Особливі християнські вірші 🙏❤️

Плоды...плоды...их семена сокрыты
Бывают ведь в земле на глубине.
Бывает сверху на земле рассыпаны,
Но ведь и всходы из них тоже есть.

А семена - святое Слово Божье,
Их набираем, чтобы рассыпать.
Чтобы обильные давали всходы,
Поглубже в слове нужно их копать.

Не лишь поверхностно, что "пища для младенцев",
А то, что там сокрыто в глубине.
Что Бог даёт, коль открываем сердце,
И наполняет им тогда вполне.

На глубину спускаясь океана,
Жемчужин дорогих можно набрать.
Ведь нет их сверху, они только в раковинах.
С дна океана можно их поднять.

Вот так и плод, чтобы прекрасным вырос,
Посажены должны быть в сердце глубоко,
Те семена, что мы берём из Библии
И сеем в жизнь, и плод из них растёт.

Даёт встократ и в шестьдесят, и в тридцать...
Смотря как глубоко ты в ней копал.
Иль просто брал, что на поверхности лежит там,
И всё плода большого ожидал.

Копай поглубже и черпай воду живую,
Пускай течет рекою в жизнь твою.
И эту жизнь в тебе увидят люди,
И плод большой украсит жизнь твою.

Л. Шпак

Обійми мене міцніше, мій Господь,
Хай любов Твоя сховає від печалі.
Ти так любиш мене, добрий Отче мій,
І кінця Твоїй любові вже немає.

Скільки б я не намагалась догодить
Тобі добрими, приємними плодами,
Від Тебе щоб нагороду получить,
Та немає більшої за ту, що дав мені.

Це, мій Боже, до мене Твоя любов.
Буть дитям Твоїм, хіба що є ще вище?
Бо торкається той ока Твойого,
Хто торкається мене - так кажеш лиш Ти.

Серце на шматки розбитеє моє,
Ти збираєш знов - осколок за осколком...
Кожен малесенький шматочок той що є,
Любиш Ти Своєю вічною любов'ю.

Я це Боже одкровення бережу,
Наче скарб, що всіх скарбів є більше.
"Ти дитя Моє"- від Тебе лиш почути,
Це найбільша Божа обітниця.

Цінна для мене любов Твоя,
Мій Господь, мій дорогий Спаситель.
Бо вона, навкруг мене - стіна,
Кожен день оградою великою.

Обійми мене міцніше, мій Господь,
Від біди в обіймах я сховаюсь.
Як велика є Твоя любов!
Це найбільше є для мене щастя.

Л. Шпак

Господь усмотрит - нет здесь моего...
Господь усмотрит - Божья только воля.
Господь, Ты в мою душу посмотри,
Как выглядит она перед Тобою?

Что движет мною, дай мне различить.
Есть качества Твои, а есть похожие.
Их иногда так тяжко отличить,
Есть вражьи - враг их производит.

Вот - дерзновение, какое есть оно?
Стремленье только к чистому, святому...
А есть и дерзость - как похоже слово то,
Но это - непочтительности слово.

Да, непочтительности к людям и к Тебе.
Руководит что больше ныне мною?
Упорство, твёрдость угодить Тебе,
Или упрямство в исполнении Твоей воли?

Что движет - миротворство, мир творить,
Быть в мире и других мирить повсюду?
Иль, в попустительстве глаза закрыть -
Пусть будет всё как есть, влезать не буду...

Иль щедрость - когда хочется отдать
Последнее, последним поделиться.
Иль - расточительность, всегда приобретать
С ненасытимостью, хоть нет необходимости.

Вот так же, бережливый и скупой -
Я бережливо в жизни поступаю,
Чтоб поделиться с ближним после мог,
Иль скупо для себя всё собираю?

Иль мягкость - нежность, ласка, доброта
Моей души лишь открывают двери,
Иль малодушие - лишь нерешительность и страх...
О, Господи, скажи во что я верю?

Сказать что могут люди обо мне?
Что я спокоен, говорю с любовью,
Иль равнодушный - никакого дела нет
Мне до других, доволен лишь собою...

