народ, зробити Собі ім’я великим і страшним ділом — прогнанням народів від лиця народу Твого, який Ти визволив з Єгипту.
²² Ти зробив народ Твій Ізраїля Своїм власним народом навік, і Ти, Гос­поди, став Богом його.
²³ Отже, тепер, о, Господи, слово, яке Ти сказав про раба Твого і про дім його, утвер­ди­ навік, і зроби, як Ти сказав.
²⁴ І нехай перебуває і звеличується ім’я Твоє повіки, щоб говорили: Господь Саваоф, Бог Ізраїлів, є Бог над Ізраїлем, і дім раба Твого Давида нехай буде міцним перед лицем Твоїм.
²⁵ Бо Ти, Боже мій, відкрив рабові Твоєму, що Ти спорудиш йому дім, тому раб Твій і насмілився молитися перед Тобою.
²⁶ І нині, Господи, Ти Бог, і Ти сказав про раба Твого таке благо.
²⁷ Почни ж благословляти дім раба Твого, щоб він був вічно перед лицем Твоїм. Бо якщо Ти, Гос­поди, благословиш, то буде він благословенний повік.

Псалом LI
¹ Начальнику хору. Повчання Давида,
² після того, як приходив Доїк ідумеянин і доніс Саулу, сказавши йому, що Давид прийшов у дім Авимелеха.
³ Чого хвалишся злодійством, сильний? Зловживаєш милосердям Божим кожен день?
⁴ Неправду висловлює язик твій, як бритва вигострена — таке твоє лукавство.
⁵ Ти полюбив зло більше, ніж добро, більше неправду, ніж говорити правду.
⁶ Ти полюбив слова погибелі, розмову улесливу.
⁷ За те знищить тебе Бог до кінця. Викине тебе й виселить тебе з дому [твого], викоренить тебе із землі живих.
⁸ Побачать це праведні і убояться, посміються над тобою [і скажуть]:
⁹ «Ось чоловік, що не у Бога шукав собі сили, а сподівався на силу багатства свого та зміцнювався злочинством своїм».
¹⁰ А я, мов оливкове зелене дерево в домі Божім, я уповаю на милість Божу повік.
¹¹ Буду вічно славити Тебе, Боже, за все, що Ти вчинив для мене. Буду надіятися на ім’я Твоє, бо Ти милостивий до праведних Твоїх.
 
Псалом LII
¹ Начальнику хору. На духових інструментах. Повчання Давида.
² Сказав безумний у серці своїм: «Немає Бога». Розпусні стали, огидне діють у беззаконнях. Нема тих, хто чинив би добро.
³ Бог з неба поглянув на синів людських, щоб побачити: чи є хто розумний, що шукає Бога?
⁴ Всі відвернулися, всі нікчемні стали; нема вже такого, хто чинить добро, немає жодного.
⁵ Невже не прийдуть до розуму ті, що чинять беззаконня, що з’їдають людей моїх, наче хліб, а Господа не призивають?
⁶ Вони будуть боятися страху там, де нема його, бо розсипле Бог кістки самовпевнених. Осоромлені будуть вони, бо Бог відкинув їх.
⁷ Хто дасть із Сиону спасіння Ізраїлеві? Коли поверне Бог із полону людей Своїх, зрадіє Яків і звеселиться Ізраїль.
 
Псалом LIII
¹ Начальнику хору. На струнних інструментах. Повчання Давида,
² коли прийшли зифеї і сказали Саулу: «Чи не в нас ховається Давид?»
³ Боже, в ім’я Твоє спаси мене і силою Твоєю допоможи мені.
⁴ Боже, почуй молитву мою і вислухай слова уст моїх.
⁵ Бо чужі повстали на мене, і сильні шукають душі моєї, і не мають вони Бога перед собою.
⁶ Та ось Бог помагає мені, і Господь підкріпляє душу мою.
⁷ Він відплатить за зло ворогам моїм. Істиною Твоєю, Боже, Ти погубиш їх.
⁸ Від серця принесу жертву Тобі і прославлю ім’я Твоє, бо воно благе.
⁹ Бо Ти визволив мене від усякої скорботи, і на ворогів моїх сміливо дивиться око моє.

Перша книга Параліпоменон
Глава XVI
¹ І принесли ковчег Божий, і по­ставили його посеред скинії, яку спорудив для нього Давид, і піднесли Богу всепалення і мирні жертви.­
² Коли Давид закінчив всепалення і приношення мирних жертв, то благословив народ ім’ям Господа
³ і роз­дав усім ізраїльтянам, і чоловікам і жінкам, по одній хлібині і по шматку м’яса і по кухлю вина,
⁴ і поставив на службу перед ковчегом Господнім деяких з левитів, щоб вони славословили, дякували і звеличували Господа Бога Ізраїлевого:
⁵ Асафа головним, другим по ньому Захарію, Ієїела, Шемирамофа, Ієхиїла, Маттафію, Елиава, і Ванею, Овед-Едома та Ієїела з псалтирями і цитрами, і Асафа для гри на кимвалах,
⁶ а Ванею та Озиїла, священиків, щоб постійно сурмили перед ковчегом завіту Божого.
⁷ У цей день Давид уперше дав псалом для славослів’я Господу через Асафа, і братів його:
⁸ славте Господа, проголошуйте ім’я Його; спо­віщайте в народах діла Його;
⁹ співай­те Йому, бряжчіть Йому; оповідайте про всі чудеса Його;
¹⁰ хваліться ім’ям Його святим; нехай веселиться серце тих, хто шукає Господа;
¹¹ шукайте Господа і сили Його, шукайте безперестанно лиця Його;
¹² поминайте чудеса, які Він сотворив, знамення Його і суди вуст Його,
¹³ ви, сíм’я Ізраїлеве, раби Його, сини Якова, обрані Його!
¹⁴ Він Господь Бог наш; суди Його по всій землі.
¹⁵ Пам’ятайте вічно завіт Його, слово, яке Він заповів у тисячу родів,
¹⁶ те, що запо­відав Аврааму, і в чому клявся Ісааку,
¹⁷ і що поставив Якову в закон і Ізраїлю в завіт вічний,
¹⁸ говорячи: «тобі дам Я землю Ханаанську, у спадкоємний наділ вам».
¹⁹ Вони були тоді нечисленні і незначні, і прибульці в ній,
²⁰ і переходили від народу до народу і з одного царства до іншого народу;
²¹ але Він нікому не дозволив кривдити їх, і викривав за них царів:
²² «Не доторкайтеся до помазаних Моїх, і пророкам Моїм не робіть зла».
²³ Співайте Гос­поду, вся земле, благовістіть з дня у день спасіння Його.
²⁴ Сповіщайте язичникам славу Його, усім народам чудеса Його,
²⁵ бо великий Господь і славний, страшніший за всіх богів.
²⁶ Тому що всі боги народів ніщо, а Господь небеса сотворив.
²⁷ Слава і велич перед лицем Його, могутність і радість на місці [святому] Його.
²⁸ Воздайте Господу, племена народів, воздайте Господу славу і честь,
²⁹ воздайте Господу славу імені Його. Візьміть дар, ідіть перед лице Його, поклоніться Господу у величі святині Його.
³⁰ Тремти перед Ним, уся земле, бо Він заснував вселенну, вона не похитнеться.
³¹ Нехай веселяться небеса, нехай торжествує зем­ля, і нехай скажуть у народах: Гос­подь царює!
³² Нехай плеще море і все, що наповнює його, нехай радіє поле й усе, що на ньому.
³³ Нехай радіють разом усі дерева дібровні перед лицем Господа, бо Він іде судити землю.
³⁴ Прославляйте Господа, бо повіки милість Його,
³⁵ і скажіть: спаси нас, Боже, Спасителю наш! Збери нас і визволи нас від народів, щоб ми славили святе ім’я Твоє і щоб хвалилися славою Твоєю!­
³⁶ Благословенний Господь Бог Ізраї­лів, від віку і до віку! І сказав увесь народ: амінь! алилуя!
³⁷ Давид залишив там, перед ковчегом завіту Господнього, Асафа і братів його, щоб вони служили перед ковчегом постійно, щодня,
³⁸ й Овед-Едома і братів його, шістдесят вісім чоловік; Овед-Едома, сина Ідифунового, і Хосу — воротарями,
³⁹ а Садока священика і братів його священиків перед оселею Господньою, яка на висоті в Гаваоні,
⁴⁰ для возношення всепалень Господу на жер­товнику всепалення постійно, вран­ці­ і ввечері, і для усього, що написано в законі Господа, який Він заповів Ізраїлю;
⁴¹ і з ними Емана та Ідифуна й інших обраних, які призначені поіменно, щоб славити Господа, бо навіки милість Його.
⁴² При них Еман та Ідифун прославляли Бога, граючи на трубах, кимвалах і різних музичних інструментах; синів же Ідифуна поставив при вратах.
⁴³ І пішов увесь народ, кожен у свій дім; повернувся і Давид, щоб благословити дім свій.

