християнські вірші 🇺🇦

Я, Боже, в захваті, коли дивлюся
На чин Твоїх могутніх, добрих рук,
Як мудро, гармонійно заплелися
Поміж собою форма, колір, звук.

Про Тебе кожне дерево говорить,
Про Тебе кожна квітка промовля.
Про мудрість Божу колос нам повторить
І птах, що повертається здаля.

Про тебе небо нам нічне розкаже,
Що грає мерехтіннями планет, —
Твою премудрість кожна з них покаже,
Продовжуючи з віку в вік свій лет.

Про Тебе, вічний Боже, нагадає
Нам сонця диск, що з ночі вирина.
Своїм проміння землю зігріває,
Аби Творця прославила вона.

Я, Боже, в захваті, коли дивлюся
На рук Твоїх святих прекрасний плід —
Схилю коліна, щиро помолюся,
Подякую, що Твій я бачу слід.

Ігор Попович @virsh_online

А я буду надію свою покладати на Господа.
Доручу свою душу, бо Він попильнує її.
Ще прославлю Його, і хвала прозвучить невимовная
Для Небесного Батька, що зберіг мою долю з біди...

Ще хвалитиму я, ще засяє над домом моїм Твоє світло.
Розійдеться пітьма, бо Господь підпирає мене.
Моя сила в Христі і я житиму з Ним в небі вічно,
Бо провадить мене із дна моря вперед до мети.

Ні, не буде сміятися ворог із мого нещастя,
Не зрадіє. Що впала, то Бог підійме.
Встану силою Господа і буду незгоди долати.
Що б не стріла в житті - Він поможе мені перейти.

Так, не раз Він був втіхою в час мого суму.
Вже не раз із Своїх Він джерел напував,
Коли спрагла душа до землі припадала в безсиллі,
Він життя повертав, Свої руки мені простягав.

Його милість така нескінченна до мене,
До нікчемної крихітки пилу й води.
Та Господь творить диво, щоб сказати сьогодні й для тебе:
Він так любить і дбає, пильнує і хоче нам допомогти.

Не залишить нікого в знемозі вмирати.
Хоч буває й допуститься трудність в житті.
Але варто тобі бодай просто згадати,
Як не раз вчасно поміч була в повноті.

Хоче Він у серцях плоди віри зростити,
Хоче славили щоб не лише з радості,
Щоб Ім'я Його щиро могли величати.
Навіть в час тісноти і від суму себе берегли!

Тоді надхненно серце для Спаса заб'ється,
Підійме свої очі і небес голубінь
Вабить погляд, і знаємо, що не даремні
Всі старання для Господа тут на землі.
24.11/01.12.24 @virsh_online

Вічність
Вже не вернеш людину із вічності,
Хоч куди б то душа не пішла.
За іронією долі зловіщої,
Обриваються наші життя.

Смерть людей забирає без дозволу,
Просто нагло за руку візьме,
Не запитує віку чи статусу,
Закриваючи очі на все.

І приходить та Злюща по-різному,
Хтось зі старості життя залишив,
Ну а хтось воював за Вкраїну,
В полі бою життя загубив.

Хтось зненацька зазнав катастрофи,
В когось серце раптово спинилось,
А до когось у дім прилетіла ракета,
Таким чином буття завершилось.

Ми всі, люди, живемо по-різному,
По-своєму розумієм життя.
Та потрібно нам також й до вічності,
Готувати свої душі й серця.

Бо життя на землі непостійне,
Нестабільне, як бачимо ми;
Адже все в цій долині дочасне,
Все завершиться якоїсь пори.

Лиш у вічності з Богом в безпеці,
Будем радісну пісню співать,
Споглядати красоти небесні,
І у славі його пробувать.

Лише там не зазнаєм ми смерті,
Не побачим більш болі і зла,
Пробувать будем в вічній любові,
Якої на землі не вистача.

Ну і є також інша дорога!
І туди й також кожен ввійде,
Хто в земному житті відкинув Бога,
Вічність в пеклі, в вогні проведе.