Вникать в себя, в учение Твоё
Мне помоги с усердием, мой Боже.
Что есть во мне, чтобы увидеть мог,
Чтоб на Тебя во всём мне быть похожим.

Л. Шпак

Всё суета - сказал Екклесиаст.
На суете весь мир наш есть построен.
Ведь каждый в суете живёт сейчас -
Родятся, умирают, сеют, строят...

Без суеты не могут люди жить,
Всё собирают в жизнь на будущие годы...
Чтобы в достатке на земле прожить,
Немало нужно сделать ведь работы.

И в суете без смысла дни летят.
Задумываться редко может кто-то,
Зачем, куда мы всё спешим вот так -
Работа... дом... хозяйство... дом...работа...

А смысл какой? Окончится всё чем?
Ну, после смерти, может кто-то вспомнит...
Останется уж горсточка детей...
Где будешь сам? Не думал ведь о том ты.

А как же Бог? А как же жизнь твоя?
Она без Бога пролетит впустую.
А ведь пред Ним придётся всем стоять,
Иль знал Его, или о Нём не думал.

Коль знал, но дни земные проводил
Все в суете, о Нём не вспоминая,
Откуда взять тогда ты смог бы сил,
Чтобы попасть тебе к воротам рая?

А коль не знал, то время есть ещё
Остановиться, к Господу взывая,
И попросить, чтоб Он к тебе пришел
Ушла чтоб суета твоя земная.

Земную жизнь ты смыслом наполняй,
Чтоб не пришлось в конце сказать уныло,
Как в книге Экклесиаст своей сказал -
Всё суета сует есть в этом мире.

Л. Шпак

Життя це ехо, воно відголосками
Чується різними в нашій судьбі.
Темними, світлими лише полосками
Знати про себе дає по всі дні.

Що ви відправили - те повертається
Як бумеранг, що із рук полетів.
І що ви сіяли - те пожинаєте...
Божий уділ тут є сіяння й жнив.

Бог повертає завжди, що посіяли.
Може то добре насіння лише.
Якщо ж недобре в житті своїм сіяли,
То всеодно воно вам проросте.

Бог не поллє Своєю благодаттю,
Виростуть самі, як все тут росте.
Бо від Адама земля під прокляттям,
Рясно бур'ян так на ній все росте.

Що віддаєте, те і вам віддасться -
Мірою втоптанною, як й ви дали.
Якщо даєте завжди саме краще,
То саме краще приймете і ви.

І що ви в інших навкруг помічаєте,
Те саме є в характері у вас.
Якщо лиш добре ви в них відмічаєте,
То серце добре є також у вас.

Бо "Не судіть, осуджені не будете"-
Слово Господнє так каже до нас.
І не ставайте швидкими ви суддями,
Бо на престолі Суддя вищий вас.

Бо лише Він все і міряє, й судить.
І Він приймає з рук ваші плоди.
Він усе бачить, що сієте всюди,
З вашого що тут насіння росте.

Л. Шпак

Чтоб умереть, настанет время...
Оно положено для всех.
То, не из лучших, есть мгновение,
Лишь только б, в Боге, умереть.

Лишь только б с Господом в общении,
И с Библией в своих руках.
Лучше умру я на коленях,
С молитвой к Богу на устах.

Чтоб умирать так, то ведь нужно
И жизнь всю с Господом прожить.
Чтоб быть Ему, во всём, послушным,
Чтоб место в небе получить.

Не в суете здесь проживая
Только земные эти дни,
А даже печь пусть ожидает -
Но верность Господу хранить.

И корни не пускать глубоко
Здесь так в земное во все дни,
Чтобы вокруг себя широко
Их в жизни не распространить.

Иначе как войдёшь ты в небо?
Они везде будут держать.
Не сможешь, как бы ни хотелось,
Ты от земли их оторвать.

Держать тебя здесь будут крепко,
Ведь ты пустил их глубоко.
Не будет смерть благословеньем,
Ты в небо не уйдёшь легко.