Псалом XLIX
Псалом Асафа.
¹ Бог богів, Господь промовив і закликає землю від сходу сонця і до заходу.
² Від Сиону велич краси Його.
³ Гряде Бог наш — і не мовчить, перед ним вогонь, що все палить, навкруги Нього сильна буря.
⁴ Він закликає з висоти небо і землю — судити народ Свій:
⁵ «Зберіть до Мене святих Моїх, що вступили в завіт зі Мною при жертві!»
⁶ Небеса проголосять правду Його, бо Суддя цей є Бог.
⁷ «Слухай, народе Мій, Я буду говорити. Ізраїлю! Я буду свідчити проти тебе. Я — Бог, твій Бог.
⁸ Не за жертви твої буду докоряти тобі, бо всепалення твої завжди переді Мною.
⁹ Не прийму ні телят від дому твого, ні козлів із дворів твоїх,
¹⁰ бо Мої всі звірі лісові і тварини на всіх горах.
¹¹ Я знаю всіх птахів небесних і вся краса поля переді Мною.
¹² Коли б я зголоднів, то не сказав би тобі, бо світ увесь Мій і все, що є в ньому.
¹³ Хіба Я споживаю м’ясо телят чи п’ю кров козлів?
¹⁴ Принеси Богу жертву хвали і виконай перед Всевишнім обітниці твої.
¹⁵ І призови Мене в день скорботи твоєї, Я спасу тебе, і ти прославиш Мене».
¹⁶ А до грішника каже Бог: «Навіщо говориш ти про настанови Мої і завіт Мій береш у вуста свої?
¹⁷ Ти ж зненавидів настанови Мої і слова Мої відкидаєш від себе.
¹⁸ Коли бачиш злодія, то сходишся з ним, і з перелюбником спілкуєшся.
¹⁹ Уста твої невпинно злословлять, і язик твій сплітає підступи.
²⁰ Сидиш і наговорюєш на брата твого і на сина матері твоєї зводиш наклеп.
²¹ Ти це робив, а Я мовчав; ти гадав, що й Я такий, як ти. Але Я викрию тебе і поставлю перед тобою [гріхи твої].
²² Зрозумійте ж це ви, що забуваєте Бога, щоб я не зловив вас, і тоді вже ніхто не врятує вас.
²³ Хто приносить жертву хвали, той прославляє Мене, і це дорога, якою Я явлю йому спасіння Моє».
 
Псалом L
¹ Начальнику хору. Псалом Давида,
² коли приходив до нього пророк Нафан, після того, як Давид увійшов до Вирсавії. (Молитва покаяння).
³ Помилуй мене, Боже, з великої милости Твоєї, і з великого милосердя Твого прости провини мої.
⁴ Особливо омий мене від беззаконня мого і від гріха мого очисти мене.
⁵ Бо беззаконня моє я знаю, і гріх мій повсякчас переді мною.
⁶ Проти Тебе єдиного я згрішив і лукаве перед Тобою вчинив, отже, праведний Ти у слові Твоїм і справедливий у присуді Твоїм.
⁷ Ось бо в беззаконні зачатий я, і в гріхах породила мене мати моя.
⁸ Бо Ти істину полюбив єси, невідоме й таємне мудрости [Твоєї] явив Ти мені.
⁹ Окропи мене ісопом — і очищуся, омий мене — і стану біліший від снігу.
¹⁰ Дай мені почути радість і веселість — і зрадіють кості мої упокорені.
¹¹ Відверни лице Твоє від гріхів моїх і прости всі беззаконня мої.
¹² Серце чисте створи в мені, Боже, і духа праведного віднови в нутрі моєму.
¹³ Не відкинь мене від лиця Твого і Духа Твого Святого не відніми від мене.
¹⁴ Поверни мені радість спасіння Твого і духом могутнім укріпи мене.
¹⁵ Навчатиму беззаконників шляхів Твоїх, і нечестиві навернуться до Тебе.
¹⁶ Визволи мене від вини кривавої, Боже, Боже спасіння мого, і язик мій радісно славитиме правду Твою.
¹⁷ Господи, відкрий уста мої, і уста мої сповістять хвалу Твою.
¹⁸ Бо коли б Ти жертви забажав, приніс би я: всепалення Ти не бажаєш.
¹⁹ Жертва Богові — це дух упокорений, серцем скорботним і смиренним Ти не погордуєш.
²⁰ Ублажи, [Господи], благоволінням Твоїм Сион, і нехай збудуються стіни єрусалимські.
²¹ Тоді буде угодна Тобі жертва правди, приношення і всепалення: тоді покладуть на Жертовник Твій тельців.