І відчує він вічнії болі,
Буде плакать, просити, молить🙏
Щоб Бог дав другий шанс і звільнив із неволі
Він готовий все виправить.

Та із вічності дороги немає,
Вже не звернеш ти звідти назад,
Лише в земнім житті людина обирає!
Світла вічність з Богом, чи вогняний Ад;
Валентин Кініщук @virsh_online

Знаєш в чому сила є брехні?
Старий спитав свого онука.
На що той відповів був - Ні!
І сів ближче, наостривши вуха.
 
Її сила в людському лицемірстві,
Де чиниш ти те саме, що й вони,
Приховуючи своє оце все дійство,
Шляхом неправди, обману, й вини.
 
Її сила в байдужості людини,
Де окрім себе не бачиш ти нікого.
Де живеш ти без всякої провини,
За тих, кого покинув, в тяжку годину.
 
Її сила в людській ненависті, й злобі,
Коли ти не хочеш бачити нікого.
Коли любові чистої, немає вже, в тобі,
І твоє серце прагне, тільки злого.
 
Її сила в жорстокості, й пітьмі,
Коли темрява, душу огорнула,
Коли сил немає, щоб знайти в собі,
Те що, людська душа, вже давно, забула.
 
Її сила в викривленій реальності,
Коли неправда стає на місце, правди.
Вона прийнявши вигляд святості,
Викривлює душі, схиляючи, до зради.
 
 
Сила брехні в лукавому серці людини.
Де корінь всього злого, є тільки, ми!
Де кожної секунди, хвилини, чи години,
Ми забуваємо, що маємо бути, людьми.
 
А в чому ж тоді сила правди?
Спитав малий, свого старого.
Чи є на світі, все ж, вона, і де її знайти?
Онук, стурбовано, питав був діда, свого.

Де той, шлях і як потрапити на нього?
Як зрозуміти, і знайти ту дорогу,
Щоб не схибить, і не втратить, того,
Що є свободою, й правдою живою?
 
Сила правди, в чистоті розуму, мій сину,
Старий дав відповідь, малому.
Де серце прагне кожної хвилини,
До розвитку, й переміни, людини.
 
Її сила в вірності сказаного, слова,
Де цінуєш ти його, як чисте золото.
Де вірністю, завжди є твоя, основа,
По всяк вік життя, твого, навіть, в оковах.
 
Її сила в вірному серці людини,
Коли любим ми ближнього свого,
Коли в час визнання ворогом, його провини,
Ми проймаємо, його, як брата, рідного.
 
Її сила, в її справедливості,
Де кожний отримує, по заслугах,
Якщо він, не визнає своєї, провини,
За те, що чинив був із життями, чужими.
 
Сила правди, в здоровому розумі,
Де люди дбають про добро, інших,
Де кожний живе в тому розумінні,
Що наше благо, не залежить від нас, самих.
 
Її сила в чистоті всіх помислів людини,
Коли ми цінуємо, не тільки свої життя.
Коли кожної миті, секунди, чи хвилини,
Ми пам'ятаємо сенс, свого буття.
 
Сила правди також, в правді,
Твого, чи мого серця, розуму, єства!
Коли ми прагнемо бути в спільності,
З Тим, Хто е центром, всього нашого буття.
 
Ось, онуку, як цей шлях, знайти,
І ось, мій сину, яка це є дорога,
Тож нам треба тільки нею, йти,
Бо лиш вона виде, до Нього. @virsh_online

Небокрай любові

На небокраї сяйво грає,
Як спомин Божої руки.
Воно тихенько промовляє:
"Я поряд, навіть у віки".

Любов Господня, мов світанок,
Осяє темряву доріг.
Далечина — не лише спомин,
Вона близька, мов серця крик.

Де сонце землю обіймає,
Там кожен крок — Його закон.
Він у тривозі нас тримає,
Й дарує втіху крізь сезон.

Небокрай — це більше небо,
Це обіцянка і мета.
Хто віру має, той у себе
Знайде джерела, що зроста.

