Особливі християнські вірші 🙏❤️

Стих " Сражайся, слышишь сражайся"🙏😢

А світ все шумить, так втомились ми слухать.
А мало так доброго чується в нім...
Закрить треба міцно духовнії вуха,
Щоб світу не бачить у серці своїм.

Інакше, не вибратись буде з печалі.
Бо слухи світські лиш печаль принесуть.
Тривоги і біди, і зло, і неправди...
Собою сповняють цей світ там і тут.

І якщо духовнії вуха відкриті,
То вся інформація в серце пройде.
І будем в печалі, і будем розбиті,
І тільки на серці тривога буде.

І буде засмучення тільки в дорозі,
Що тяжко так є за Ісусом іти.
А світ в катаклізмах, а світ у тривогах.
А дітям Христа з світом не по путі.

А дітям Христа треба в мирі сховатись.
В тім мирі, що Бог для дітей дарував.
Духовнії вуха закривши втікати
Від чуток, що ними весь світ повним став.

Дітей ми своїх ніжно оберігаєм.
Від бід ми стараємось їх берегти.
А якщо і навіть щось з ними буває,
Ми поруч в турботі завжди біля них.

Не більше то з нами Отець наш Небесний?
Не більше то охороняє Він нас?
Коли ми, спіткнувшись, дамо ворогу місце,
Господь зразу поруч, як просим щоб спас.

Невже нас Він не збереже в цьому світі?
Невже дасть загинути з світом навік?
Невже то не дасть Своїм дітям Він сили
Щоб встоять у всім, що приніс всім цей вік?

Закрийте духовнії вуха від світу.
Хай в серці у вас буде спокій і мир.
Ви - діти Творця, тільки в Нім ваша сила.
Я буду з тобою - Він нам говорив.

Л. Шпак

На кого упование в этой жизни твоё?
На здоровье, на молодость, на друзей может сильных?
А когда придёт слабость или горе внезапно придёт,
То захочешь тогда, чтоб молитвы за тебя возносились...

Ну а сам ты, в добре, бремена чьи-то нёс?
А молился ли сам за друзей со слезами?
Или так говорил: Бог решит твой вопрос,
Он ведь любящий Бог, Он тебя не оставит...

А Иисус на Себе бремена наши нёс.
Не оставил, не бросил - уж как-то живите...
Ко кресту, на Голгофе, прибил их Христос,
И Он нам завещал: " Вы друг друга носите"

Любим так повторять девяностый псалом.
Столько есть там для нас Божьих обетований.
Но условие там есть конечно одно -
" Если ты возлюбил Меня, Моё Имя, друг, если познал ты..."

Если только на Бога упование было твоё.
И прибежищем был Он твоим в твоё тяжкое время.
Если горе других ты всегда принимал, как своё,
Если нёс, как Иисус, на себе чьё-то тяжкое бремя.

Многие говорят: почему стало тяжко так жить?
И сейчас почему не работают обетования?
Но условия есть, как должны свою жизнь проводить,
Чтоб исполнились все данные нам Христом обещания.

Но так слово то "если" пропускается нами не раз.
На условия Божьи мы не обращаем внимания.
Если мы - дети Божьи, всё должно быть прекрасно у нас.
И работать должны на нас Божии все обещания.

Чтоб войти в небеса, Иисус наш прошёл муки все.
Умирал на кресте, чтоб оставить нам обетования.
Ну а мы так хотим в небеса чтоб войти налегке,
Хотя, верными быть, мы давали Ему обещание.

Л. Шпак

Стих" А Бог.....Он может больше чем себе мы представляем"🙏

Перед Тобою так згрішили, Боже Правий!
Нечисті стали всі перед Тобою.
Вся наша праведність, як та одежа в плямах.
Як лист змарнілий вмить перед зимою.

Тому-то сховане Твоє обличчя.
Від беззаконня нашого втомився.
Лиш ревно стали Ім'я Твоє кликать,
Як час тяжкий прийти не забарився.

Та зараз, Господи, Ти - наш Отець, ми - глина.
А Ти Творець наш, Всемогутній Бог.
Усі ми діло рук Твоїх і нині
Пробач нас - просимо, бо є ми Твій народ!

Пробач нам і не гнівайся без міри.
Почуй нас із святих небес Своїх.
Очисти беззаконня наші, Вірний
І збережи від бід цих на землі.