Перша книга Параліпоменон
Глава XV
¹ І побудував він собі доми в місті Давидовому, і приготував місце для ковчега Божого, і спорудив для нього скинію.
² Тоді сказав Давид: ніхто не повинен носити ков­чега Божого, крім левитів, тому що їх обрав Господь на те, щоб носити ковчег Божий і служити Йому повіки.
³ І зібрав Давид усіх ізраїльтян в Єрусалим, щоб внести ковчег Господній на місце його, яке він для нього приготував.
⁴ І скликав Давид синів Ааронових і левитів:
⁵ із синів Каафових, Уриїла начальника і братів його — сто двадцять чоловік;
⁶ із синів Мерариних, Асаію начальника і братів його — двісті двадцять чоловік;
⁷ із синів Гирсонових Іоїля начальника і братів його — сто трид­цять чоловік;
⁸ із синів Елисафанових, Шемаію начальника і братів його — двісті;
⁹ із синів Хевронових, Елиєла начальника і братів його — вісімдесят;
¹⁰ із синів Уззиїлових, Аминадава начальника і братів його — сто дванадцять.
¹¹ І прикликав Давид священиків: Садока й Авиафара, і левитів: Уриїла, Асаію, Іоїля, Шемаію, Елиєла й Аминадава,
¹² і сказав їм: ви, начальники родів левитських, освятіться самі і брати ваші, і принесіть ковчег Господа Бога Ізраїлевого на місце, яке я приготував для нього;
¹³ бо як раніше не ви це робили, то Господь Бог наш уразив нас за те, що ми не шукали Його, як належало.
¹⁴ І освятилися священики і левити для того, щоб нести ковчег Гос­пода, Бога Ізраїлевого.
¹⁵ І понесли сини левитів ковчег Божий, як заповів Мойсей за словом Господа, на плечах, на жердинах.
¹⁶ І наказав Давид начальникам левитів поставити братів своїх співців з музичними інструментами, з псалтирями і цитрами і кимвалами, щоб вони голосно сповіщали голос радування.
¹⁷ І поставили левити Емана, сина Іоїлевого, і з братів його, Асафа, си­на­­ Верехиїного, а із синів Мерари­них,­­­ братів їхніх, Ефана, сина Кушаії;
¹⁸ і з ними братів їхніх другорядних: Захарію, Бена, Іаазиїла, Шемирамофа, Ієхиїла, Уннія, Елиава, Ванею, Ма­асея, Маттафію, Елифлеуя, Мик­нея й Овед-Едома та Ієїела, воротарів.
¹⁹ Еман, Асаф і Ефан грали голос­но на мідних кимвалах,
²⁰ а Захарія, Азиїл, Шемирамоф, Ієхиїл, Унній, Елиав, Маасей і Ванея — на псалтирях, тонким голосом.
²¹ Маттафія ж, Елифлеуй, Микней, Овед-Едом, Ієїел і Азазія — на цитрах, щоб робити початок.
²² А Хенанія, начальник левитів, був учитель співу, тому що був вправним у ньому.­
²³ Верехія й Елкана були придверниками біля ковчега.
²⁴ Шеванія, Іосафат, Нафанаїл, Амасай, Захарія, Ванея та Елиєзер, священики, сурмили трубами перед ковчегом Божим. Овед-Едом та Ієхія були придверниками біля ковчега.
²⁵ Так Давид і старійшини Ізраїлеві і тисячоначальники пішли перенести ковчег завіту Господнього з дому Овед-Едомового з радістю.
²⁶ І коли Бог допоміг левитам, які несли ковчег завіту Господнього, тоді закололи в жертву сім тельців і сім баранів.
²⁷ Давид був одягнений у висонний одяг, а також і всі левити, які несли ковчег, і співці, і Хенанія начальник музикантів і співаків. На Давиді ж був ще лляний ефод.
²⁸ Так весь Ізраїль вносив ков­чег завіту Господнього з вигуками, під звуки рога і труб і кимвалів, граючи на псалтирях і цитрах.
²⁹ Коли ковчег завіту Господнього­ входив у місто Давидове, Мелхола, дочка Саулова, дивилася у вікно і, побачивши царя Давида, який скакає і веселиться, принизила його в серці своєму.

Псалом XLVII
¹ Пісня синів Кореєвих.
² Великий Господь і вельми хвальний у місті Бога нашого, на горі святій Його.
³ Велика радість всій землі — гора Сион; з північного боку її — місто Царя великого.
⁴ Бог у храмі Своєму знаний як захисник,
⁵ бо ось зібралися царі, зійшлися докупи,
⁶ побачили, здивувалися, злякалися і відступили.
⁷ Страх обійняв їх і муки, як у жінок під час родин.
⁸ Східним вітром Ти потопив кораблі фарсийські.
⁹ Як чули ми, так і побачили у місті Господа Сил, у місті Бога нашого: Бог утвердив його навіки.
¹⁰ Ми роздумували, Боже, про милість Твою посеред храму Твого.
¹¹ Яке ім’я Твоє, Боже, така і хвала Твоя аж до країв землі. Повна правди правиця Твоя.
¹² Нехай веселиться гора Сион, [і] нехай радіють дочки народу Божого заради судів Твоїх, [Господи].
¹³ Обійдіть навколо Сиона і розгляньте його, перелічіть вежі його,
¹⁴ зверніть серця ваші до могутності його, щоб переказати поколінням майбутнім.
¹⁵ Бо цей Бог є Бог наш повіки. Він буде провадити нас повік віку.
 
Псалом XLVIII
¹ Начальнику хору. Синів Кореєвих. Псалом.
² Слухайте це, всі народи. Почуйте всі, хто живе на світі, —
³ І прості, і знані, і багаті, й убогі.
⁴ Уста мої промовлятимуть премудрість, і помисли серця мого — розум.
⁵ Прихилю вухо моє до притчі і на гуслях пісні відкрию загадку мою.
⁶ Чого боятися мені в день біди, коли обступлять мене злочинства тих, що доганяють мене?
⁷ Ви, що надієтеся на силу свою та величаєтеся багатством своїм!
⁸ Людина ніколи не викупить брата свого, не дасть Богові викупу за нього.
⁹ Дорога ціна викупу душ їхніх, і не буде того повіки,
¹⁰ щоб залишився хтось жити вічно і не зазнав смерти.
¹¹ Кожен бачить, що й розумні помирають так само, як і нерозумні та безумні гинуть, і багатства свої залишають іншим.
¹² Вони думають, що доми їхні вічні і оселі їхні з роду в рід, землі свої вони називають своїми іменами.
¹³ І людина, будучи в честі, не розуміє, що вона зрівнялася з тваринами і уподібнюється їм.
¹⁴ Цей шлях їхній — спокуса їм, хоч після цього устами своїми будуть хвалити його.
¹⁵ Як овець, поглине їх безодня; смерть буде пасти їх, і ранком праведні будуть володіти ними; сила покине їх, і могила буде житлом їхнім.
¹⁶ Але Господь спасе душу мою від пекла, коли прийме мене.
¹⁷ Не бійся, коли розбагатіє людина, коли примножиться слава дому її.
¹⁸ Бо коли помре, то не візьме з собою нічого, не піде за нею слава її.
¹⁹ Хоч за життя вона ублажає душу свою, і славлять її за те, що догоджає собі,
²⁰ але піде до роду батьків своїх, які ніколи не побачать світла.
²¹ Так людина, будучи в честі, не розуміє, що вона зрівнялася з тваринами і уподібнюється їм.