И радостно, в переселении,
Не будешь Богу воспевать.
Земные корни в те мгновения,
Так будут крепко ведь держать.

Л. Шпак

Когда народ Бог вывел из Египта,
Тогда пустынею его повел.
Не мало и пришельцев с ними вышло,
Ведь в рабстве быть там не хотел никто.

Они роптать Израиль подстрекали.
Напоминали как там ели мясо все.
О луке, чесноке напоминали,
О идолах своих, что взяли те.

И плакал там Израиль вместе с ними.
Роптали там на Бога ночь и день.
И теми недовольствами своими
Гневили Бога, и роптали все.

Сейчас Господь проводит нас пустыней,
Чтоб научить врагов всех побеждать,
То - ропот, недовольство и уныние...
Чтоб научить нас Богу доверять.

Но мы, не раз, берем с собой в дорогу
Пришельцев, в своё сердце допустив.
Они когда - то с нами в мире жили
И дальше с нами собрались идти.

Лень, осуждение, пустые споры,
Зависть, обиды, сплетни, нелюбовь.
Их взяли многие с собой в дорогу
Идут пустынею из года в год...

Напоминают как там в мире было -
Свобода, развлеченья были там.
Теперь приходится идти пустыней -
Ведь то нельзя и этого нельзя...

И те пришельцы из былого мира
Всё вводят в ропот Божий там народ.
Многих сердца в пустыне той остыли -
Пришлец из прошлой жизни верх берёт.

Коль хочешь из Египта, друг мой, выйти,
Оставь пришельцев прошлой жизни ты.
Чтоб не бродить всю жизнь тебе пустыней
И в Царство Божье так и не войти.

Л. Шпак

Ось прийшов день Різдва, світле, радісне свято
Коли Ангели гімни співали Йому.
Народився в ту ніч, щоб відкрить двері раю.
І той Ангел з мечем вже вклонився Йому.

Він прийшов, щоби смерть на Голгофі лишилась.
Щоб смерть душі людей не могла забирать
Тих, що приймуть Його як Творця - не Дитину.
Хто захоче Його в своє серце прийнять.

Вже гірлянди горять - бо Різдво на планеті.
Нам Спаситель прийшов - веселиться земля!
Він Один, за людей, тримав відповідь твердо,
Коли всі їх гріхи Він на Себе прийняв.

Ось - Святеє Дитя, хлів і ясла, і сіно...
Скрізь будують вертепи, пісні в небо летять.
Тільки перед Царем не стають на коліна.
Він для них - лише в свято Святеє Дитя...

Зараз більшість таких, в них широка дорога.
На дорогу Христа не бажають іти.
Так і лишиться Він, як Дитя у Різдво лиш.
Як до Нього в Різдво тільки будуть іти.

Як не прийдуть до Нього, до хреста, на Голгофу.
Якщо серцем не приймуть народження те.
Не відчиниться рай, не ввійдуть за ворота.
І не скаже ніхто: " увійдіть Бог вас жде"

Знов Різдво...радості всі якої чекають? Сісти з рідними радість за святковий вже стіл?
Чи прославить Христа у цей вечір бажають,
Що на землю прийшов їх від смерті спасти?

Народився Спаситель! У який день було це,
Сховане це від нас за туманом віків.
Лиш у вірних серцях та любов не схолола,
Що лежавший у яслах, на землю приніс.

Л. Шпак

Свій тягар на землі тут усі ми несемо.
Лиш різниця між нами існує одна -
Хтось, разом із Христом, вже тягар тут несе свій,
Ну а хтось несе сам той тягар свій гріха...

"Мій тягар є легкий"- каже в слові Господь нам.
З ним ти легко пройдеш по дорогам земним.
Він поніс твій тягар, на Собі, на Голгофу.
Свій, легкий, тобі дав, щоб ти міг донести.

Це - служіння Йому, це - смирення є плоті,
Послух, мир і любов, радість в твоїй душі.
Як тягар ви Його вже на себе берете,
Далі з вами піде Він уже по житті.

І підтримає вас, і візьме вас за руку,
І підставить плече, як не стане вже сил.
Буде ніжним Отцем, буде люблячим Другом,
Тягаря лиш Його не покинь, донеси.

