Діалог.ТУТ

🍁Ви знаєте нашу традиційну пісеньку — цієї осені ми чесне слово вже збиралися закруглятися з тим Діалогом. Особливо після другого блокування домену.

Є гарний молодіжний вислів: «Та за шо?!» Ото він дуже нам підходить.

Але от яка халепа — як свободу не спинити, так і Діалог уже як розпочався, то ото й йде собі.
Бо навіть і в такій важезній затяжній війні треба залишатися людьми. А якщо проект наш закриється, що тоді в релігійному медіаполі України лишиться? Страшно й уявити.

Короче.
Маємо наступних тем іще на місяць вперед. А тому продовжимо працювати.

Тим більше що ну не погоджуємося ми з тим блокуванням. Очевидно, що нам приписують вчинки, наміри та настрої, яких ми не маємо і яких не припускалися. Очевидно, що вбачають у нашому маленькому колективі нечесних людей, що працюють на чиїсь інтереси. Але як доказати свою непричетність, якщо довести відсутність будь-чого взагалі неможливо?

Ми дійсно маленький колектив однодумців. Хоч і ставимо собі амбітні цілі: свідчити про те, що бачимо та чуємо від тих, кого особисто знаємо.

***
До речі.
Скажемо по секрету, охоплення наших текстів у соцмережах відрізняється від кількості лайків під постами. Бо за лайк чи репост можуть захейтити. Тому багато хто нас читає, не афішуючи про це.

Розуміємо. І цінуємо кожного.

А тому.
Якщо хочете, можете нас підтримати.

Хто його зна, як переживемо зиму.
Але спробувати варто.

Хай живе Діалог. В усіх сенсах.
Якщо згодні — задонадьте. Але трошки. Бо найперше — все для тих, хто за нас в окопах з твердістю дивиться в очі непроглядному холоду зими, що насувається🌬️🌨️❄️

Молимося за них, уклінно.
Господи, звелич ім’я Твоє, даруй Україні мир і перемогу.

***
Картки наші ті самі.
Приват: 5168752003546804 (або просто клікніть на це посилання).

Монобанка: https://send.monobank.ua/jar/4yWNBhmz9c
(Ми цього разу з неї майже не знімали — підтягнули паски та економимо😏)

Для тих, у кого «Буча це фейк?» так і не відкрилася, ми завантажили матеріал книги в Telegraph у максимально доступних форматах.

Це чесна розповідь священника Української Православної Церкви про те, що він та його сім’я пережили під час окупації Бучі росіянами.

Хто не вірить журналістам та фотографам, нехай отримає слово православного священника.

Хто каже, що в УПЦ всі зрадники та колаборанти, нехай побачить і це правдиве свідчення.

Правдою переможемо✍️

Обов’язково дублюємо текст — для тих, у кого поки що не відкривається сайт Діалогу:

Священник-бойовий медик: «Тут усі земляки. Усі СВОЇ, РІДНІ»

До речі, не знаєте, чому протоієрей Сергій Ющик назвав цього котяру своїм конкурентом, а не помічником?😻🙀😼

«Повертаюсь додому. Знову 30 діб фронтового і прифронтового життя (загалом, це вже 140-й день фронтових доріг). Скільки емоцій, вражень, досвіду, ситуацій… Багато що лишаю для себе. Це моя злість, це мій розпач, це мої переживання і молитви. Воістину цінний досвід життя».

Дякуємо протоієрею Сергію Ющику за те, що знаходить сили ділитися пережитим з нами.

«Страждання в світі має смисл тільки тоді, коли змінюєшся до кращого ти сам», — сказав той, хто пережив роки в фашистському концтаборі.

Вважаємо, саме завдяки таким текстам змінюємося ми всі. А отже наближаємо таким чином кінець війни та нашу перемогу.

Читайте. Змінюйтеся.
І нехай Господь дасть дожити до мирного часу.

«Мені закидають, що я, мовляв, послабив піст парафіянам під час війни.
— Чи не боїшся перед Богом відповідати?
— Ні. Не боюсь. Я відповідаю перед Богом за життя та здоровʼя громади.