Далеч не завжди є далека,
Якщо з Господом ти ідеш.
Його рука, як оберіг, чека,
Щоб в Ньому радість ти знайдеш.

Тож небо кличе і любов веде,
Там мир і істина живуть.
Бог не залишить нас ніде —
Лише до Нього всі дійдуть.

Автор: Богдана Бондаренко @virsh_online

Ніхто не сміється над Богом в лікарні.
Не втікають люди від Нього в біді.
Коли страшно,то падають в покаянні,
Бо важко без Бога в тривожні дні.

Ніхто не сміється над Богом в пожежі,
Коли у вогні може попелом стати життя.
Тоді до Христа біжать в голосінні.
Часто лиш в безнадійні часи приходить каяття.

Ніхто не сміється над Ним на війні,
Коли чути вибухів і пострілів грім.
Тоді думають про хвилини останні
І рятунок шукають лиш в Бозі однім.

Коли біда торкається серця,
Тоді віра починає жевріти в душі.
У безвиході Бог більше казкою не здається
І молитви частіше звучать в тишині.

Проходять насмішки,коли поруч смерть.
Коли вона близько, то серце гордість ховає.
В горя немає нижчих і вищих людей.
Воно приходить, коли найменше чекають.

Ти не знаєш що буде завтра.
Можливо ти на дорозі,машина,удар...
Ніхто наперед свою долю не знає.
Задумайся,бо душу чиюсь вже диявол забрав.

Життя обірватись може як тонка нитка,
Від смерті розділяє лиш мить.
А якщо не встигнеш в життя запросити Христа?
Чи думаєш, що буде ще час все змінить?

Колись до фіналу дійде історія життя,
Не зможеш більше внести корективи.
Душа піде до того,кому присвячувала серцебиття,
Отримають всі те,що заслужили.

Бог не вигадка,не казка,не насмішка.
Він живий і сила Його вічна.
В ранах Христа ми зцілення знайшли,
Джерело любові у Його руках.

Він поруч,прощав вже тебе сотні раз,
Його милість ніколи не лишає.
Та Боже терпіння може дійти до кінця.
Стережись,бо воно догорає.

Замість насмішок польються сльози каяття.
Зникне сміх,коли Господь візьметься за життя,
Він праведний і суддя справедливий,
В Його руках хід твого буття.

Якщо у серце ти ще Бога не впустив,
То поспіши,відкрий для Нього двері.
Він довго без відповіді не буде стояти,
Колись вже буде пізно відчиняти.

Тоді за дверима опинишся ти.
І Господь скаже,що тебе не знає.
Тоді будеш гірко про свій вибір жаліти,
Бо душу твою вже Господь не чекає.

Але допоки Бог дає можливість
І твоє серце в грудях досі б'ється,
Впусти Творця в своє життя,
Бо час пройде і більше не вернеться.

Не марнуй себе у круговерті дріб'язкових мрій,
Не в них є сенс і вічне майбуття.
Лиш в Господі знайдеш притулок свій.
Він хоче,щоб ти став Його дитям.
@yanasoboleva1703 @virsh_online

Надсилайте нам вірші на бот - @virsh_onlinebot ☺️

Donate :
4441114402485468

Дякуємо! 🙏
Божих вам благословінь!

Мир Божий нехай панує у ваших серцях, до якого й були ви покликані (Кол.3:15)


Країна спокою – це Небо.
Спіши туди, коли журба,
Коли щось вирішити треба,
Коли турбот і тривог нема...

Спіши туди, схилившись низько
Душею, духом, всім єством.
Там не буває темно, слизько,
Нема спокус гріхом чи злом.

Спіши туди вночі і вранці.
Як тільки тисне щось — спіши.
Ввійди у спокій, щоб обманці
Лукавством не звели душі.

Країна спокою — прекрасна!
Блаженний край, без нарікань
Й незадоволення; край щастя,
Де дух співає без вагань.

Тут, на землі, довкола біди,
Переживання, марнота...
Тут біль, насильство, часом злидні...
Біжи до Господа Христа.