Перша книга Параліпоменон
Глава XIV
¹ І послав Хирам, цар Тирсь­кий, до Давида послів, і кедрові дерева, і мулярів, і теслярів, щоб побудувати йому дім.
² Коли довідався Давид, що утвердив його Господь царем над Ізраїлем, що піднесено високо царство його, заради народу його Ізраїля,
³ тоді взяв Давид ще дружин в Єрусалимі, і породив Давид ще синів і дочок.
⁴ І ось імена народжених у нього в Єрусалимі: Самус, Совав, Нафан, Соломон,
⁵ Евеар, Елисуа, Елфалет,
⁶ Ногах, Нафек, Іафіа,
⁷ й Елисама, Вееліада й Елифалеф.
⁸ І почули филистимляни, що помазано Давида на царя над усім Ізраїлем, і піднялися усі филистимляни шукати Давида. І почув Давид про це і пішов проти них.
⁹ І филистимляни прийшли і розташувалися в долині рефаїмів.
¹⁰ І запитав Давид Бога, говорячи: чи йти мені проти филистимлян, і чи віддаси їх у руки мої? І сказав йому Господь: іди, і Я віддам їх у руки твої.
¹¹ І пішли вони у Ваал-Перацим, і вразив їх там Давид; і сказав Давид: зломив Бог ворогів моїх рукою моєю, як про­рив води. Тому і дали ім’я місцю тому: Ваал-Перацим.
¹² І залишили там филистимляни богів своїх, і по­велів Давид, і спалені вони вогнем.
¹³ І прийшли знову филистимляни і розташувалися по долині.
¹⁴ І ще запитав Давид Бога, і сказав йому Бог: не ходи прямо на них, ухилися від них і йди до них з боку шовковичних дерев;
¹⁵ і коли почуєш шум, ніби кроків на вершинах шов­ковичних дерев, тоді вступи в битву,­ бо вийшов Бог перед тобою, щоб уразити стан филистимлян.
¹⁶ І зробив Давид, як повелів йому Бог; і вра­зили стан филистимський, від Гаваона до Газера.
¹⁷ І пронеслося ім’я Давидове по всіх землях, і Гос­подь зробив його страшним для всіх народів.

Псалом XLIV
¹ Начальнику хору. На музичному інструменті шошан. Повчання синам Кореєвим. Пісня про Улюбленого.
² Вилилось із серця мого слово благе, говорю я про діла мої Цареві. Язик мій — перо книжника-скорописця.
³ Ти прекрасніший за синів людських, виливається благодать із уст Твоїх. Тому благословив Тебе Бог навіки.
⁴ Прив’яжи меч Твій до стегна Твого, сильний, славою Твоєю і красою Твоєю.
⁵ І натягни лук, і встигай, і царюй істини ради, і лагідности, і справедливости, і дивно поведе Тебе правиця Твоя.
⁶ Гострі стріли Твої, [Сильний]! Вони в серце ворогам Царя. Впадуть народи перед Тобою.
⁷ Престіл Твій, Боже, повік віку, жезл правоти — жезл Царства Твого.
⁸ Ти полюбив правду і зненавидів беззаконня, тому помазав Тебе, Боже, Бог Твій єлеєм радости більше, ніж спільників Твоїх.
⁹ Вся одежа Твоя — як смирна, алое і касія; в палатах із слонової кості звеселять Тебе.
¹⁰ Дочки царів почесні гості Твої; стала цариця праворуч Тебе, в ризи позолочені одягнена, прикрашена.
¹¹ Слухай, дочко, і споглянь, і прихили вухо твоє, і забудь народ твій і дім отця твого.
¹² І забажає Цар доброти твоєї, бо Він — Бог твій, і поклонишся Йому.
¹³ І дочка Тира з дарами, і найбагатші з народів помоляться лицю Твоєму.
¹⁴ Вся слава дочки царя в ній самій, одежа її шита золотом.
¹⁵ В дорогих прикрашених ризах введуть її до Царя. Приведені будуть діви вслід за нею, подруги її.
¹⁶ Приведуть їх з піснями радости і введуть їх у палату Царя.
¹⁷ Замість батьків Твоїх будуть сини Твої. Ти поставиш їх князями по всій землі.
¹⁸ Пом’яну ім’я Твоє у всякому роді і роді. Заради того люди всі вихвалятимуть Тебе і прославлятимуть ім’я Твоє повік віку.
 
Псалом XLV
¹ Начальнику хору. Синів Кореєвих. На музичному інструменті аламоф. Пісня.
² Бог нам пристановище і сила, скора допомога в біді, що надходить на нас.
³ Тому не будемо боятися, хоч би захиталася земля, і гори зрушились у безодню моря.
⁴ Нехай шумлять і хвилями здіймаються води і трясуться гори від хвиль їхніх.
⁵ Потоки рік веселять місто Боже, святу оселю Всевишнього.
⁶ Бог посеред нього — воно не захитається; Бог допоможе йому зранку.
⁷ Стривожилися народи, захиталися царства: [Всевишній] подав голос Свій, і похитнулася земля.
⁸ Господь Сил з нами, Бог Якова — захисник наш.
⁹ Прийдіть і погляньте на діла Божі, які чуда вчинив Він на землі.
¹⁰ Він спинив війни до країв землі, поламав лук, знищив зброю і колісниці попалив вогнем.
¹¹ «Заспокойтеся і пізнайте, що Я — Бог, піднесуся між народами і прославлюся на землі».
¹² Господь Сил з нами, Захисник наш — Бог Якова.
 
