Україно-американський freelance журналіст
David Kirichenko продовжує кататися по різним підрозділам, якийсь час жити з ними і робити цікаві репортажі та інтерв'ю. Матеріали Давида цікаві тим, що дають можливість поглянути на ситуацію зсередини, дізнатися думки звичайних бійців з різних професій.
На цей раз журналіст
побував в гостях в одному з підрозділів мінометників 🔫 92-ї штурмової бригади.
💬
Ми в основному ведемо вогонь по російській піхоті, коли вона йде в атаку. Іноді ми отримуємо 50 або 70 мінометних снарядів двічі на тиждень, але в останні тижні ми отримуємо лише 20-30.. Ми змушені максимально використовувати те, що маємо, - розповідає
Анатолій, командир мінометної батареї
Мінометники, які використовують 82-мм і 120-мм снаряди, змушені постійно жонглювати у своїх повсякденних операціях. Вони отримують боєприпаси з різних країн, що змушує їх пристосовуватися до мін, які "поводяться" по-різному (наприклад, виробники використовують різну кількість і якість порохів).
У нас часто буває різний асортимент, кожен день - це навчання. Американські, пакистанські, іспанські, італійські, румунські, українські - які тільки не використовували. З кожною новою партією ми стріляємо і записуємо, як вони стріляють... Найкращі міномети, з яких ми стріляли, були радянські, вони найстабільніші. Новіші боєприпаси менш передбачувані і потребують часу, щоб до них адаптуватися... Було б набагато простіше, якби у нас був один стандартний тип, як радянські снаряди. Але через різноманітність, яку ми отримуємо, ми постійно вносимо корективи
Щоб допомогти впоратися з цими викликами, українські мінометні підрозділи обмінюються найкращими практиками через канал у месенджері.
Погода є ще одним фактором. Вітер, дощ і туман часто змушують підрозділ коригувати дальність стрільби.
💬
Щогодини доводиться вносити зміни через погодні умови. Іноді міни падають зовсім не туди, куди мали б. Коли ми нічого не бачимо, піхота повідомляє по рації, де падають снаряди, і допомагає нам скоригувати вогонь, - каже
Олександр з позивним "Мисливець".
Загроза є постійною і включає в себе російські дрони, які полюють на українські позиції.
Їхні безпілотники завжди над головою, і вони скидають міни, на які наші хлопці іноді наступають. Тиждень тому п'ятеро наших хлопців з іншого підрозділу їхали в Humvee на позицію. Їх вбили російські дрони.
Одного разу росіяни скинули шість планерних бомб на їхню позицію впродовж 15 хвилин.
Ми дивимося записи з дронів, щоб побачити, що ми влучили. Ворог завжди намагається знищити наших пілотів, щоб засліпити нас і зірвати наші операції
Через загрозу дронів росіяни рідко підводять важку бронетехніку близько до фронту.
Ми обстрілюємо піхоту здебільшого тому, що важка бронетехніка більше не під'їжджає близько до фронту. Зараз вони пересуваються на мотоциклах і квадроциклах. Я не пам'ятаю, коли востаннє бачив ворожий танк
Ще одна небезпека для підрозділу - необхідність розвідувати нові позиції. Це доручають старшим офіцерам, і нещодавні місії були смертельно небезпечними. Один офіцер загинув під час розвідки, а інший командир був серйозно поранений, наступивши на міну.
Окрім зовнішніх загроз, підрозділ також бореться з внутрішньою бюрократією - пережитком радянської військової традиції. Після довгих годин на фронті Анатолій скаржиться, що часто повертається на базу лише для того, щоб витратити більше часу на заповнення нескінченної паперової роботи. Солдати розчаровані тим, що більшість з них не оцифровані.
💬
Це старий радянський метод. У якийсь момент наш командир має подати щоденні звіти про те, що кожен робив і де він був вранці і ввечері. Вони навіть створили контрольні списки для наших контрольних списків, — каже мінометник ОлександрЗначна частина бюрократії була скасована на початку війни через нагальну потребу зосередитися на боротьбі з росіянами, що вторглися, але коли лінія фронту почала стабілізуватися, вище українське керівництво повернулося до старих радянських методів.
In Factum |
Support channel |
Чат