Він заспокоїть й полікує,
Бо розуміє, як ніхто.
Він Той, Хто біль душі вгамує,
Й наповнить миром все єство.

Країна спокою — це Небо.
Коли це в серці завжди є —
Нічого більш тоді не треба.
Бог Той, Хто щедро це дає.

НК @virsh_online

А ти мовчи . Моя дитино.
Коли образять – ти мовчи.
Ставай скоріше на коліна
Й Мені про все ти розкажи.

Тебе так добре розумію.
Я розумію , як ніхто.
Я проникаю в середину
І добре знаю хто є хто.

Візьмись дитя за Мою руку.
Мені проблеми всі віддай.
Віддай Мені цю твою муку.
Мені всім серцем довіряй.

Можливо ти не розумієш
Чому ідеш таким шляхом,
Та час прийде і Я відкрию.
Не падай під своїм хрестом.

Тобі не дам Я забагато.
А все, що дав – те все пройдеш.
Твій Бог є милістю багатий.
В Мені ти спокій віднайдеш.

Я знаю те, що ти подумав.
Я знаю те, що ти сказав
Коли ніхто тебе не слухав
Й коли ніхто цього не знав.

Не знав ніхто. А Я все бачив.
Ніхто тебе не зрозумів.
Ти не кричав і ти не плакав,
Але в душі сховав ти біль.

Цю біль ніхто не розуміє,
Але всю біль цю знаю Я.
І тільки Я тобі дам силу
Змінити все твоє життя.

Твоя душа так гірко плаче
Від сліз, від болю, від образ.
Мені віддай все. Знаю краще
Як захистить тебе від фраз

Які летять завжди на тебе.
Моє дитя, Я є Господь.
І Я не тільки є на небі.
Я близько. Поруч. Я – твій Бог.

Живу з тобою. Біля тебе.
Живу з тобою і в тобі.
Я знаю всі твої потреби.
Я знаю всі твої жалі.

Але прошу , не ображайся.
Й коли образять – ти мовчи.
Мені в усьому довіряйся
Й завжди вступай в Мої сліди.

Я проведу. Я заступлюся.
Я захищу Своє дитя.
Здолаєш ти усі спокуси
За допомогою Христа.

Тебе до цього закликаю
Й на це тебе благословляю.
@Christian_poems_2 @virsh_online

ВІРШ НА РІЗДВО

Хто повірив звістці цій спасенній ?
І над ким рамено Бог відкрив?
Народився у тиші блаженній,
Цар Царів... Він світ цей полюбив.

Щоби бути у житті моєму ,
Першим , Найдорожчим , Головним...
Крик Його під Небом Вифлиєму,
Став нам подарунком неземним.

В давнину я помислом вернуся...
Непомітний двір .. убогий хлів...
Там знайшлося місце для Ісуса ,
Чути співи Ангельські з полів...

На соломі Немовля дрімає,
Пахне Небесами... але Він
Долі несолодкої зазнає,
Всіх її вибагливих сторін...

Поки Малюку спокійно спиться?
Не питай: що може це Дитя? ...
Промайне так швидко років тридцять ,
Поведе крізь труднощі життя.


Вогник той, що тихо догоряє
Не погасить Він ... Христос такий
Зігнуте стебло не доламає ,
Бо болить у Ньому біль людський.

Те , який Він Лікар хай розкаже,
Жінка в кровотечі й Вартимей...
Сухорукий руки хай покаже,
Скільки їх.. Ним зцілених людей...

Те , як Він у милості прощає ,
Не згадавши зроблених гріхів,
Грішниця й Петро апостол знає,
Багатьох від вічних мук відвів.

Є в Ісусі сила воскресіння,
Розповість про силу ту Яір,
І доповнить це вдова в Наїні,
Свідченню ти Лазаря повір.

Про Христа , Його благословіння,
Не в дорослих , запитай в дітей ..
Тільки співчуття і лиш терпіння ,
Проявляв до стомлених людей.