Псалом XLVI
¹ Начальнику хору. Синів Кореєвих. Псалом.
² Всі народи, заплещіть руками, вигукніть до Бога голосом радости.
³ Бо Господь Всевишній страшний, — великий Цар усієї землі.
⁴ Він підкорив людей нам, і народи — під ноги наші.
⁵ Обрав нам насліддя наше, красу Якова, якого полюбив.
⁶ Зійшов Бог при окликах радости, Господь — при звуках сурмних.
⁷ Співайте Богу нашому, співайте! Співайте Цареві нашому, співайте!
⁸ Бо Бог — Цар усієї землі, співайте розумно.
⁹ Бог став Царем над усіма народами. Бог возсів на святім Престолі Своїм.
¹⁰ Князі народів зібралися до народу Бога Авраамового, бо влада над землею — Божа. Він вищий за все

Перша книга Параліпоменон
Глава XIII
¹ І радився Давид з тисячона­чальниками, сотниками і з усіма вождями,
² і сказав [Давид] усьому зібранню ізраїльтян: якщо угодно вам, і якщо на те буде воля Господа Бога нашого, пошлемо всюди до інших братів наших, по всій землі Ізраїльській, і разом з ними до священиків і левитів, у міста і селища їхні, щоб вони зібралися до нас;
³ і перенесемо до себе ковчег Бога нашого, тому що у дні Саула ми не зверталися до нього.
⁴ І сказало все зібрання: «нехай буде так», тому що ця справа всьому народові здавалася справедливою.
⁵ Так зі­б­рав Давид усіх ізраїльтян, від Шихора єгипетського до входу в Емаф, щоб перенести ковчег Божий з Кири­аф-Іарима.
⁶ І пішов Давид і весь Ізраїль у Кириаф-Іарим, що в Юдеї, щоб перенести звідти ковчег Бога, Гос­­пода, Який сидить на херувимах, на якому називається ім’я Його.
⁷ І по­везли ковчег Божий на новій колісниці з дому Авинадава; й Оза й Ахия вели колісницю.
⁸ Давид же і всі ізраїльтяни грали перед Богом з усієї сили, зі співом, на цитрах і псалтирях, і тимпанах, і кимвалах і трубах.
⁹ Коли дійшли до току Хидона, Оза простяг руку свою, щоб притримати ковчег, тому що воли нахилили його.
¹⁰ Але Господь розгнівався на Озу, й уразив його за те, що він простяг руку свою до ковчега; і він помер одразу перед лицем Божим.
¹¹ І засмутився Давид, що Господь уразив Озу. І назвав те місце поразкою Ози; так називається воно і до цього дня.
¹² І злякався Давид Бога в день той, і сказав: як я внесу до себе ковчег Божий?
¹³ І не повіз Давид ковчег до себе, у місто Давидове, а повернув його до дому Аведдара гефянина.
¹⁴ І залишався ковчег Божий у Аведдара, у домі його, три місяці, і благословив Господь дім Аведдара й усе, що в нього.

Псалом XLI
¹ Начальнику хору. Повчання синам Кореєвим. (Псалом Давида).
² Як прагне олень до потоку води, так прагне душа моя до Тебе, Боже.
³ Прагне душа моя до Бога сильного й живого. Коли ж прийду я і з’явлюся перед лицем Божим?
⁴ Сльози мої стали хлібом мені день і ніч, коли вороги говорили до мене щодня: «Де Бог твій?»
⁵ Згадуючи це, я виливаю душу мою, бо я ходив серед великої кількості людей, входив з ними в дім Божий з піснями радости й хвали, з голосами урочистого святкування.
⁶ Чому сумуєш, душе моя, чому хвилюєшся в мені? Уповай на Бога, бо я ще буду хвалити Його, Спасителя мого і Бога мого.
⁷ Душа моя хвилюється в мені, Боже мій, тому згадав я Тебе в землі Йорданській і Єрмонській, з гори Малої.
⁸ Безодня безодню викликає шумом водоспадів Твоїх. Усі води Твої і хвилі Твої пройшли наді мною.
⁹ Вдень покаже Господь милість Свою, а вночі пісня Йому від мене — молитва до Бога життя мого.
¹⁰ Кажу я до Бога: «Захиснику мій! Навіщо Ти забув мене? Чого я, сумуючи, ходжу, коли ворог ображає мене»?
¹¹ Наче хто ламає кості мої, коли глумляться з мене вороги мої та говорять щодня: «Де Бог твій?»
¹² Чому сумуєш, душе моя, чому хвилюєшся в мені? Уповай на Бога, бо я ще буду славити Його, Спасителя мого і Бога мого.
 
Псалом XLII
(Псалом Давида).
¹ Суди мене, Боже, і розсуди тяжбу мою з народом недобрим. Від людини лукавої і злої визволи мене.
² Бо Ти — Бог сили моєї. Навіщо Ти відкинув мене? Чому я, сумуючи, ходжу, коли ворог ображає мене?
³ Пошли світло Твоє й істину Твою, нехай вони ведуть мене і виведуть на святу гору Твою і в оселі Твої.
⁴ І ввійду я до жертовника Божого, що наповнює радістю серце моє, і буду славити Тебе піснями, як на гуслях, Боже, Боже мій.
⁵ Чому сумуєш, душе моя? Навіщо хвилюєшся в мені? Уповай на Бога, бо я ще буду славити Його, Спасителя мого і Бога мого.
 
Псалом XLIII
¹ Начальнику хору. Повчання синам Кореєвим.
² Боже, вухами нашими почули ми, і отці наші сповістили нам про діла, які вчинив Ти в часи їхні, часи давні.
³ Рукою Твоєю Ти знищив народи, а їх оселив, знищив племена, а їх розмножив.
⁴ Не мечем вони придбали землю і не їхня сила спасла їх, а Твоя рука і Твоя сила й світло лиця Твого, бо Ти благоволив до них.
⁵ Боже, Ти — Цар мій! Ти Той, що даєш спасіння Якову.
⁶ З Тобою, як рогами, поб’ємо ми ворогів наших і в ім’я Твоє потопчемо тих, що повстали проти нас.
⁷ Бо не на лук мій я надіюся, і меч мій не спасе мене,
⁸ а Ти спасеш нас від ворогів наших і осоромиш тих, що повстали проти нас.
⁹ Тобою, Боже, будемо хвалитися кожен день, і ім’я Твоє будемо славити повіки.
¹⁰ Нині ж Ти відкинув і осоромив нас, і не виходиш, Боже, з військом нашим.
¹¹ Ти попустив, щоб ми втікали від ворогів, і ненависники наші грабують нас.
¹² Ти, як овець, віддав нас на заколення і розсіяв нас поміж народами.
¹³ Ти задарма віддав народ Свій і не підвищив ціни на нього.
¹⁴ Ти на глум віддав нас сусідам нашим, на посміх і зневагу всім, що навкруги нас.
¹⁵ Ти зробив нас притчею між народами, покиванням голови між людьми.
¹⁶ Щодня сором мій переді мною, і посоромлення вкриває лице моє
¹⁷ від голосу ганьбителя й наклепника, від погляду ворога й месника.
¹⁸ Все це прийшло на нас, але ми не забули Тебе і не порушили завіту Твого.
¹⁹ Не відхилилося від Тебе серце наше, і кроки наші не зійшли з дороги Твоєї,
²⁰ коли Ти смирив нас у землі злостраждань і тінню смерти покрив нас.
²¹ Бо якби ми забули ім’я Бога нашого і простягнули руки свої до бога чужого,
²² то чи не покарав би нас Бог? Бо Він знає таємниці серця.
²³ Але за Тебе, Господи, вбивають нас кожен день, ми стали як вівці, що призначені на заколення.
²⁴ Встань, Господи, чого спиш Ти? Прокинься і не відкидай нас назавжди.
²⁵ Навіщо ховаєш лице Твоє? Забуваєш скорботу та біду нашу?
²⁶ Бо душа наша принижена до пороху, і серце наше в землю втоптане.
²⁷ Воскресни, Господи, поможи нам і визволи нас імені Твого ради.

