"Де ваш скарб, там серце буде ваше!"
звучать слова і думаю отак:
Кому ж як не Христу відоме серце наше?
Кому як не Христу відкрито все відтак?

А де наш скарб, Господь, чи не на небі?
Ооо... якби Ти хотів, щоб так було!
Якби бажав, щоб всі свої потреби
ми віддали тобі й забули зло!

Щоб всі думки були лиш про небесне,
І лиш туди ми зір свій піднесли,
Лише з Тобою дух у тьмі воскресне!
Забувши про печалі і жалі!

Та де наш скарб? Так боляче буває,
Що огортає серце марнота,
Складаємо скарби і певно знаєм,
що не для неба всі, всі пустота!

Усе земне повірте, то дочасне:
Сьогодні є, а завтра вже нема!
А ми турбуємось, так спішимо, щоб вчасно,
нам скласти все, не втратити бува!

Господь сказав:"Скарби ложіть на небі,
Там вже ніхто забрать не зможе їх",-
Коли так буде зміняться потреби
І вільно стане, легко стане жить!

Бо як прийде наш Бог забрати церкву,
не думаю, що в небо ми візьмем:
Будинок свій, авто нової марки,
того нема в тім місті куди йдем!

Любов, терпіння, лагідність і віра,
Добро і милосердя, радість теж,
Оце скарби всі ті, що їх не змірять
Усі багатства , їм немає меж!

До чого серце наше привязалось?
Які скарби складаємо собі?
Куди щодень ми рвемось і шо сталось
із нашим серцем, де наші скарби?

Як то приємно Господу дивитись,
коли його улюблені сини,
На ниві разом в спільності трудитись
Бажають Богу ....зложують скарби!

Він любить нас,а отже закликає,
Щоб цінували час, щоб берегли,
один лиш Він все серце наше знає.
Які скарби ми в небі здобули?
© Ю. Вишняк
@poesiaGod