Пробач народ наш, Боже, нашу землю.
І Свою милість, Господи, яви.
Почуй нас, як почув ти Моісея -
Губителя людей Ти зупини.

Прийми сердець Ти щире покаяння
Тих, що зовуть до милості Твоєї.
Твоя рука простягнута над нами,
Щоб милувати ще Твоїх дітей.

О, Бог Всевишній, Боже Всемогутній,
Почуй молитву люблячий Отець!
Помилуй і пробач нам Всеприсутній
І поклади біді оцій кінець.

Л. Шпак

Война - лишь предвестник тех бед что грядут.
Не время беспечью, свершайте свой труд.
Труд верный Господний, что каждому дал,
Есть время сегодня есть время сейчас.

Так близко подходит Бог к каждой душе -
А Я напороге прихода уже.
А где ты дитя? Ты со Мной или нет?
Взгляни в своё сердце и дай Мне ответ.

А Я говорю не за тем, чтоб ругать.
А Я говорю, чтобы душу спасать.
А Я уж готовлю на небе венцы
Чтоб вам их с любовью за верность вручить.

Найду ль эту верность Я в вас как приду?
Оставьте беспечье, стою Я и жду.
И к каждой душе Я сейчас говорю -
А есть ли та верность, всё в сердце смотрю.

Любовь не угасла к вам дети Мои.
Хочу для вас счастья, ведь все вы Мои.
Вас всех искупил дорогою ценой.
Вы дети Мои, Я веду вас домой.

Не бойтесь, держитесь за руку Мою.
Я вас проведу, укреплю, сохраню.
Лишь верность храните, Я верность храню.
От грязи очищу невесту Свою.

Пусть больно для тела бывает порой,
Моё ведь болело, но вот Я живой.
Со Мною вам жизнь Мои дети даю.
Всем тем, кто избрал лишь дорогу Мою.
Прошу об одном - верность лишь сохранить.
А Я проведу и со Мной будешь жить.

Л. Шпак

Коли здається вже нема живого місця
Від стріл, що сатана в тебе встромив.
І рани кровоточать і так тісно
Душі твоїй. Життя - як міражи...

Лише: " Прийди, Господь" - душа взиває.
Прийди й допоможи перемагать.
Я тілом і душею знемагаю.
Все не перестаю Тебе благать.

І Ти приходиш тихо, непомітно.
І стріли Ти виймаєш із грудей.
І мажеш усі рани Ти оливою -
Дитя, попереду іще усе тяжке.

А те мале, здається що великим,
Смиренно ти проходити навчись.
Очами неба лиш на все дивися.
Я сильний всі проблеми розрішить.

І вирішу, лише навчу терпінню.
Лише навчу, як легке те пройти.
Тяжкий бо час чекає впереді вас.
Хоч тяжко так здається зараз йти.

Картини у думках ворог малює,
Що тяжче ще уже не може буть.
Щоб бачилось погане лиш усюди,
Щоб віру, назавжди в тобі убить.

А добре і в поганому побач ти.
Дорогоцінне з того добувай.
А Я завжди на поміч тобі вийду.
Не дам тобі в дорозі знемагать.

Написано - все вам в житті на добре.
Навчись те добре в труднощах шукать.
І стріли сатани всі будуть падать,
Бо на тобі є Господа печать.

Л. Шпак

Потерпи немножко, не страдай, дитя.
Не смотри в окошко ты с тоскою так.
Я ведь не оставил, рядом Я с тобой.
И ведь не отнял Я от тебя любовь.

Говоришь: трудиться для Тебя хочу.
Почему молчишь Ты? Я ведь не молчу.
До избытка просто наполнять хочу,
Чтоб вместила всё ты, иногда молчу.

Понемногу только буду наполнять,
Чтоб не утомилась, а могла принять.
А могла принять ту благодать Мою.
Я её, с избытком, на тебя пролью.

Я тебя готовлю для труда, дитя,
Над тобой исполню слово Своё Я.
Потому, что вижу как послушна Мне.
Потому, что слышу вздохи в тишине.

Потекут потоки из твоей души
Той воды живой ведь, только не спеши.
Потерпи немножко, Я уже иду.
Я тебя наполню, дальше поведу.