Ми несем тягарі часто, що нагрузили
У житті цім своїм марноти і труда...
Часто не дістає вже нести у нас сили,
Нарікаєм тоді на своє ми життя.

І тягар той Христа все тяжким ми рахуєм.
Вже не хочем нести, не під силу нам він.
Лиш тягар свій гріха по дорозі несучи,
Все чекаєм, що Бог якось нам вже простить.

Одним рухом довіри скінь тягар свій із себе.
На Голгофу до Нього його принеси.
І Він час на землі ще продовжить для тебе,
Щоб довірив Йому все життя своє ти.

Л. Шпак

"А что смотреть ходили вы в пустыню?"-
Спросил об Иоане Иисус.
"Трость ли колеблемую ветром, или
В мягких одеждах человека вас спрошу?"

Не было в нём величия земного,
Не говорил высоко о себе...
Был гласом только посланным от Бога,
И людям возвещал всем о Христе.

Сейчас, когда приходят в церковь Божью,
Что многие увидеть там хотят?
Людей в одеждах царских видеть тоже,
Но как обманчив этот первый взгляд...

Там собраны - без вида и величия...
Похожие лишь сердцем на Христа.
И там видно, лишь Господа величие,
Лишь слово Бога говорится там.

Там радуются, когда Бог приходит
От сердца, к сердцу тихо говорит.
Там каждая душа покой находит
В Господней всеобъемлющей любви.

И радуются, будто бы там прибыль
Великую они приобрели!
А это потому, что Божья близость
Высоко поднимает от земли.

А в нынешней, земной такой пустыне,
Христова церковь, как и Иоанн,
Зовёт людей "Покайтесь люди ныне,
Вам день ещё пока здесь Богом дан"

На небесах будет она царицей,
Одетой в белый праздничный висон.
Ну а пока - в нужде, во власянице
Христа послание здесь на земле несёт.

Л. Шпак

Краще сто разів комусь віддати,
Ніж чекати, щоб тобі давали.
Краще йти комусь допомагати,
Ніж чекати, щоб тобі допомагали.

Краще щоб когось йти накормити,
Ніж чекати, щоб тебе кормили...
І за краще когось напоїти,
Ніж чекати, щоб тебе поїли.

І відвідати когось вже краще,
Ніж чекати, щоб тебе відвідали.
І підтримати в біді когось вже краще,
Ніж чекати, щоб тебе підтримали.

Краще когось переодягнути,
Ніж тебе щоб переодягали.
І попрати одежу комусь там,
Ніж чекати, щоб тобі попрали.

А комусь краще прибрать кімнату,
Ніж чекати щоб тобі прибрали.
Краще вивезти хворого погуляти,
Ніж чекати, щоб з тобою лиш гуляли.

Добре у житті добро робити.
Бо ще душі є, що Бога славлять.
Що, як Бог, вміють добро робити,
Голосу Його завжди слухняні.

Дай нам, Боже, ближніх поважати,
З ними ділитись Божою любов'ю.
І буде небо жертви ті приймати,
Якщо заради ближніх жертвуєш собою.

Л. Шпак

Голиаф и Израиль - враг величьем пугает.
И от этого вида устрашился Израиль.
Но выходит Давид, в помазании Божьем.
Прост и юн он на вид, но так храбро выходит.

Не страшит Голиаф, он - как благословение.
"В мою руку отдал Бог его в те мгновения"
Низложил он его пред глазами народа.
И прославился Бог Своей силой Господней.

И Давида поднял Бог в величьи и славе.
И царём Давид стал, имя Божье прославив.
Послан был Голиаф, словно благословенье,
Чтоб Давида поднять на Господни ступени.

С того времени Бог поднимать стал Давида,
Ведь Он верность его, тогда в сердце увидел.
Не боялся пойти с пращей на Голиафа,
Народ Божий спасти, поношение сняв с них.