Як хтось правильно написав у ФБ: пости – частина літургійного переказу Церкви. Переказ не є законом. Щодо середи та пʼятниці і Великого посту ми маємо рішення Вселенського Собору. Решта в літургійній традиції нашої Церкви регулюється Типіконом.

Грецьке «тип» означає «зразок». Це книга зразків, прикладів. Звідки можна брати повчальне для своєї практики. Брати вибірково. Залежно від ситуації».
***
Той самий батюшка-карикатурист протоієрей Олександр Пономаренко так сьогодні написав на своїй сторінці в Facebook.

А для тих, хто раптом не знайомий ще з цим цікавим священником, дублюємо в Telegraph один із наших текстів про нього: Мы друг другу — родственники по крови. По крови Христа

Звідусіль коментарі: сайт Діалог.ТУТ в Україні не відкривається.
Тому відтепер усі публікації дублюватимемо в Тelegraph.

Тримайте посилання на сьогоднішній резонансний текст: https://telegra.ph/YAkshcho-svyashchenik-UPC-perejde-v-PCU-v%D1%96n-avtomatichno-perestaye-buti-vorogom-11-27

«Час від часу надходить інформація, що священиків продовжують бусифікувати. І не тільки священиків з УПЦ, а й з УПЦ КП, тобто тих, хто відділився від ПЦУ разом із патріархом Філаретом. Капеланство і для них також закрите. Питання — чому?

Також «московська» церква? Треба бути повністю дурним, щоб вважати Київський патріархат таким.

То в чому ж причина? Відповіді на це питання нема, власне, як і нема відповіді, чому священика УПЦ можна брати до війська, а капеланом при цьому зась.

Відсутність мандату знімає благодать, отриману в таїнстві священства? Смішно! Вхід у царські врата при хіротонії відбувається тільки в одну сторону.

Таїнство зворотньої сили не має, і священик в армії не в якості капелана продовжує бути священиком.

Священик УПЦ у війську, неважливо, капелан він чи ні, продовжує і там своє священиче служіння, проповідуючи Слово Боже.

Також треба врахувати, що священики УПЦ в якості звичайних солдат попадають часто в такі місця, куди капелани з мандатами їздити і бувати не особливо полюбляють.

Так і виходить, що нас закатують в асфальт, забуваючи, що ми насіння.
***
Моє головне питання — це логіка, а точніше, її відсутність у забороні священикам УПЦ бути капеланами. Я вже виконую частково ці функції. Подібних мені священиків бусифіковано вже немало. Якщо ми не можемо бути капеланами, бо вороги, то чому нас гребуть у солдати?

Ми вже перестаємо бути ворогами?

Якщо священик УПЦ перейде в ПЦУ, він автоматично перестає бути ворогом?

Просто зміна букв у юрисдикції дає право людині вже довіряти? По логіці, якраз довіра так не виникає.

Питань більше, чим відповідей, і з кожним днем цих питань більшає.
Ще раз зауважу. Даний канал не має наміру когось дискредитувати. Це роздуми від побаченого і як пережитого, так і переживаємого».
***

Ще одна цитата з сьогоднішнього резонансного матеріалу.

Про те, як священника УПЦ мобілізували й відправили на нуль.
Як виглядає НЕдискримінація — слідкуйте уважно: https://dialogtut.online/yakshho-svyashhenyk-upcz-perejde-v-pczu-vin-avtomatychno-perestaye-buty-vorogom/

«Коли самого рве і ти сам як ходяча темрява, світити для інших важко»

Нам скинули друзі посилання на цей канал, і ми непомітно прочитали його від початку до кінця.

Понад усе вражає, як крізь темряву пробивається внутрішнє світло, яке є в людині.
Але й ці думки, які допікали НЕкапеланові, нам теж дуже співзвучні.
***
«Основною проблемою, окрім страха, досади і образи, є повернутися від свого горя лицем до інших, які в такому ж положенні, а хтось навіть у гіршому. Це по-пастирськи, по-священицьки.

