Нотатки штукаря крінжі | #УкрТґ

😕 📝🙂‍↕️ Про мій досвід психотерапії через інтернет та в українській дурці ☦️

Однієї осені я зрозумів, що мені так погано, що я не вивожу й хочу померти. За порадою мого доброго товариша я вирішив звернутись за допомогою до психолога.

Сходу йти в дурку мені було страшно, тому спершу зв'язався з психологами через групу з допомого.

Один з тутешніх не міг зв'язно пояснити, як він збирається зі мною працювати, а інша за 200 грн. просто годину зі мною протеревенила, так і не давши жодної практичної поради щодо моїх питань.

Зрештою, я таки пішов до фахових спеціалістів, і психіатр у місцевому психоневрологічному диспансері направив мене до місцевого ж психолога, яка взялась мене лікувати.

Вона була весела, жартувала про самогубство (радила починати стрибати з 1 поверху й підійматись на 1 поки не перехочеться), а також призначила діагностику та подальше лікування.


Десь в той же період я захопився психологічною інфоциганщиною на ютубі, і багацько різного дивився на цю тему, зокрема одного харизматичного хача, який встиг побути задротом, монахом та стати ліцензованим психіатром США.


Від нього я дізнався, що він пішов з клінічної терапії в своїй країні, бо його методики не вписувались в тамтешню парадигму: він давав реальні поради людям, як вони могли б покращити власне становище, а не тупо повторював їхні запитання їм самим.

Пізніше я побачив багато свідчень пацієнтів про те, що психотерапевти на заході неефективні — вони не дають ніяких порад, і не говорять по суті взагалі нічого. Коли пацієнт їм скаржиться, вони слухають, а коли він їх питає, що йому робить, щоб стало легше, то вони відповідають "А що ви думаєте вам треба робить, щоб стало легше?".

І так, я знаю, що ефективна психотерапія це коли пацієнт сам розуміє, де він проїбався в житті, балакаючи з терапевтом.

Але одна справа обережно направляти своїми питаннями, і інша — доджити будь яку можливу відповідальність говорячи ні про що й не даючи взагалі ніяких відповідей. За свідченнями пацієнтів, вони часто зустрічались саме з останнім випадком.


Втім, за показами мого лікаря, лафа з, якщо не чудовою, то точно непоганою психотерапевтичною допомогою в Україні триватиме недовго: нове покоління прогресивних швайнотерапевтів, які приступають до "лікування" навіть не зібравши історію хвороби вже прямує до закінчення магістратури, пропускаючи пари через роботу "по спеціальності" 🙂

Отака вам історія...

😵‍💫 Я хз яким сліпим треба бути, щоб заперечувати кліматичні зміни

В мої підліткові роки, тобто в старі-добрі 2010-ті, те, що взимку не йде дощ — було правилом.

Найраніше коли ти міг застати дощ це під кінець лютого, і це була доволі рідкісна подія. Зазвичай дощі починали ставатись вже весною.

В той же час сани були реальною, і часто єдиною, альтернативою "нести це в руках", а також засобом пересування.

Зараз, (точніше вчора) 10 січня у моєму рідному селі другий день шурував дощ!

У місті, де я живу, дощ також є звичним опадом у грудні-січні. Що там, що тут сніг таки сподобився випасти ЗИМОЮ аж 1 раз, і навіть героїчно протримався цілу добу.

Ще недавно звичне розуміння того, що якщо ти зимою хочеш накопати землі — то ти дурачок, бо вона промерзла і для її "копання" треба інструменти гірничої промисловості, змінилось спогляданням зеленої травички на клумбах, яка хоч трохи й підхиріла, але в принципі норм так себе чухає. І чому б їй ні, якщо за добу температура рідко коли спускається десь недалеко нуля.

Ні, я не кажу, що сучасна екошиза — то свята правда, і треба зараз всім херачити сонячні станції та переходити не електромобілі. Я просто засвідчую факт: останні кілька років сніг ВЗИМКУ — це виключення, а не правило.

Трохи навіть шкода, що так багато людей просто відірвані від реальності по обидва боки барикад — одні звинувачують в усьому корів, інші заперечують кліматичні зміни взагалі... Шиза не щадить нікого 😁

Ну шо, перемогойоби, які доводили, що все це вимушені міри, і що уряд все правильно робить, що захистити інфраструктуру неможливо, що я і мої однодумці просто невдячні — їбало чек?