Перша книга Параліпоменон
Глава XII (продовження)
¹⁹ І з коліна Манассіїного перейшли деякі до Давида, коли він ішов з филистимлянами на війну проти Саула, але не допомагав їм, тому що проводирі филистимські, порадившись, відіслали його, говорячи: на нашу голову він перейде до господаря свого Саула.
²⁰ Коли він повертався в Секелаг, тоді перейшли до нього з манассіян: Аднах, Іозавад, Ієдиаел, Михаїл, Іозавад, Елигу і Цилльфай, тисячоначальники у ма­нассіян.
²¹ І вони допомагали Давиду проти полчищ, бо все це були люди хоробрі і були начальниками у війську.
²² Так з кожним днем приходили до Давида на допомогу до того, що його ополчення стало великим, як ополчення Боже.
²³ Ось число головних у війську, що прийшли до Давида у Хеврон, щоб передати йому царство Саулове, за словом Господнім:
²⁴ синів Іудиних, які носять щит і спис, було шість тисяч вісімсот готових до війни;
²⁵ із синів Симеонових, людей хоробрих, у війську було сім тисяч сто;
²⁶ із синів Левіїних чотири тисячі шістсот;
²⁷ й Іоддай, князь від племені Аарона,­ і з ним три тисячі сімсот;
²⁸ і Садок, мужній юнак, і рід його, двад­цять два начальники;
²⁹ із синів Веніамінових, братів Саулових, три тисячі, — але ще багато хто з них тримався дому Саулового;
³⁰ із синів Єфремових двад­цять тисяч вісімсот людей мужніх, людей вельможних у родах своїх;
³¹ з половини коліна Манассіїного вісімнадцять тисяч, які викликані поіменно, щоб піти поставити царем Давида;
³² із синів Іссахарових прийшли люди ро­зумні, які знали, що́ коли належа­ло робити Ізраїлю, — їх було двісті головних, і всі брати їхні три­малися­ слова їх;
³³ з коліна Завулонового готових до битви, озброєних усякою військовою зброєю, п’ятдесят тисяч, у строю, одностайних;
³⁴ з коліна Неффалимового тисяча вождів і з ними тридцять сім тисяч із щитами і списами;
³⁵ з коліна Данового готових до війни двадцять вісім тисяч шістсот;
³⁶ від Асира воїнів, готових до битви, сорок тисяч;
³⁷ з-за Йордану, від коліна Рувимового, Гадового і половини коліна Манассіїного, сто двадцять тисяч, з усякою військовою зброєю.
³⁸ Усі ці воїни, у строю, від щирого серця прийшли у Хеврон поставити Давида царем над усім Ізраїлем. Та й усі інші ізраїльтяни були одностайні, щоб поставити царем Давида.
³⁹ І пробули там у Давида три дні, їли і пили, тому що брати їхні все приготували для них;
⁴⁰ та й близькі до них, навіть до коліна Іссахарового, Завулонового і Неффалимового, привозили всю поживу на ослах, і верблюдах, і мулах, і волах: борошно, смокви, й ізюм, і вино, і єлей, і великої і дрібної худоби безліч, оскільки радість була для Ізраїля.

Псалом XXXIX
¹ Начальнику хору. Псалом Давида. (Пророчий).
² Твердо я надіявся на Господа, і Він прихилився до мене і почув молитву мою.
³ Він вивів мене з ями пристрастей і в’язкого болота, поставив на камені ноги мої і зміцнив стопи мої.
⁴ Він вклав в уста мої пісню нову — хвалу Богу нашому. Многі побачать, і убояться, і будуть уповати на Господа.
⁵ Блаженна людина, яка покладає надію свою на Господа і не звертається до гордих і до тих, що схиляються до неправди.
⁶ Господи, Боже мій! Як багато створив Ти чудес Твоїх для нас! Хто уподібниться Тобі помислами Твоїми про нас! Хотів би я говорити і перелічити, але вони перевищують всяке число.
⁷ Жертви і принесення Ти не захотів, але Ти відкрив мені вуха*. Всепалення і жертви за гріх Ти не бажав.
⁸ Тоді я сказав: «Ось іду; у свитку книжному написано про мене.
⁹ Я бажаю виконати волю Твою, Боже мій, і закон Твій у серці моїм».
¹⁰ Я сповіщав про правду Твою в зібранні великому і не спиняв уст моїх. Ти знаєш, Господи.
¹¹ Не втаїв я правди Твоєї в серці моїм; я всім сповіщав про істину й спасіння Твоє. Не затаїв милости й вірности Твоєї перед зібранням великим.
¹² Ти ж, Господи, не віддаляй від мене милосердя Твого. Милість Твоя й істина Твоя нехай завжди охороняють мене.
¹³ Бо обступила мене біда велика: оточили мене беззаконня мої, і я не можу побачити їх, бо їх більше, ніж волосся на голові моїй, і серце моє стиснулося в мені.
¹⁴ Благозволь, Господи, визволити мене. Господи, поспіши на допомогу мені!
¹⁵ Нехай постидяться і осоромляться ті, що шукають душі моєї, щоб погубити її. Нехай повернуть назад ті, що бажають зла мені.
¹⁶ Нехай покриються соромом ті, що говорили мені: «Добре, добре!»
¹⁷ Але нехай зрадіють і звеселяться Тобою ті, що шукають Тебе, Боже, і ті, що люблять спасіння Твоє, нехай безперестанку виголошують: «Великий Господь!»
¹⁸ Я ж немічний і вбогий, Господи, допоможи мені! Ти поміч моя і моє спасіння, Боже мій, поспіши!
* За перекладом 70-ти: приготував мені тіло.
 