Мы ведь тоже хотим Божьих благословений,
Но стоят на пути Голиафы всё время.
Но выходим ли мы к ним во имя Господне,
Или в страхе стоим, как Израиль, сегодня?

Или скажем ему: ты пугаешь нас силой,
Но Господня смерть, тьму на кресте погубила.
А на нас есть всегда Божие помазание -
Дух Святой Богом дан, Он всегда рядом с нами.

Даст Он смелость идти, даст и силу сражаться,
Побеждая в пути, и врага не бояться.
И поднимет тогда на Свои Бог высоты,
Если славишь Христа, если твёрдо идёшь ты.

Л. Шпак

Мої рани сердечні Ти один полікуєш.
Смуток мій безкінечний ніжним словом вгамуєш.
Лиш на Тебе надія дає сили ще жити.
І про небо все мрія, не дає затужити.

Все, що прийде на мене, мені вийде на добре.
Коли візьмеш до Себе, І коли оздоровиш.
Буде в небі там радість і не буду тужити,
А як тут ще зоставиш, ще я буду трудитись.

Усе мені на добре у житті моїм вийде.
Бо в руках я є Божих, бо Його я дитина.
Його воля для мене є найкраща у світі.
Це прийма моє серце, не завжди тіло тільки.

"Хай Твоя лише воля..."- правда, як то чудесно?
"Хай Твоя лише воля"- і Спаситель воскресне.
"Хай Твоя буде воля"- часто кажем ми Богу?
"Хай Твоя буде воля"- про багато говорить.

У житті нашім часто мало віримо Богу,
Ось тому зустрічаєм на дорозі скорботи.
Ми про те забуваєм - на Його ми долонях.
Схованого немає перед поглядом Божим.

Знає Він що готує нам цей день, і цей вечір.
І кого що чекає - чи прощання, чи зустріч.
Знає Він кожне слово, кожну думку і подих.
Знає все наперед у житті цім короткім.

О, ця воля моя - невгамовна, земная.
Спішить часто вона, волю Божу не знає.
Воля Божа одна на добро і на благо.
Сильна є лиш вона щоб на добре направить.

"Хай лиш воля Твоя"- сказать ніби так просто.
Часто ж, воля моя переважає над Божою.
Як би волі Твоїй навчитись підкорятись.
Помилок різних, бід в житті могло б не статись.

Якщо воля Твоя буде лиш в моїм серці,
Тоді, Боже, як Ти, я для неба воскресну.
Поки, йду я і вчусь у Твоїй пробувати.
В ній, один Ти Ісус, сильний мене тримати.

Л. Шпак

Ты, Господи, на всё даёшь ответы.
И я Тебя хочу, Господь, спросить –
Скажи, что там сокрыто в моём сердце?
Что значит – пред лицом Твоим ходить?

Мне кажется, что сердце своё знаю.
Но Ты, придя, мне открываешь то,
Что никогда в себе не замечала
И думала, что так всё хорошо…

Вот искушенье, и опять из сердца
Вдруг вышло то, что как бы не моё…
Что я иметь совсем бы не хотела,
Но в сердце оно, где-то там, жило.

Но Ты, увидев, в жизни допустил так,
Чтоб я заметила, что есть грех и такой.
Избавить от него Тебя просила,
Покаявшись за всё перед Тобой.

Ты каждый уголок укромный видишь
И в сердце наведи порядок Свой.
Что тайное есть в нём, что не открыто?
Есть ли в нём место, что не занято Тобой?

И сердце Ты возьми в Свои ладони.
Какое есть оно мне покажи.
Наполнено ль оно водой живою?
И есть ли в нём Твоя святая жизнь?

Ходить пред Богом – что же это значит?
А это значит Господа любить.
Пред не любимым мы ходили б вряд ли.
Перед любимым любим мы ходить.

Лишь с чистым сердцем, верною душою
Перед лицом Твоим так хочется ходить.
Ты обнимаешь, Господи, любовью.
Так буду я всегда Тебя любить.

Л. Шпак

Моя ціль то є святі небеса
Туди лине і рветься моя душа,
Там зустріну ,друзі і рідних своїх,
Що залишили землю повік .