Він лишив у Небі славу Неба ,
Всю красу , вінець, хваління спів ....
І прийшов до мене і до тебе ,
Щоб ми збагатились, Він збіднів.

Хоч сьогодні Крихітним дрімає ,
Гефсиманський сад теж спить собі....
Певно не підозрює й не знає,
Через років тридцять в боротьбі...

Припаде Христос в Своїм молінні ,
Плакати там гірко буде знов
Вистраждає наше Він спасіння,
Небо нам верне , проливши Кров.

Ти повір сьогодні дивній звістці,
Що Христос, не просто це Дитя ,
Віднайди в душі для Нього місце.
Зміниться навіки майбуття.

Це не просто Хлопчик. Це Месія.
В Ньому лиш від небезпек покров ...
В яслах народилася Надія,
В яслах народилася Любов .


(03.10.2024) @virsh_online

Життя проходить, навіть пролітає
І день за днем зникає в небуття
Хтось ще живе, а когось вже немає
Так скоро зупинилося чиєсь життя.

Настане день і землю ми залишим
Настане час зустрінемось із Ним
Життя моменти, все земне, тут лишим
А там рішатись буде по ділам твоїм!

Чого здобув живучи стільки в тілі…
На що життя віддав…чи змарнував
Хто тут скеровував твої всі цілі
Яку частину на служіння ти віддав?

Що ти зробив? Питання рубом стане
Я стільки всього для тебе подав,
У горлі комом відповідь застрягне
Немає що сказати, просто промовчав!

А в середині біль пече сильніше,
Чому ? Чому я злегковажив тим що мав ?
А що ж мене манило все сильніше
Чому належного для пана не віддав!

Собі старався вперше догодити
Щоб у житті не гірше інших був,
Так мало часу з Богом було говорити
А інколи про це, я навіть і забув!

Я кращу пору ждав усе служити
Одному так нестерпно все нести,
А потім, були клопоти, сімʼя і діти
Що часу зовсім не було для інших діл!

А потім старість скоро так підкралась
І стало тяжко, все боліло день за днем
І ще тоді душа чогось бажала
І відізвався в серці тяжкий щем!

Та ти сказав, що для тебе запізно
Хай молоді життя присвячують служить,
Твоє життя закінчилось на жаль безплідно
І пора вічність вже переступить.

А що ж, вже там, що там мене чекає?
Що говорити буду коли пан прийде!
Талант що закопав, напевно відкопаю
Мабуть, його в мене Він забере.

Бо не примножив, що мені залишить..?
Те що Його, Він має забирать,
А мені те що заробив, віддати мусить
І моя частка, вічно там страждать.

Життя без Бога вже і є страждання,
Якщо це зрозумієш друже мій!
Тому, не легковаж, віддайся без вагання
Йому служити час настав вже твій !!!

🦋Світлана Лесковець @virsh_online

Любов – це світло, що палає в серці,
Іскринка Божа, що зігріє всіх.
Це почуття, що нам дарує крила,
Душа із нею в небо підлетить
Секунди, миті, ні – це цвіт життя,
Що швидко в’яне, мов зоря із ранку.
Там в вічності зустрінем майбуття,
В любові назавжди без перестанку
Бог – це любов, що меж незнає,
Він обіймає всіх, великих і малих.
В Його обіймах дух відпочиває,
Йому співати будем гімн хвали навічно

Автор:Нагорна Ілона 20.11.2024 @virsh_online

Ти не ідеальна,так. Це правда.
Тобі ідеальною не стати.
В кожного є своя вада,
Доведеться рожеві окуляри зняти.

Не подобається ніс,фігура?
Можливо волосся,шкіра,очі?
Що не влаштовує? Напруга.
Не осягнути всі думки дівочі.

Кожна ніби шукає недостаток.
Як не в собі,то в всіх довкола.
Невідомо де це бере початок,
Але ця проблема всім знайома.

В собі ти бачиш мінуси без плюсів.
Здається,що негарна і проста.
Хто думати тебе це змусив?
Не вважай,що ти одна із ста.

