А я не планую виїздити. Ні після закінчення війни, ні до, ні після початку наступної. Хіба що силою витиснуть і те - лиш для того щоб вернутися з новими силами.
Бо люблю свою землю і свій народ - не уявний, а такий як є - сірий, дріб'язковий, втомлений, дурний і наївний, але так само сміливий, волелюбний, працьовитий, дружній. Різний, але рідний мені.
Бо, на відміну від слабких духом людей, що жили ілюзіями про війну ельфів з орками, а тепер, щойно їх фентезійний манясвіт розбився, - опустили руки і готові кидати країну, окроплену кров'ю рівно ворогів і побратимів, я з самого початку прийшов на "звичайну" війну - одних звичайних людей проти інших звичайних людей. Не добра проти зла, а своїх проти чужих.
Об'єктивно - мій народ може далеко не найкращий. Але він мій, і тому кращий для мене.
Тому у мене і нема розриву шаблону що НЕСПОДІВАНО "сірі маси" не горять бажанням помирати за ідею і насичуватися святим духом. Більшості людей повний шлунок і тепла постіль ближча за героїчну смерть в бою, і це нормально, це було і це завжди буде. Обурюватися цьому - все одно як плакатися що вогонь гарячий а сніг холодний. "Яка несправедливість, як тепер тут жити!"
Але якщо прагматичність мас - це константа, то їх прихильність - вже ні. І тут питання - а чому "обивали" вважають що при Росії будуть вищі зарплати, дешевше газ? Чому факт що "при Україні краще" взагалі ставиться під питання? Що було зроблено для того, щоб пересічний громадянин готовий був ризикувати головою за країну? Пам'ятники знесли і вулиці перейменували? Так пересічним то до лампочки, і правильно до лампочки - якщо ідея не підкріплена реальними перевагами - то це комунізм лажа а не ідея.
"Ці люди не заслуговують на мене!" - синдром головного героя. Особливий, не такий як усі, не то що брудний плебс - це більшість людей проходить в підлітковому віці. Хтось, як бачимо, не проходить і після 18/25/40.
Заслуговують. Саме на нас, на таких як ми. І ми заслуговуємо свій народ.
Саме ті, хто називають себе націоналістами, патріотами, елітаріями провалилися в першу чергу - допустивши до влади зрадників, допустивши злидні і корупцію, допустивши саму можливість нападу Росії. І, заслужено, отримали такий саме народ - сірий, втомлений, байдужий.
Треба мати сміливість визнати - ми провалилися. Не впоралися зі взятими обов'язками. Втому числі я не впорався. І треба працювати далі, більше, краще, виправляти свої помилки, а не ображено гупати дверима "ой, все, ви мене не заслужили!". Зате "довели, блеать!". Показали що нас не можна в'єбати, поклали цвіт нації, виходить, не за країну, не за свободу, не за рідну кров, а просто за право виїбнутися які ми ахуєнні.
Я ж не за одні "понти" воював. Тому ми обираємо перший варіант - боротися за свою країну, разом зі своїм народом. Хто ж вважає що він особливий а народ не такий - поїдуть мотивувати на війну поляків, німців чи італійців. Подивимося на їх успіхи з "правильним" народом.
Очільник Білої Варти, друг Хаос.