Там не буде ні горя ,ні сліз,
Там співатиму пісню хвали,
І нехай на землі тут тривоги одні,
А душа моя в небо біжить.

Небо- варте не простого шляху,
Небо варто мого життя,
І нехай всі кричать ,що я не в собі,
А я в небо тільки стреслюсь.

Там чекає Спаситель Господь
Всіх ,що стомлені від страждань земних
Небо то країна спокою
Лиш туди так бажає душа.

Хай навколо лише тільки страх,
Біди ,війни ,голод і біль,
Моя ціль -це святі небеса
У країну вічного спокою

Християночка🕊️🤗

Є сила в імені Христа - це знаєм твердо.
Та залишається саме лише знання.
Не користуючися ж силою тією,
Поразки терпимо у всьому ми щодня.

Диявол нас постійно атакує.
Він бачить - не такі ми й сильні є.
Спокійно терпимо "долю" такую,
А Бог такої долі не дає.

І він не бачить в нас протистояння.
Його не гоним іменем Христа.
В ім'я ми Господа все просим подаяння,
Та Він не тільки хоче блага дать.

Своє Ім'я дав, щоб перемагали.
Бо перед Ним так сатана тремтить.
Щоб проголошували ми Його ім'я лиш,
Й від нас ворожа сила побіжить.

А ми з ім'ям Христа не наступаєм.
Нападки терплячи, ми молимося все ж.
Ісуса ім'я часто призиваючи,
Все ж думаєм - недобрі в чомусь є.

Хай Божий гнів так в серці запалає,
Щоб виклик кинуть грізний сатані.
Стоять в борні, в нападках не змиряясь.
І перемогу проголошувать в Христі.

"А ще в Моє ім'я ви не просили"
Просіть не тільки крихти із стола.
У імені Моїм візьміть ви силу.
Змагайтесь нею, Я її вам дав"

Не тільки просто так ви проголошуйте,
А з вірою, що сила не пішла.
Бо силу імені Господь для нас залишив,
Щоби її у битвах скористать.

Наша борьба не проти крові й плоті,
А проти злобних духів сатани.
Написано - війна, її проводьмо.
Війна на смерть, не на життя завжди.

Сьогодні у Христі життя ми маєм.
Захищені ми кровію Його.
Із Божої руки він нас не забирає,
А тільки напада зі сторони.

Якщо не відбивать нападок сміло,
То стріли будуть кожен день літать.
"В ім'я Ісуса"- крок лише зробивши,
Прогнавши ворога, хвалу будем співать.

Л. Шпак

Лучше сто раз кому-то дать,
Чем ждать, чтобы тебе давали.
Лучше идти кому-то помогать,
Чем ждать, чтобы тебе все помогали.

Лучше пойти кого-то накормить,
Чем ждать, чтобы тебе несли, кормили...
И лучше уж кого-то напоить,
Чем ждать, чтобы тебя поили.

Лучше пойти кого-то навестить,
Чем ждать, чтобы тебя уж навестили.
Лучше кого-то в горе поддержать,
Чем ждать, чтобы тебя пришли и подкрепили.

Лучше кого-то взять переодеть,
Чем ждать, чтобы тебя переодели.
Лучше пойти кому-то постирать,
Чем ждать, чтобы к тебе стирать ходили.

Лучше кому-то комнату убрать,
Чем ждать, чтобы к тебе пришли убрали.
И лучше вывезти кого-то погулять,
Чем ждать, чтобы с тобою все гуляли.

Как хорошо в жизни творить добро.
Как хорошо, что добрые есть души,
Что поступают, как наш добрый Бог,
Что голосу Его всегда послушны.

Дай Бог нам наших ближних понимать,
Делиться с ними Божией любовью.
И будут небеса те жертвы принимать,
Коль жертвуем, ради других, собою.

Л. Шпак

Як тяжко буть сіллю, коли солодко жить.
В солодості тій, зменшуються і болі.
Без солодкого можна на світі прожить,
А чи проживеш ти, в цім світі, без солі?

