Forward from: Літературний Тигр
Головні інсайди, які я виніс для себе:
> Не купуйте одразу багато квитків, якщо не були в конкретному театрі до цього
Ситуація: ще у серпні я купив купу квитків у театр на Подолі. В основному я брав місця посередині 11 ряду партеру. Уявіть моє здивування, коли я зайшов до зали та побачив, що прямо перед моїм місцем стоїть пульт звукорежисера та сидить сам звукорежисер. Протягом вистави уся ця конструкція світиться й доволі відчутно відволікає. Така ж ситуація із першими місцями будь-якого ряду на балконі, там сидить режисер зі світла.
Із цієї ж серії: у театрі Франка абсолютно людожерські місця в другому ряді на балконах. Замість крісел там стоять звичайні вузькі стільчики, які ставлять максимально впритул один до одного. Інакше усі люди не влізуть. Іноді люди люди не влізали у два ряди й останній стілець ставили позаду всіх інших, у третій ряд. Видимість дуже обмежена, про місце для ніг я взагалі мовчу. А ще готуйтеся до небажаних доторків із сусідами по ряду і постійних прохань до людей з першого ряду не затуляти сцену. Якщо ви не дівчина зростом 155 см, то вам чисто фізично буде дуже некомфортно висидіти трьохгодинну виставу. Вже не кажу про найвищій ярус: ви не будете бачити сцену сидячі рівно, доведеться перегинатись через перила, щоб побачити хоч щось. Якщо брати бокові місця верхнього ярусу, то ви будете мати "сліпу зону" у 10-15% сцени.
Такі приколи є майже в кожному залі. Театр ім. Лесі Українки позначає на сайті "незручні місця", інші театри надають перевагу "приємно дивувати" своїх глядачів.
> Перший ряд на камерних сценах
Завжди беріть перший ряд на камерних сценах. Якщо театри витискають максимум із посадки на основній сцені, то у випадку із камерною ситуація іноді доходить до абсурду.
Найгірший досвід в цьому плані — мікросцена Молодого театру. Тут на вас очікують не просто "небажані доторки до сусідів", а потенційно повноцінна пенетрація з усіх сторін. Люди буквально сидять плече в плече. Ноги неможливо розігнути навіть до 90 *градусів*, доводиться піджимати їх під себе. Можливості змінити позу також немає. Якщо ви не на крайньому місці, то єдине доступна позиція для сидіння — із рівною спинкою та непереборним бажанням, щоб це нарешті скінчилось.
Не у всіх театрах настільки тісна камерна сцена. У того ж Франка, цілком є місце і для ніг, і навіть певна подоба приватного простору (сумнівно, але). Проте, мала сцена все одно має мінуси. Наприклад, не можна пройти по ряду, якщо там вже хтось сидить. Тобто, якщо ви прийшли під самий початок вистави — доведеться підіймати весь ряд або ж сідати на вільні місця з самого краю. Швидко вийти та встигнути дійти до метро чи виїхати на машині, поки парковку не заполонила сотня людей? Ні, ви будете чекати поки людина з вашого ряду почухає жопу, понюхає палець, одягне куртку, вронить телефон, почне шукати телефон, підніме телефон, вирішить зателефонувати Людці, кумі, поділитись думками про виставу й тільки після цього у вас буде можливість вийти.
Вартість квитків на перший ряд в камерних сценах екстрадемократична. В тому ж Молодому театрі взагалі ціна на всі квитки однакова. Тому беріть перший ряд та отримуйте максимально комфортний досвід.
> Експериментуйте
Театр в Україні, як індустрія, знаходиться на дуже низькому рівні: у кожного колективу вкрай обмежене фінансування, яке не доводиться розпиляти на дрібниці. Чомусь не рідко адміністрація театру вважає за дрібниці притомну афішу та адекватний опис. Про шоуріли чи тизери у тіктоці взагалі не кажу.
На етапі купівлі квитків я дуже скептично ставився до багатьох вистав, на які ті самі квитки й купував. Бо ані світлини з вистави, а ні опис не надихали. Дві з цих "сумнівних вистав" опинились у моєму списку найкращих за рік. В той самий час, кілька вистав на які я покладав великі сподівання, опинились на найнижчих щаблях мого рейтингу.
У нас немає притомної критики чи спільнот/блогерів, спираючись на які ви могли б обрати собі щось максимально до смаку. Тому найкраще, що ви можете робити — із відкритим серцем пробувати всяке-різне.
