Maya Khodyreva

Правда про світ страждань. Нащо нам її знати?👇👇👇
#питаннявідповідь
#алмазнийшлях

Щодо переваги поганих зерен над добрими - наші світи і класифікують як світи страждань.. бо страждання це його норма, його сутність. А радість, насолода - окремі короткочасні проблиски - а не норма.

Тому і важливий термін "я втомився" (зреченя) - бігати як сліпе кошеня по цьому світові, і не знати що чекає мене за кутом і як з того виплутатись чи вийде чи не вийде? Про будь яку дію ми можемо сказати що це 50/50 ми не можемо бути впевнені, що в нас вийде те що хочемо.
Тому "я втомився" (зречення) це означає не прив'язуватись і не шукати щастя в мирському сенсі. Це не означає не шукати щастя взагалі - це означає перестати його шукати так, як ми раніше думали. А вивчати і практикувати як створювати те чого хочемо кармічно, а те чого не хочемо - кармічно чистити, і кармічно не сіяти.

Це спрацьовує далеко не одразу. Як і приходячи в тренажерний зал ми не одразу бачимо покращення, іноді навпаки - починається кріпатура, і вцілому здається нащо так напружуватись.

Але поступово ми починаємо бачити перші результати, потім результати стають більш регулярними і стійкими... ми чітко бачимо взаємозв'язок між спортзалом і нашими трансформаціями.

Так само і кармічні практики. Спочатку може і не бачимо результатів, і здається багато працюємо над собою, втомлюємося...але розуміючи що іншого вірного шляху нема, ми продовжуємо і починаємо бачити перші результати... згодом ще, і ще... потім вже починаємо бачити, що ми насправді нарешті можемо реально якимись процесами життя керувати, меньше мати проблем, швидче їх вирішувати і т.п.

#питаннявідповідь
#алмазнийшлях

Відповідаю:

Нема такого, що зерно обов'язково має розкритися чимось набагато більшим. Бо діє багато факторів.

От ми покладемо жолудь на шосе. І там скоріш за все не виросте столітній дуб. Скоріш за все жолудь розчавить якась вантажівка і це зерно не проросте взагалі.

Якщо ми покладемо желудь в класний ґрунт для дубів, в класному кліматі, будемо піклуватись, то скоріш за все доволі швидко дуб виросте...

Отже зерна не мають такої функції самі по собі на 100% давати значно більший результат.

Тоді чому ми кажемо що якесь негативне зерно може прорости в суууупер негативний результат?

Бо в світах страждань в нас дуже багато сприятливих умов, щоб негативне зерно активно росло і розвивалось.

Приділи колись увагу, і побачиш: в проблему, негативне почуття впасти дуже легко, воно наче само собой відбувається. А от впасти в хороше - це рідкість... і культивувати його більше і довше.

Якщо щось погане, мені не треба вмовляти себе: ну давай  погніваємось ще довше, ще сильніше... свідомість сама радо це робить, чудово занурюючись в погане, розмірковуючи як все погано, о боже, як все може стати ще гіршим (ми всі помремо...) а не навпаки, о боже, як все може стати класним ))) настільки що можна створити рай.

Тож я бачу це, як те, що погані зерна в наших страждалих світах мають картбланш на проростання без перешкод. А  хороші навпаки :)

#питаннявідповідь

Намір "все навколо себе перетворити на диво, на рай" іноді обертається цікавими речіма.😌

Пішла забирати подарунок, попутно забігаючи в аптеку за тейпами.

Уявіть, ідеш, слухаєш музику, насолоджуючись ніжним кружлянням сніжинок.

І... раптом "цілуєш замок", аптека наче працює, все світиться, але аптекаря нема, і двері зачинені.

Набираю всі телефони що є на дверях - тиша. Заходить роздратований дідусь, возмущається що не може потрапити в аптеку.

Думаю, іти далі, відмінити замовлення. Але бачу на стіні дивний знак - скринька з загадковим написом ))))

Ну ок, залишають чекати, пишу в телефоні опис свого зимового онлайн-балу (все одно сьогодні планувала робити)

За 10 хвилин приходить аптекарка. Захекана, але чомусь щаслива мене бачити.
В аптеці бачу цілий відліл різних масажних приладь, аплікаторів, лікувальних капців і т.п. згадую свого дідуся Гєну, от би він зрадів побачивши таке розмаїття. Він дуже цікавився альтернативною медициною, і усілякими подібним приладдям, збираючи все по крупинах з своїх робочих командировок... реально відчуваю як би він зрадів побачити цілу аптеку такого різноманіття :)

З радістю забираю замовлення, отримую додаткову корисну інформацію.

Їду далі. Добираюся до ТЦ, де забрати посилку подарунок.

- Купа військових, натовп народу - до ТЦ не пускають, кажуть заміновано.

Думаю - почекаю неподалік, може кави вип'ю, перекушу.

Заходжу в New York, але чомусь в них нема світла темно і генератори не працюють. Офіціанти трохи розгублені, кажуть можна замовити лише суші і холодні напої... через дорогу мерехтить інший зайклад, зі світлом.. всі ідуть звідси туди, під печальні очі офіціантів.

Ок, я навпаки, сідаю тут. Замовляю суші. Бачу як офіціанти оживились, на їх обличчі посмішки.

Їм суші, а зверху - гілочки зеленого горошку... згадую як я любила у бабусі істи саме ці гілочки, дивуючись чому ото петрушку таку не смачну ідять як зелень, а такий смачний горошок ні?...

І так мене в ці далекі спогади кинуло... бабусі вже давно нема, але я тут... і багато в чому завдячуючі саме їй. Бо вона мене змалечку буквально виходила, коли лікарі казали що це немовля не виживе...

Моя бабуся Оля виходила, тож вона мені як друга мама... відчуваю неймовірну вдячність їй за життя, за те що я маю в цьому житті такі неймовірні можливості. Присвячую їй всі свої добрі сьогоднішні вчинки, і обіцяю використати це життя, цю свою можливість по максимуму -дійти до вищої мети і допомогти кожному.
🌷🌷🌷
#особисте

Цікаві думки і спостереження за з своїми змінами. І "танцювати на публіку", створювати контент припиняє бути чимось вимушеним, а починає створювати більше в потоці і радості.

Бо хочеш допомагати людям - треба привертати увагу до цих знань, до практик, нароботок. І це не тільки результати (які, безумовно, важливі). А ще й цікаві відосики, вайб, життєві міркування, приколи... тож все це також частина нашого служіння і наших власних трансформацій.

Що ти бачиш в цьому? Примус робити це, чи можливість служити і вдосконалювати себе?

👇👇👇