Путь ещё прекрасней покажу тебе.
Засияет счастьем дух твой вновь в тебе.
Обновишься в силе и забудешь грусть.
Я с тобою, милая, Я твой Иисус.

Л. Шпак

Останняя капля відміряна,
Як дуже важлива вона.
Чим можна цю чашу поміряти?
У неї яка глибина?

Молитв в неї скільки накапало?
Доверху багато іще?
Що буде останньою краплею,
Коли через край потече?

Від наших очей це заховано,
Щоб ми не замовкли зовсім.
Хай каплями далі доповнюють
Молитви ті чаши усі.

Вони приготовані різні є,
Ті чаши для всіх в небесах.
Вони наповняються, вірте лиш.
Ось, ось потечуть через край.

Є чаши молитви домашні,
Для них є наповнення час.
Так швидко одні наповняються,
А іншим - роки пролетять.

А все те чому? Дуже різним
Є стан у всіх їхніх сердець.
Одні, що для Бога горіли,
А інші - холодні лиш є.

А Бог обережно торкається
І стукає в серце до всіх.
І те, як душа просинається,
Каже, скільки треба молитв.

Та все ж таки ще наповняються
Ті чаши для них в небесах.
При каплі останній покається
Іще перед Богом душа.

Не знаєш, яка це останньою
В ту чашу молитви впаде.
Порою, здається помалу так...
Та все ж уперед ми ідем.

Є чаші у небі глибокі лиш,
За церкву - невісту Христа.
В ту чашу молитви всі зібрані
Всіх вірних, століття назад.

Та чаша іще наповняється
Молитвами Божих дітей.
В єдиную чашу вливаються
Молитви землі вже всієї.

Христа наречена готується
До Нього іти в небеса.
І плаче, і томиться, й молиться
За всі не спасенні серця.

Останняя капля...останняя...
І прийде за нею Господь.
Та скільки того буде часу ще
Молитись Господній народ?

Л. Шпак

Ограждение и щит – обещанные Богом.
Просим, ожидаем, вопиём…
И вопрос – а как оно приходит?
И ответ – то истина Его.

В Слове всё написано дословно
Как и что нам нужно исполнять,
Чтоб исполнилось Господне слово.
Лишь оно нас будет ограждать.

Есть благословенье и проклятье.
А за ними, истина стоит.
Что мы, в нашей жизни, избираем,
Так и будем на земле мы жить.

Коль по Слову – жди благословений.
Бог сказал, исполнится сие.
Коль не слушаем Господних повелений,
То нападки – изнутри, извне…

Бог не отступил и не оставил.
И за словом Он Своим стоит.
И написано: «Лишь истина святая
Наше ограждение и щит»

Так желаем Божьей мы ограды.
И конечно Он её даёт.
Но ведь в жизни часто так бывает -
Сами вышли мы из-под неё.

Во врага владения вступая,
Или чуть заигрывая с ним,
Божьим словом так пренебрегая,
Без защиты остаёмся мы.

Истина – и щит, и огражденье.
Истины Господни все слова.
Лишь в Господней истине хожденье
Оградит, убережет от зла.

Для кого Господь лишь упованье.
Тем Господь – прибежище всегда.
Он Свои исполнит обещанья –
Сохранит на всех твоих путях.

Л. Шпак

Слід присутності Божої в серці моїм...
А як його побачити можна?
Це - коли наповняється серце моє
Тихим спокоєм - миром Господнім.

І цей слід Ти бажаєш лишати завжди,
Тільки щоб я його помічала.
Але ворог свою печать хоче внести -
Недовіри до Бога, печалі...

І пустинею знову веде Дух Святий,
А пройшовши її, яким вийдеш?
Чи, у бідах, підкоришся ти сатані?
А чи Духом наповнений вийдеш?

Яка довга пустиня - вирішує Бог,
Він слідкує завжди за тобою.
Якщо твердо стоїш, просиш щоб допоміг,
Він присутністю серце наповнить.

І відчуєш як легко тобі стане з Ним.
І відчуєш, що Він поруч завжди.
Він в пустелі спокушуваний був сорок днів,
І як нас в ній підтримати знає.

О, як солодко думати завжди про те,
Що Ти всюди Спаситель зі мною.
Відчувати присутності слід, що Ти є,
Що наповнює серце спокоєм.