> Не купуйте одразу багато квитків, якщо не були в конкретному театрі до цього
Ситуація: ще у серпні я купив купу квитків у театр на Подолі. В основному я брав місця посередині 11 ряду партеру. Уявіть моє здивування, коли я зайшов до зали та побачив, що прямо перед моїм місцем стоїть пульт звукорежисера та сидить сам звукорежисер. Протягом вистави уся ця конструкція світиться й доволі відчутно відволікає. Така ж ситуація із першими місцями будь-якого ряду на балконі, там сидить режисер зі світла.
Із цієї ж серії: у театрі Франка абсолютно людожерські місця в другому ряді на балконах. Замість крісел там стоять звичайні вузькі стільчики, які ставлять максимально впритул один до одного. Інакше усі люди не влізуть. Іноді люди люди не влізали у два ряди й останній стілець ставили позаду всіх інших, у третій ряд. Видимість дуже обмежена, про місце для ніг я взагалі мовчу. А ще готуйтеся до небажаних доторків із сусідами по ряду і постійних прохань до людей з першого ряду не затуляти сцену. Якщо ви не дівчина зростом 155 см, то вам чисто фізично буде дуже некомфортно висидіти трьохгодинну виставу. Вже не кажу про найвищій ярус: ви не будете бачити сцену сидячі рівно, доведеться перегинатись через перила, щоб побачити хоч щось. Якщо брати бокові місця верхнього ярусу, то ви будете мати "сліпу зону" у 10-15% сцени.
Такі приколи є майже в кожному залі. Театр ім. Лесі Українки позначає на сайті "незручні місця", інші театри надають перевагу "приємно дивувати" своїх глядачів.
> Перший ряд на камерних сценах
Завжди беріть перший ряд на камерних сценах. Якщо театри витискають максимум із посадки на основній сцені, то у випадку із камерною ситуація іноді доходить до абсурду.
Найгірший досвід в цьому плані — мікросцена Молодого театру. Тут на вас очікують не просто "небажані доторки до сусідів", а потенційно повноцінна пенетрація з усіх сторін. Люди буквально сидять плече в плече. Ноги неможливо розігнути навіть до 90 *градусів*, доводиться піджимати їх під себе. Можливості змінити позу також немає. Якщо ви не на крайньому місці, то єдине доступна позиція для сидіння — із рівною спинкою та непереборним бажанням, щоб це нарешті скінчилось.
Не у всіх театрах настільки тісна камерна сцена. У того ж Франка, цілком є місце і для ніг, і навіть певна подоба приватного простору (сумнівно, але). Проте, мала сцена все одно має мінуси. Наприклад, не можна пройти по ряду, якщо там вже хтось сидить. Тобто, якщо ви прийшли під самий початок вистави — доведеться підіймати весь ряд або ж сідати на вільні місця з самого краю. Швидко вийти та встигнути дійти до метро чи виїхати на машині, поки парковку не заполонила сотня людей? Ні, ви будете чекати поки людина з вашого ряду почухає жопу, понюхає палець, одягне куртку, вронить телефон, почне шукати телефон, підніме телефон, вирішить зателефонувати Людці, кумі, поділитись думками про виставу й тільки після цього у вас буде можливість вийти.
Вартість квитків на перший ряд в камерних сценах екстрадемократична. В тому ж Молодому театрі взагалі ціна на всі квитки однакова. Тому беріть перший ряд та отримуйте максимально комфортний досвід.
> Експериментуйте
Театр в Україні, як індустрія, знаходиться на дуже низькому рівні: у кожного колективу вкрай обмежене фінансування, яке не доводиться розпиляти на дрібниці. Чомусь не рідко адміністрація театру вважає за дрібниці притомну афішу та адекватний опис. Про шоуріли чи тизери у тіктоці взагалі не кажу.
На етапі купівлі квитків я дуже скептично ставився до багатьох вистав, на які ті самі квитки й купував. Бо ані світлини з вистави, а ні опис не надихали. Дві з цих "сумнівних вистав" опинились у моєму списку найкращих за рік. В той самий час, кілька вистав на які я покладав великі сподівання, опинились на найнижчих щаблях мого рейтингу.
У нас немає притомної критики чи спільнот/блогерів, спираючись на які ви могли б обрати собі щось максимально до смаку. Тому найкраще, що ви можете робити — із відкритим серцем пробувати всяке-різне.