Так,у світі тисячі дівчат.
І кожна особлива.
Змусь думки погані замовчать.
Ти не сіра маса,ти красива.

Краса не в кольорі волосся,
Вона не в цифрі на вагах.
Краса у ділах,словах.Погодься,
Вона в посмішці на вустах.

У щасливих очах,чистій душі.
Краса не в показовій мішурі.
Все зовнішнє тимчасове,не дивись на лиця чужі,
Бо на вигляд людина може бути дуже гарна,але потворна у душі.

Нехай в тобі засяє власне світло.
Зрозумій,ти не повинна бути чиїмось ідеалом.
Старайся жити так,щоб твоє "я" не зникло.
Бог створив тебе не для хизування перед світом.

Ти дитя царя,Його донька.
Не зосереджуй увагу на вигляді,прикрасах і вбранні.
Межа між світом і чистотою тонка,
Але тримайся Божої руки.
Йому видніше прекрасна ти чи ні.

Автор: @yanasoboleva1703
@virsh_online

В сліпця був шанс, можливо лиш один..
Ось Вартимей сидить, Тимеїв син
Зін при дорозі й раптом він почув
Що поряд НазарЯнин йде, Ісус
Ісус?! Він недалеко! Скільки їх,
Сліпців почув і, бідним, допоміг!
А раптом і мені б прозріння дав?!
І Вартимей щосили закричав:
Давидів сину, змилуйся, прийди!"
Аучні сварять:"Тихо ти, мовчи!"
Та як мовчать томУ,хто стільки літ
Живе в пітьмі й не бачить чудо-світ?
У кого колір є лише один
Він чорний!" Аж ось тут НазарЯнин,
Почувши добрим серцем крик душі,
Сказав: "Покличте його, друзі, поспішіть!”
І Вартимей, покинувши свій плащ,
Біжить до Того, в Кого його шанс
Прозріти і покинути пітьму.
Кричить Ісусу: "Хай же я прозрю!"
І він прозрів, і за Христом пішов!
Якби ж і ми, як Вартимей, слідком
Залишивши свої "плащі" гріха,
Спішили в покаянні до Христа.
І Він простить, і ти підеш за Ним,
І будеш Його учень, Його син.
І світ засяє, лиш довірся ти
Единий шанс! Дивись, не пропусти!
(Надія Горбатюк) @virsh_online

Ти не випадковість

Ти з’явився на цей світ не випадково,
А щоб здійснити Божий план.
Ти — як той пазл, без якого
Неможливо закінчити картину до кінця.

Бог наділив тебе, щоб ти світив,
Щоб ти вказав дорогу до спасіння,
Щоб ти вірив, коли здається, нема сил,
І щоб у молитві ти підтримав.

Ти призначений у цьому світі
Не для того, щоб владу здобувати,
Не для земного, що колись згорить,
І не для того, щоб прожитим милуватись.

Бо Бог тебе обрав, щоб ти світив,
Щоб ти показував дорогу.
Хоч знаю, буде важко йти,
Та йди до цілі — Бог тобі у цьому допоможе.

Ти тільки вір: Бог поруч є завжди.
Ти не самотній, навіть якщо у пустелі.
Він знає кожен крок твій
І дорогу кожну , що ти обираєш.

Не забувай: ти не випадково
Створений на цій землі.
Ти — те світло, яке Бог включив
Щоб людям всім воно світило

Іди вперед, бо маєш ціль —
Нести у світ надію, віру і спасіння.
І навіть якщо світ тебе не зрозумів,
У небесах чекає радість вічна.

Автор :
( Кайдик Вікторія )
18.11.24 @virsh_online

А світ все шумить, так втомились ми слухать.
А мало так доброго чується в нім...
Закрить треба міцно духовнії вуха,
Щоб світу не бачить у серці своїм.

Інакше, не вибратись буде з печалі.
Бо слухи світські лиш печаль принесуть.
Тривоги і біди, і зло, і неправди...
Собою сповняють цей світ там і тут.