Л. Шпак

Плыву в ладье, расправив паруса
И жду когда ж подует нужный ветер...
Привыкла так просить всё у Христа,
А Он ведь Бог, а Он есть суверенный.

Не под копирку действует мою,
А так, как Он один определяет.
И всё никак уже я не пойму,
Что Он моей ладьёю управляет.

А я всё в ней, расправив паруса,
Рассчитываю на Твой, Боже, ветер.
Куда хочу, чтобы направил Сам
Ладью мою, Своей рукою верной.

А у Тебя ведь планы не мои,
Но все они лишь только мне во благо.
И часто, что настроила - свои...
Бог милосердно всё же разрушает.

А хочется, чтоб Бог ведь превознёс
В Своей любви ещё рукою сильной,
А для того ведь нужно, как Христос,
Смирил Себя, пред этим грешным миром.

Смирить под волю добрую Его -
Пусть в жизни Сам ладью мою направит,
Чтобы поменьше было моего...
И будет легче плыть под парусами.

Непросто научиться побеждать
Житейские, немалые те волны.
Приходится всё парус опускать
И вёсла опускать свои на воду.

Тогда приходится уж к Господу кричать,
Чтобы пришел и волны успокоил,
Чтобы опять мне паруса поднять
И ждать тот ветер, что Его лишь только.

Л. Шпак

Миром любові намащу Твої ноги
Бог мій, Спаситель, Ісус дорогий.
А підійти я до Тебе не можу…
Вірою чую лише – поруч Ти.

Серце моє величає і славить
Боже Тебе, що просто лиш є тільки Ти!
Що Ти загинути нас не зоставив
В горі, гріхах тут на цій ось землі.

Дивлячись з неба, порадив спасіння,
В серце бажання Ти вклав, щоб спастись.
Сили спокуси дав перемогти всі
І в покаянні до Тебе прийти.

Я Тобі вдячна за все у житті моїм,
Що очищаєш мене через біль.
Щоби могла там, в Небесній Вітчизні
Біля престолу там впасти до ніг.

Ну а ще поки – дощ ранній і пізній
Ти посилаєш на душу мені.
Радію сонцю і зорям радію,
Гімни хваління співаю Тобі.

Як у вдовиці Сарепти Сидонської
Хлібом, оливою повний є дім.
Серце наповнене хлібом духовним,
Духа Святого олива на нім.

Як хочу, Господи, бути готовою
Щоби на хмарах зустріти Тебе…
Ти очищай мене знову і знову,
Міцно тримай в руках Своїх мене.

Л. Шпак

Быть оставленным Мною - что есть хуже сего?
И не слышать уж слова от Отца своего...
Говорил Бог к народу чрез мужей всех Своих,
Через Ангелов тоже, также Духом Святым.

Слово то приходило после многих молитв,
Наставления слово им Господь говорил.
Утешение, крепость Бог для них посылал.
Сколько можно нам встретить в Библии: "Бог сказал"

К нам сейчас говорит Бог через слово Своё,
И даёт утешение, и по жизни ведёт.
Утешения слово только лишь принимай -
"Наказания, сын Мой, ты не пренебрегай"

В чём же здесь утешение? Как принять можно то?
А ведь в том утешение, что ты - "сын Мой и дочь"
Ухватись ты за это, счастье в этом твоё.
Мало так на земле здесь, Бог детьми ведь зовёт.

Это высшее звание Бог для нас приобрёл
Когда, чрез посмеяние, на Голгофу пошел.
Теми рваными ранами, кровью, что там лилась,
Заплатил за то звание дорогое для нас.

И с любовью заботится, Он о детях Своих -
Наказания Божьего не лишает Он их.
Чтоб не были наказаны с миром этим за зло,
Чтобы жизни поправили, чтоб спасенье пришло.

Как елей тот на сердце слышать:"сын Мой и дочь"
Есть ли что драгоценней в мире за слово то?
Ведь теперь в наше сердце Дух Святой говорит
Тем потоком бесценным, к Богу в небо молитв.

Дух Святой Утешитель с неба посланный нам,
От Отца говорит к нам, утешает сердца.
И когда искушения нету сил превозмочь,
Вспоминай ты в смирении: "ты есть сын Мой и дочь"

Л. Шпак

Стих " Не опускай надломленные крылья"...😢☝️

Стих " Ступени совершенства"🙏☝️