Досить довго я не міг цього зробити, та й зараз не знаю, чи роблю. Бо душевно мегаважко через переживання, ситуацію і все що сталося. Коли самого рве і ти сам як ходяча темрява, світити для інших важко».

***
«У цьому каналі не буде героїчного священика, який проповідує, не боїться, який надихає тисячі й таке інше. У цьому каналі є священик, який переляканий, який боїться, який спостерігає за людьми, життям і обставинами, в які потрапив, і який, саме головне, чекає й надіється.

Хто шукає героя, той не за адресою, хто шукає житійного персонажа — це зовсім не сюди. Тут я людина. Такий, який є. Слабкий, немічний, надломлений, але, надіюсь, не зломлений».
***
«Зараз шкодую, що вчора зробив цей канал. Я не знаю, чи це взагалі комусь потрібно.

Зараз кожен думає, що він мегакрутий блогер, писака й аналітик. У мене повно думок. Ось, думаю, буду їх писати в канал, ділитися, думати вголос. Це вчора увечері.

А сьогодні прокинувся і відчуваю, що це все нікому не потрібно. Таких писак, які умнічають, повно. Навіщо це мені.

Чи переживати й далі це все в невідомості, чи писати про свій стан. Але що я нового скажу?

Вся країна живе на стресі, вся країна переживає війну та її наслідки в різних регіонах. Чи треба ця лишня писанина? Не знаю. Стан ранковий, важкий, пригнічений як завжди».
***
«Богові купа питань. Величезна кількість питань і нерозуміння Його Волі, чому саме так склалося, чому так продовжується, чому я в це все попав. Я запитую Його щодня, я запитую Його і не маю відповіді, не чую, не відчуваю, не знаю…

Але відчуваю, що Він близько. Одночасно близько і одночасно далеко!»

«Подібних мені священиків бусифіковано вже немало. Якщо ми не можемо бути капеланами, бо вороги, то чому нас гребуть у солдати?

Я не маю наміру нікого дискредитувати, пишу те, що спостерігаю навколо себе. Імена, явки, паролі й локації не озвучую. Моє головне питання — це логіка, а точніше, її відсутність у забороні священикам УПЦ бути капеланами. Я вже виконую частково ці функції…»

Про отця Іоанна Поліщука багато вже сказано й написано. Саме його два місяці тому мобілізували й відправили на фронт, хоча священнику не можна брати до рук зброю.

Неможливість бути почутим він виливає у невеличких дописах у своєму Телеграм-каналі «НЕкапелан».

Ми зібрали в один текст і з незначними скороченнями друкуємо сьогодні його влучні слова, які знаходять живий відгук навіть у серці тих, хто тілом не на фронті.

▶Буча это фейк? Аудиокнига. Читает автор протоиерей Григорий Швец

На сторінках книжки автор описує особистий досвід (свій і своєї родини) перебування в окупації в м. Буча навесні 2022-го — від самого початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну і до визволення міста наприкінці березня, а також ділиться історіями знайомих про життя й евакуацію в найтяжких умовах з Ірпеня та с. Мощун. Щирі та правдиві розповіді очевидців, підкріплені фоторядом, розкривають увесь жах і нелюдську жорстокість, яку принесли «визволителі» мирним жителям міст і сіл України.

Навіщо свідчити, якщо не слухають?
Тому що критична маса правди все одно має переважити брехню та ідеологію.

Розповідати про те, що пережив сам чи бачив на власні очі — це те, чим від початку свого створення займається Діалог.ТУТ.

Сьогодні в нас є ексклюзивна можливість поділитися свідченнями людини, яка стала одним із перших співрозмовників нашого проекту.

Протоієрей Григорій Швець передав усе, що пережив разом зі своєю сім’єю в окупованій росіянами Бучі, на сторінках книжки. Нині її видано українською та російською.

Спеціально для нашого проекту автор також начитав її в аудіоформаті.

На прохання наших читачів ділимося цим свідченням.

У кого не відкривається Діалог.ТУТ, пишіть, ми надамо посилання на електронну версію книжки українською, російською та аудіокнижку, начитану автором.