Псалом XL
¹ Начальнику хору. Псалом Давида. (Пророчий).
² Блаженний, хто дбає про [вбогих і] бідних, в день скорботи спасає його Господь.
³ Господь збереже його й охоронить життя його. Блаженним він буде на землі, і Ти, Господи, не віддаси його в руки ворогів його.
⁴ Господь допоможе йому в час хвороби його, все ложе його Ти оздоровиш у болісті його.
⁵ Я сказав: «Господи, помилуй мене і зціли душу мою, бо згрішив я перед Тобою».
⁶ Вороги мої в злобі кажуть про мене: «Коли він помре та згине ім’я його?»
⁷ А коли приходять провідати мене, говорять облесливо, ховають злобу в серці, а вийшовши, змовляються.
⁸ Ненависники шепочуть між собою, замишляють зло проти мене.
⁹ Словом лихим ображають мене, говорячи: «Він ліг і вже не встане».
¹⁰ Навіть чоловік, що жив у згоді зі мною, що їв хліб мій і на якого я надіявся, — підняв проти мене п’яту свою.
¹¹ Ти ж, Господи, помилуй мене, підійми мене, щоб я віддав їм.
¹² З того дізнаюсь я, що Ти любиш мене, коли ворог мій не потішиться наді мною.
¹³ А мене Ти охорониш заради лагідности моєї, і поставиш перед лицем Твоїм навіки.
¹⁴ Благословенний Господь, Бог Ізраїля од віку й до віку! Амінь, амінь!

Перша книга Параліпоменон
Глава XII
¹ І ці також прийшли до Давида в Секелаг, коли він ще ховався від Саула, сина Кисового, і були серед хоробрих, які допома­гали в битві.
² Озброєні луком, вони правою і лівою рукою кидали камені, і стріляли стрілами з лука, — з братів Саула, від Веніаміна;
³ го­лов­ний Ахиєзер, за ним Іоас, сини Шемаї, з Гиви; Ієзиел і Фелет, сини Азмавефа; Бераха та Ієгу з Анафофа;
⁴ Ішмаія гаваонитянин, хоробрий з тридцяти і начальник над тридцятьма; Єремія, Іахазиїл, Іоханан та Іозавад з Гедери.
⁵ Елузай, Ієримоф, Веалія, Шемарія, Сафатія харифиянин;
⁶ Елкана, Ішшияху, Азариїл, Іоезер та Іошавам, кореяни;
⁷ й Іоела і Зевадія, сини Ієрохама, з Гедора.
⁸ І з гадитян перейшли до Давида в укріплення, у пустелю, люди мужні, войовничі, озброєні щитом і списом; лиця левові — обличчя їхні, і вони швидкі, як сарни в горах.
⁹ Головний Езер, другий Овадія, третій Елиав,
¹⁰ четвертий Мишманна, п’ятий Єремія,
¹¹ шостий Афай, сьомий Елиел,
¹² восьмий Іоханан, дев’ятий Елзавад,
¹³ десятий Єремія, одинадцятий Махбанай.
¹⁴ Вони із синів Гадових були главами у війську: мен­ший над сотнею, і більший над тисячею.
¹⁵ Вони і перейшли Йордан у перший місяць, коли він виступає з берегів своїх, і розігнали всіх, хто жив у долинах на схід і захід.
¹⁶ Прийшли також і з синів Веніамінових та Іудиних в укріплення до Давида.
¹⁷ Давид вийшов назустріч їм і сказав їм: якщо з миром прийшли ви до мене, щоб допомагати мені, то нехай буде в мене з вами одне серце; а якщо для того, щоб підступно зрадити мене ворогам моїм, тоді як немає пороку на руках моїх, то нехай бачить Бог батьків наших і розсудить.
¹⁸ І охопив дух Амасая, главу тридцяти, і сказав він: мир тобі, Давиде, і з тобою, сину Ієссеїв; мир тобі, і мир помічникам твоїм; тому що допомагає тобі Бог твій. Тоді прийняв їх Давид і поставив їх на чолі війська.

Псалом XXXVII
¹ Псалом Давида. На спомин [про суботу].
² Господи, не суди мене в ярості Твоїй і не карай мене у гніві Твоїм.
³ Бо стріли Твої пройняли мене, і утвердив єси на мені руку Твою.
⁴ Нема зцілення у плоті моїй від лиця гніву Твого, нема спокою в костях моїх від лиця гріхів моїх.
⁵ Бо беззаконня мої перевищили голову мою і, як тягар великий, пригнітили мене.
⁶ Засмерділись і загнилися рани мої від лиця безумства мого.
⁷ Пригноблений я і зовсім поник, весь день сумуючи ходжу.
⁸ Бо стегна мої сповнилися запаленням, і нема зцілення у плоті моїй.
⁹ Озлоблений був і смирився до кінця; ридаю від болю серця мого.
¹⁰ Господи, перед Тобою всі бажання мої, і зітхання моє від Тебе не втаїться.
¹¹ Серце моє стривожене, покинула мене сила моя, і світло очей моїх — і того вже не стало в мене.
¹² Друзі мої і приятелі мої відійшли від мене, і родина моя стала осторонь мене.
¹³ А ті, що шукають душу мою, поставили сіті, і ті, що бажають мені зла, говорять про погибель і весь день замишляють підступи.
¹⁴ Я ж, немов глухий, не чую і, як німий, не відкриваю вуст своїх.
¹⁵ І став я як людина, що не чує і не має в устах своїх виправдання.
¹⁶ Бо на Тебе, Господи, уповаю я: Ти почуй, Господи, Боже мій.
¹⁷ Тому я сказав: нехай ніколи не потішаються [вороги мої]; коли спіткнуться ноги мої, вони звеличуються наді мною.
¹⁸ Я готовий до ран, і недуги мої повсякчас переді мною.
¹⁹ Бо беззаконня мої я визнаю і печалюся через гріх мій.
²⁰ Вороги ж мої живуть і зміцнюються більше за мене, і намножилося тих, що ненавидять мене не по правді.
²¹ Ті, що відплачують мені злом за добро, обмовляють мене, бо я про благодіяння дбаю.
²² Не покинь мене, Господи, Боже мій, не відступи від мене.
²³ Поспіши на поміч мені, Господи спасіння мого.
 