Як життя не підсолене словом Христа,
Втрачається смак його, нехай навіть й солодке.
Мертвою стає у житті цім душа,
Лиш тіло царює наївшись добротно...

І є несумісні солодощі й сіль.
Та якщо в розумних пропорціях брати,
Сіль Божого слова врачує в нас біль,
Від цього й солодкого в серці багато.

Від спільності з Богом - солодко в душі,
Та, часто, воно і приправлене сіллю,
Щоб ми, помічаючи погане в собі,
Несли все до Нього і Він тоді звільнить.

"А будьте ви сіллю на цій ось землі" -
Таку для нас заповідь Бог нам залишив.
Щоби смак життя мали люди усі -
Її Божим словом приправить потрібно.

І будуть їх душі здорові тоді.
Не будуть шукати насичення плоті.
Будуть над життям розмірковувати -
Навіщо живуть у житті безтурботнім?

Солодкі думки відійдуть вже тоді,
Коли вони сіль в житті стануть цінити.
А чути у небі всі наші думки,
По них нас Господь буде потім судити.

Солодість і сіль - дані Богом вони,
Їх використовувать мудро потрібно.
В розумних пропорціях брать маєм ми,
І буде солодко з Христом неодмінно.

Л. Шпак

Я собираю веру по крупицам -
Что, в прошлом, сделал для меня Христос.
И в памяти встают родные лица,
Через которых утешение нёс.

Вот там поднял меня когда упала.
Там поддержал, когда споткнулась вновь.
Там - объяснил чего не понимала.
Там - защитил от злых и колких слов...

Там исцелил моё больное тело.
Там, в трудной ситуации, помог.
И в испытаниях моих давал мне смелость,
Злу вопреки всегда идти вперёд.

Там - защитил от тяжкого обмана.
От злых, лукавых уберег людей.
Разрушил дьявола коварные все планы
Рукою любящей пронзённою Своей.

О, если б только, оглянувшись, вспомнить
Где Он ещё провёл и где помог...
Таких на свете не найти и слов мне,
Чтоб выразить к Тебе мою любовь.

Но, больше за слова, пусть скажет сердце.
Что скрыто в нём Ты знаешь лишь один.
Туда войти лишь может за "завесу"
Один Первосвященник - Божий Сын.

Заботливого любящего Друга,
Единственного верного Отца
Иметь могу, в том не моя заслуга.
Иисуса лишь любовь меня нашла.

А впереди ещё земные бури.
И Он поможет мне их все пройти.
Лишь по крупицам веру соберу я,
Чтоб устоять в нелёгком сём пути.
Л. Шпак

А страхи в розумі мають велику силу.
Велику силу мають, щоб гнітить.
Від думок, часом, падає і сильний,
Коли стається їх у серце допустить.

Летять до тебе думки все як стріли.
Здається так, що думаєш це ти.
А ворог то, лукаво дуже й сміло
Збити старається із Божої путі.

Через думки приймаємо хвороби.
Через думки не рідко ми в грісі.
Часто думки бувають так марнотні,
Коли ідуть окремо від душі.

Коли душа наповнена лиш Богом,
Вона завжди Спасителю співа.
А ті думки, які блукають за порогом,
Від сатани несуть юрбу розчарувань.

Від Бога думка - і на серці спокій.
В думках тих є утішення і мир.
У них лиш спілкування радість з Богом.
Не рушать, созідають лиш вони.

Як від думок уся душа в тривозі,
І бідкається - як же далі жить?
Гони думки ці, вони не від Бога.
Не так говорить Бог у розум твій.

Він потішає. Якщо ж викриває,
То й скаже Він як виправити все.
Як сварить, то й на вихід Він покаже.
Господь не діє, щоб розбить тебе.

Любов з собою болі не приносить.
Любов всю біль твою взяла на хрест.
Бог силу наступать дає на зло нам.
В Його святій крові та влада є.

О, страхи...страхи... скільки ворог сіє
"Діти не бійтеся"- так Бог каже до нас.
А Його істина - є охорона й щит наш.
Прибудьте в істині, вона захистить вас.

Л. Шпак