І якщо духовнії вуха відкриті,
То вся інформація в серце пройде.
І будем в печалі, і будем розбиті,
І тільки на серці тривога буде.

І буде засмучення тільки в дорозі,
Що тяжко так є за Ісусом іти.
А світ в катаклізмах, а світ у тривогах.
А дітям Христа з світом не по путі.

А дітям Христа треба в мирі сховатись.
В тім мирі, що Бог для дітей дарував.
Духовнії вуха закривши втікати
Від чуток, що ними весь світ повним став.

Дітей ми своїх ніжно оберігаєм.
Від бід ми стараємось їх берегти.
А якщо і навіть щось з ними буває,
Ми поруч в турботі завжди біля них.

Не більше то з нами Отець наш Небесний?
Не більше то охороняє Він нас?
Коли ми, спіткнувшись, дамо ворогу місце,
Господь зразу поруч, як просим щоб спас.

Невже нас Він не збереже в цьому світі?
Невже дасть загинути з світом навік?
Невже то не дасть Своїм дітям Він сили
Щоб встоять у всім, що приніс всім цей вік?

Закрийте духовнії вуха від світу.
Хай в серці у вас буде спокій і мир.
Ви - діти Творця, тільки в Нім ваша сила.
Я буду з тобою - Він нам говорив.

Л. Шпак @virsh_online

ДЕСЬ ЗАГУБИЛАСЯ КРАСА
А пам'ятаєш небо?
Ту, вісь, безкрайню, загадкову,
Де хмари тягнуться мрійливо
І все на світі так чудово!

Де малювали ми пейзажі,
Де сонце золотило схили,
Як зустрічали там світанки,
Навіть час ми зупинили.

А пам'ятаєш море?
Як хвилі шумно гомоніли,
Як перлами покриті води
Неначе зорі мерехтіли.

А як сміялися мов діти?
В обіймах мрій, в полоні щастя,
І як пташки ми ті співали,
Я ,там, тобою милувався.

А пам'ятаєш вітер в полі?
Як коси він твої розплів.
Так холодно було весною.
А я, як міг, тебе зігрів...

І дощ ти мабуть пам'ятаєш...
Як краплі падали на нас
Як ми ховалися від бурі,
До поки вогник наш не згас...

І ось сижу я на твоїй могилі,
А руки трусяться, мов лист.
В душі так пусто, так самотньо,
Лиш чути тихий вітра свист.

Сльози падають на землю
Я сил немаю, вже кричать
І очі ті, що так світились
Мені прийдеться забувать...



c. Angel

https://t.me/merryosm

Покине тому чоловік свого батька та матір, і стануть обоє вони одним тілом, тим то немає вже двох, але одне тіло. (Мар.10:7-8)


Коли заміж дочка виходить,
То лишає своїх батьків,
І більш чоловікові своєму годить.
Так було споконвіків.

А знаєте в чому проблема?
Часто проблема в батьках:
В не розумінні законів Неба,
Надмірна опіка і незрозумілий страх.

Не бажають дітей відпускати
Люблячі, добрі батьки.
А діти несуть через це суттєві втрати,
Адже самостійне вирішення непорозумінь це досвід у житті.

Конфлікти у всіх бувають,
Особливо коли двоє молодих
Спільне життя починають,
Але любов це вирішення труднощів усіх.

Любов усе вибачає,
Усе забувати здатна,
Але вона без домішок бути має,
Без втручання мами чи тата.

Адже коли ми дійсно любимо
Народжених нами чад,
То своєю любов'ю їх сімʼї не губимо,
Вносячи в їхнє життя свій лад.

Молимось і відпускаємо,
А коли бачимо якийсь конфлікт,
То миром їх душі благословляємо,
Бо тільки мир Божий може дати правильний плід.

І діти: не біжіть з конфліктами до мами,
Біжіть до Бога в щирих молитвах.
То Він Один, Хто має бути завжди з вами,
Від Нього і поради наймудріші, і любов в серцях.

14.11.24 @virsh_online