Псалом XXXVIII
¹ Начальнику хору Ідифуму. Псалом Давида.
² Я сказав: «Буду слідкувати за життям моїм, щоб не грішити язиком моїм. Буду стримувати уста мої, доки нечестивий переді мною».
³ Я став як німий, не давав голосу. Я мовчав навіть про добре, але скорбота моя поновилася.
⁴ Запалало серце моє в мені і в думках моїх розгорівся вогонь, тоді я сказав язиком моїм:
⁵ «Скажи мені, Господи, коли кончина моя, і число днів моїх — яке воно? Щоб зрозумів я, який вік мій».
⁶ Ти, мов п’ядями, виміряв дні мої, і вік мій — як ніщо перед Тобою.
⁷ Дійсно, всяка людина, що живе на землі, як тінь ходить; даремно метушиться, збирає і не знає, кому те дістанеться.
⁸ І нині чого чекати мені, Господи? Надія моя — на Тебе.
⁹ Від усіх гріхів моїх очисти мене; не віддавай мене на глум безумному.
¹⁰ Я став як німий і не відкриваю уст моїх, тому що Ти вчинив це.
¹¹ Відверни від мене удари Твої, бо від сили руки Твоєї я щезну.
¹² Якщо Ти за кожен гріх будеш карати людину, то розсиплеться, як від молі, вся краса її. Ось такою нетривкою є людина.
¹³ Почуй же, Господи, молитву мою і благання моє прийми; не будь мовчазним на сльози мої, бо я подорожній перед Тобою і захожий, як і всі батьки мої.
¹⁴ Дай мені полегшення, щоб я заспокоївся раніше, ніж відійду від світу цього і більше мене не буде.

Перша книга Параліпоменон
Глава XI (продовження)
²⁶ А головні з воїнів: Асаїл, брат Іоава; Елханан, син Додо, з Вифлеєма;
²⁷ Шамма гародитянин; Херец пелонитянин;
²⁸ Іра, син Ікеша, фекоїтянин; Евиезер анафофянин;
²⁹ Сив­хай хушатянин; Ілай ахохиянин;
³⁰ Магарай нетофафянин; Хелед, син Ваани, нетофафянин;
³¹ Іттай, син Рибая, з Гиви Веніамінової; Ванея пирафонянин;
³² Хурай з Наголе-Гааша; Авиел з Арави;
³³ Азмавеф бахарумиянин; Елияхба шаалбонянин.
³⁴ Сини Гашема гизонитянина: Іонафан, син Шаге, гараритянин;
³⁵ Ахиам, син Сахара, гараритянин; Елифал, син Ури;
³⁶ Хефер з Ма­хе­ри;­ Ахия пелонитянин;
³⁷ Хецрой кар­милитянин; Наарай, син Езбая;
³⁸ Іоїль, брат Нафана; Мивхар, син Гагрія;
³⁹ Целек аммонитянин; Наха­рай берофянин, зброєносець Іоава, сина Саруї;
⁴⁰ Іра іфриянин; Гареб іфриянин;
⁴¹ Урія хеттеянин; Завад, син Ахлая;
⁴² Адина, син Шизи, рувимлянин, глава рувимлян, і в нього було тридцять;
⁴³ Ханан, син Маахи; Іосафат мифниянин;
⁴⁴ Уззія аштерофянин; Шама та Іеїел, сини Хофама ароерянина;
⁴⁵ Ієдиаел, син Шимрія, та Іоха, брат його, фициянин;
⁴⁶ Елиел з Махавима, та Ієривай і Іошавія, сини Елнаама, й Іфма моавитянин;
⁴⁷ Елиел, Овед та Іасиел з Мецоваї.

Псалом XXXVI
Псалом Давида.
¹ Не ревнуй злочинцям, не май заздрощів до тих, що чинять беззаконня,
² бо вони, як трава, скоро посохнуть і, як пожовкле листя, скоро опадуть.
³ Надійся на Бога, твори добро, живи за правдою на землі і будеш ситий з багатства її.
⁴ Утішайся Господом, і Він дасть тобі бажання серця твого.
⁵ Відкрий Господу путь твою і надійся на Нього, Він допоможе.
⁶ Він виявить правоту твою, як світло, і правду твою, як полудень.
⁷ Підкорись Господу і надійся на Нього. Не заздри чоловікові лукавому, хоч би й щастило йому в цьому житті.
⁸ Не гнівайся і не розпалюйся, не спокушайся чинити зло.
⁹ Бо всі, хто чинить зло, будуть знищені, а ті, що надіються на Господа, успадкують землю.
¹⁰ Ще трохи, і не стане грішника, поглянеш на місце його і не знайдеш його.
¹¹ А люди лагідні успадкують землю і будуть втішатися великим спокоєм.
¹² Нечестивий задумує зло проти праведного і скрегоче на нього зубами своїми.
¹³ Господь же сміється з нього, бо бачить, що приходить день його.
¹⁴ Нечестиві виймають меч свій, готують стріли свої, щоб повалити убогого і бідного, заколоти тих, що йдуть дорогою правди.
¹⁵ Меч їхній увійде в їхнє ж серце, і луки їхні поламаються.
¹⁶ Краще мале праведника, аніж багатство у багатьох беззаконних,
¹⁷ бо сила грішників буде знищена, а праведних підкріпить Господь.
¹⁸ Господь знає дні людей непорочних, і надбання їх перебуватиме повік.
¹⁹ Не будуть вони посоромлені в лиху годину, і в дні голоду будуть насичені. А грішники загинуть.
²⁰ Вороги Господні в пишноті й гордині своїй, як дим, щезнуть.
²¹ Нечестивий позичає і не віддає, а праведник милостивий щедро дає.
²² Отже, ті, хто прославляє Господа, успадкують землю, а хто проклинає Його, буде знищений.
²³ Господь стверджує кроки такого чоловіка і сприяє йому в дорозі його.
²⁴ Коли буде падати, то не впаде, бо Господь підтримує за руку його.
²⁵ Я був молодим і постарів уже, але не бачив праведника покинутим або щоб діти його просили хліба.
²⁶ Він щодня дає милостиню, позичає, і рід його в благословенні перебуває.
²⁷ Ухиляйся від зла і твори добро, і житимеш довіку.
²⁸ Бо Господь любить правду і не покидає святих Своїх; Він береже їх, [а беззаконні будуть викинуті,] і нащадки нечестивців будуть знищені.
²⁹ Праведні ж успадкують землю і будуть жити на ній повік.
³⁰ Уста праведного промовляють премудрість, і язик його, сповіщає правду.
³¹ Закон Бога його в серці його, і не спіткнуться ноги його.
³² Беззаконник підглядає за праведним і шукає — як вбити його.
³³ Та Господь не дасть праведника в руки його і не допустить звинуватити його на суді.
³⁴ Надійся на Господа і тримайся шляхів Його, Він піднесе тебе, щоб ти успадкував землю, і коли буде нищити нечестивців, ти побачиш.
³⁵ Я бачив беззаконника, як він пишався і підносився, наче кедри ливанські.
³⁶ Але минув він, не стало його, шукаю його і не знаходжу.
³⁷ Пильнуй непорочність, дивись на праведного, бо майбутнє таких людей — мир.
³⁸ А беззаконники всі будуть знищені, і майбутнє нечестивців — загибель.
³⁹ Спасіння ж праведним від Господа. Він захистить їх у час скорбот.
⁴⁰ Господь допоможе їм і визволить їх. Він визволить їх від нечестивих і спасе їх, бо вони надіялися на Нього.